Ключові терміни та поняття

ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ВІЙСЬК ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ УНР

(кін. 1917 — поч. 1918 рр.)

· Особливий комітет оборони України

· війна

· Січові стрільці

· Гайдамацький Кіш

· Крутська трагедія

· Арсенальська трагедія

· „Українська Робітничо-Селянська Республіка”

Розстановка сил напередодні війни. Після 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад у Харкові в Україні постали два осередки: Генеральний Секретаріат ЦР у Києві та Центральний виконавчий комітет Рад у Харкові.

Більшовицький уряд розпочав негайну збройну боротьбу проти УЦР. РНК дав наказ більшовицьким загонам нападати на українські села і міста і встановлювати там більшовицьку владу. Й. Сталін звернувся з окремим закликом «До українських більшовиків фронту і тилу», нацьковуючи їх проти Українського уряду. В. Антонов-Овсієнко, щойно призначений Головнокомандувачем, отримав наказ наступати за стратегічним планом, заготовленим РНК у Петрограді. Тут же організовувалася «червона гвардія» для війни з Україною. Збройні загони для наступу на Україну готувалися також в Гомелі, Брянську, Бєлгороді. Головним радянським плацдармом в Україні став Харків, який 8 грудня раптовим ударом з Бєлгорода був захоплений червоногвардійцями. - 17 грудня ЦВК Рад України опублікував маніфест про повалення Центральної Ради й Генерального Секретаріату, а наступного дня створив крайовий комітет боротьби з контрреволюцією.

Вище політичне керівництво війною було покладено на комісію у складі В. Леніна, Л. Троцького та й. Сталіна, воєнне керівництво— на Антонова-Овсієнка та М. Муравйова (підполковника старої армії, що після революції перейшов на бік Радянської влади, лівого есера, політичного авантюриста).

Більшовицькі сили складалися з: більшовизованих солдат Західного фронту та моряків Балтійського й Чорноморського флотів; червоної гвардії, що прийшла з Петрограда, Москви, Брянська та ін. міст Росії, це були добровольці, переважно робітники і матроси, переконані більшовики, що ненавиділи «буржуазну» ЦР і українців взагалі; значну допомогу подавали комунізовані латиські стрілки; добре озброєні загони Червоної гвардії в самій Україні (переважно на Донеччині та Лівобережжі). Ці об'єднані 160-тисячні військові сили були «вручені» М. Муравйову.

На оборону України встали головним чином підрозділи Вільного козацтва і добровольчі об'єднання, що створювалися за рішенням Генерального Секретаріату (26 грудня). Найголовнішими з них були: Гайдамацький Кіш Слобідської України під командуванням С. Петлюри;

Галицький курінь Січових стрільців під командуванням Є. Коновальця; підрозділи генералів Сальського та Удовиченка тощо. Чисельністю війська УНР не поступалися радянським, але вони були розпорошені по всій Україні, на відміну від більшовицької армії, що діяла в районах крупних промислових центрів та по лінії основних залізничних колій.

Центральна Рада й Генеральний Секретаріат створили Особливий комітет оборони України (М. Порш, С. Петлюра та ін.), призначили командуючого всім українським військом для боротьби з більшовиками полковника Капкана. Але цього було замало: не розпустивши харківського «уряду», не заборонивши більшовицьку партію, що діяла цілком легальне, відіграючи роль «п'ятої колони», УЦР поставила себе й Українську державу у надзвичайно складне становище.

Хід воєнних дій. 25 грудня Антонов-Овсіенко віддав наказ про загальний наступ радянських військ проти УНР. Першим радянські війська з допомогою місцевих більшовиків захопили Катеринослав. Потім Полтаву, Херсон, Одесу, Олександрівськ. Під тиском радянських військ каледінці залишили Донбас. Червоноармійські загони з півночі і сходу наближалися до Києва. Саме в ці дні на шляху радянських військ на станції Крути між Ніжином і Бахмачем став загін із 500 необстріляних київських студентів, гімназистів та юнкерів 1-ї київської юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького. Відбувся жорстокий бій (16 січня 1918 р.), в ході якого більшість юнаків загинула. Подвиг цих юнаків на чолі з сотником Омельченко став символом національної честі і назавжди увійшов в історію України.

На допомогу наступаючим військам Муравйова робітники заводу «Арсенал» 16 січня 1918 р. почали збройне повстання, центром якого став завод. Повстання через 5 днів було придушене загонами новосформованого куреня січових стрільців та вільного козацтва. Але 26 січня після 5-добового безперервного бомбардування Києва більшовицькі війська увійшли в столицю УНР. В Києві війська Муравйова вчинили криваву різанину, якої місто не бачило з часів Андрія Боголюбського.

ЗО січня 1918 р. в Києві проголошено «Українську Робітничо-Селянську Республіку» з Народним Секретаріатом на чолі. Членів ЦР оголошено злочинцями, а майно їхнє реквізовано. ЦР покинула Київ і переїхала до Житомира.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Й Всеукраїнський з'їзд Рад. Проголошення Радянської влади.	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.