МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Тестові завдання1. Які з перерахованих завдань розв’язує курс „Психологія і педагогіка”: 2. Якого з цих етапів розвитку психології в дійсності не було: 3. Хто з давньогрецьких учених був творцем гуморальної теорії темпераменту: 4. Періодом домінування матеріалістичних поглядів на психічні явища є: 5. І.М.Сєченов: „Всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є”: 6. Який із перелічених напрямів не належить до популярних у психології ХХ ст.: 7. Хто з російських учених ХХ ст. вважається світилом світового рівня у нейрофізіології: 8. Яка з галузей психологічної науки займається діагностикою та усуненням психологічних проблем конкретних людей чи людських спільнот: 9. Методами емпіричного дослідження у психології є: 10. Експеримент може бути водночас:
Лекція 2 Тема 2. Біопсихічні і соціальні властивості людини
Мета: сформувати уявлення про особистість як одне з базових у психології. З’ясувати психологічну структуру особистості, сутність темпераменту та основні класифікації його типів. Розглянути специфіку формування характеру людини, її здібностей.
План 1. Проблема особистості у психології. Особистість та індивідуальність. 2. Психологічна структура особистості, зарубіжні й вітчизняні концепції. 3. Темперамент як одна із біопсихічних властивостей. Концепції темпераменту. 4. Характер: психологічний, педагогічний та соціальний фактори його формування.
Література
1. Поняття особистості у психології. Особистість та індивідуальність З’ясовуючи поняття “особистість”, слід виокремити поняття “індивід”, яке втілює родову належність людини, її біологічну специфіку (тварина з огляду на ці ж показники іменується “особина”). Індивід – найбільш загальне визначення людини як одиничної природної істоти, продукту філогенетичного та онтогенетичного розвитку, носія індивідуально своєрідних рис. У процесі включення до системи суспільних відносин індивід стає особистістю. У психології особистість – це системна соціальна властивість, набута індивідом у предметній діяльності і спілкуванні, що характеризує рівень і якість представленості суспільних відносин в індивідові. В англійській мові слово “особистість” походить від латинського “persona”, що означало “маска”, “личина”. В давній українській мові зустрічаємо слово “парсуна” – обличчя, портрет. Отже, колись поняття “особистість” ототожнювалося із зовнішніми, соціально проявленими рисами людини. Але на сьогодні існує значне різноманіття уявлень про особистість, серед яких домінує прямо протилежний підхід: особистість визначається насамперед як утворення глибинне, сутнісне, неочевидне. Її основні характеристики різні вчені бачать неоднаково. Карл Роджерс: особистість – організована, тривала, суб’єктивно сприймана сутність, що становить саму серцевину наших переживань. Гордон Олпорт: особистість – те, що людина являє собою насправді, внутрішнє “щось”, детермінуюче характер стосунків людини зі світом. Ерік Еріксон: за життя людина проходить багато криз, і особистість – функція результатів криз. Джордж Келлі: особистість – притаманний кожному індивідуумові унікальний спосіб усвідомлення життєвого досвіду. Реймонд Кеттел: особистість – складне утворення, ядро якого має 16 складових. Альберт Бандура: особистість – складна динамічна картина безперервної взаємодії індивіда, поведінки і ситуації. Розглянемо основні положення, що не суперечать цим та іншим підходам, поєднують їх: - в особистості представлені якості, типові для всіх, але в суто індивідуальному поєднанні; - особистість – абстракція, основана на висновках, отриманих у результаті спостереження за поведінкою людини; - важливим є досвід; особистість характеризується в еволюційному процесі в якості суб’єкта впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, включаючи генетичну й біологічну схильність, соціальний статус і змінні обставини середовища; - особистість відносно незмінна і постійна у часові та змінних ситуаціях: вона забезпечує почуття безперервності в часові та навколишніх обставинах. Отже, поняття індивід та особистість пов’язані дуже тісно, але не тотожні. О.М. Леонтьєв писав: “Особистість не дорівнює індивідові... особистість є системна, і тому “надчуттєва” якість, хоча носієм цієї якості є цілком чуттєвий, тілесний індивід з усіма його природженими й набутими властивостями”. Особистість не можна відчути, виміряти тощо. Вона втілює в собі систему відносин, суспільних за своєю природою, розкрити які можна лише через мисленнєвий аналіз. Таке розкриття нам необхідне, оскільки саме специфіка особистості визначає реакцію людини на певні зовнішні та внутрішні чинники, тоді як передбачення й корекція таких реакцій щодо інших і себе самого становить основну проблему міжлюдської взаємодії. Чи ж можна розмежувати особистість та індивіда? А.В. Петровський вважає, що гіпотетично – можна (так, Амала і Камала, виховані вовками маленькі дівчатка, – індивіди без особистості). Дуже умовно можна уявити й особистість без індивіда (Козьма Прутков, Гудвін тощо), але це – швидше мисленнєвий експеримент, ніж реальність. Особистість не є стабільною. Формується та проявляється вона тільки в системі певних міжособистісних зв’язків чи, ширше, в системі суспільних відносин. Ці відносини не можуть зводитись до “чистого” спілкування (“суб’єкт – об’єкт”), тобто в діяльності і спілкуванні стосунки складаються як: суб’єкт - суб’єкт – об’єктні (діяльність); суб’єкт - об’єкт – суб’єктні (спілкування). Як же розмежовуються індивід та індивідуальність? Читайте також:
|
||||||||
|