• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Спілкування, його функції, форми і засоби

Категорія "спілкування" є однією з центральних у психологічній науці поряд з такими категоріями, як "мислення", "поведінка", "особистість". За Л. Д. Столяренко, спілкування – це специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства, у якій реалізуються соціальні стосунки.Воно постійно привертало увагу дослідників, стало предметом всебічного розгляду, що лягло в основу низки відповідних класифікацій. Так, М.С. Каган – учений, що працює на межі філософії та психології – стверджує, що у видовому відношенні це явище дуже неоднорідне, і виділяє такі його види:

- спілкування з реальним партнером (із справжнім суб'єктом): міжособистісне, представницьке, групове, діалог культур;

- спілкування з ілюзорним партнером ( суб'єктивованим об'єктом): із твариною, із річчю;

- спілкування з уявним партнером (квазісуб'єктом): із своїм другим „Я” (самоспілкування), з образом відсутньої людини, з міфологічним чи художнім образом;

- спілкування уявних партнерів (художніх персонажів – квазісуб'єктів).

Спинимося на різновиді, названому "міжособистісним спілкуванням", як найбільш практично значущому.

Міжособистісне спілкування – це процес взаємодії принаймні двох особистостей, спрямований на взаємопізнання, встановлення і розвиток стосунків; такий, що передбачає взаємовплив на стани, погляди, поведінку і регуляцію спільної діяльності цього процесу.

Відкритим залишається питання про співвідношення спілкування та діяльності. Типові підходи– протиставлення, ототожнення, різноманітні форми синтезу. Компромісний варіант (Л.М. Фрідман): спілкування слід розглядати і як сторону будь-якої суспільної діяльності (оскільки сама діяльність є не лише працею, а й спілкуванням у процесі праці), і як особливу діяльність.

В онтогенезі спілкування є первинною, домінуючою формою відносин дитини з навколишнім середовищем. Поступово ж ведуча роль переходить від спілкування до предметної діяльності.

У побутовому навколопсихологічному знанні за спілкуванням визнається насамперед завдання обміну певною інформацією. Так, у 1990 р. було проведено опитування старшокласників, учнів ПТУ та молодих робітників, результати якого є вельми показовими. Ми їх частково наводимо, щоб проілюструвати типові помилки необізнаної людини щодо явища спілкування.

1) Чи вмієте Ви спілкуватися? (Типова відповідь: так, звичайно).

2) Для чого Ви спілкуєтеся? (Т.в.: Щоб поговорити, дізнатися про щось нове).

5) Що таке спілкування? (Т.в.: бесіда, розмова).

6) Скільки часу на добу (приблизно, в середньому) Ви спілкуєтесь? (Т.в.: дві-три години. Іноді більше).

7) Чи вважаєте Ви, що потрібно вчитися спілкуванню? Чи це вміння приходить саме? (Т.в.: всі спілкуються без спеціального навчання).

8) Чи траплялося так, що Вам було важко налагодити спілкування з кимось? (Т.в.: траплялось).

9) Чи траплялося, що Вас не розуміли чи розуміли неправильно? (Т.в.: так, навіть часто).

10) Хто був винен у тому, що Вас не розуміли чи розуміли неправильно? (Т.в.: той, хто мене не зрозумів).

11) Чи вважаєте Ви себе цікавим співрозмовником? (Т.в.: не мені судити).

(Горелов Н., Житников В. Умеете ли вы общаться. – М., Просвещение, 1991)

Отже, типові помилки: підміна понять (замість сутності спілкування – його форми); звуження поняття (спілкування лише як обмін інформацією); відсутність навичок аналізу власного спілкування, некритичний підхід до нього, відсутність самої думки про можливість спеціального навчання, комунікативного самовдосконалення.

Але і серед людей, що ніколи спеціально не займалися проблемами спілкування, знаходяться ті, кого В. Леві назвав "геніями спілкування". Коротко окресливши коло якостей, котрі він виділив у цих людей як вирішальні для успішної комунікації, можемо скласти навіть "формулу генія спілкування":

Геній спілкування = (+ інтерес) ( – тривожність) (+ зворотний зв'язок) (+ – егоїзм) (+ артистизм) (+ – агресивність) (+ оптимізм) (– упередженість) (+ передбачення) (+ симпатія).

Володимир Леві зробив також цінне доповнення до "золотого правила спілкування", що зустрічається в більшості світових культур: роби іншому так, як би ти хотів, щоб зробили тобі. Леві додав: але не забувай, що інший – це не ти.

Головне ж, що визначає на сьогодні масовий інтерес до явища спілкування з боку як фахівців – психологів, так і широкого загалу: успіх у спілкуванні – це основа успіху в житті.

Вивчаючи спілкування як психічне та соціальне явище, дослідники в більшості випадків намагаються виділити в ньому за тим чи іншим принципом структурні компоненти, тобто окремі частини, від досконалості яких зокрема та в оптимальному поєднанні може залежати досконалість спілкування в цілому.

Як приклад розглянемо сторони спілкування (за Г.М. Андреєвою, 1980).

- Комунікативна – полягає в обміні інформацією між людьми.

- Перцептивна – включає процес сприйняття одне одного партнерами в спілкуванні і встановлення на основі цього взаєморозуміння;

- Інтерактивна – полягає в організації взаємодії між людьми. Способи інтеракції: конкуренція (один партнер намагається "привласнити" ініціативу в спілкуванні у повному обсязі); кооперація (партнери намагаються не заважати один одному, але й не сприяють); співробітництво (виробляється спільний проект діяльності, що влаштовує обох партнерів).

В.А. Кан-Калик (1987) виділяв етапи спілкування (зокрема професійно-педагогічного; проте дана структура дійсна для будь-якої діяльності, що проходить в умовах інтенсивної комунікації):

І. Моделювання – створення мисленнєвої моделі подальшого спілкування, прогнозування бажаного результату, вибір адекватних засобів.

ІІ. Комунікативна атака – зосередження уваги співрозмовника на процесі спілкування, прилучення його до проблеми, що обговорюється.

ІІІ. Управління спілкуванням – власне обговорення проблеми.

ІУ. Аналіз та нове моделювання– етап, що забезпечує наступність у оволодінні комунікативними навичками, комунікативне самовдосконалення.

За Б.Ф. Ломовим (1984), виділяються такі функції спілкування: інформативно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна (від афект – дуже короткочасний та інтенсивний емоційний стан, що швидко виникає і викликається сильним чи особливо значущим для людини стимулом).

Л.В. Занков (1994) додав до цього переліку такі функції, як організація спільної діяльності; пізнання людьми одне одного, формування і розвиток міжососбистісних стосунків.

Л.Д. Столяренко, розглядаючи спілкування з точки зору його результативності, називає низку стратегій, що можуть сприяти чи заважати повній реалізації наших планів: а) відкрите – закрите спілкування; б) монологічне – діалогічне; в) фінкціонально-рольове – особистісно орієнтоване.

Варто згадати також трансакційний підхід до спілкування американського вченого Еріка Берна, що виділяє у спілкуванні низку особистісних позицій, які можуть реалізуватися партнерами: Батько, Дорослий, Дитя. З цієї точки зору, етап комунікативної атаки пов'язаний з установленням певної трансакції і прийняттям її обома партнерами або намаганнями змінити, аж до бажаного варіанта.

Згідно зі ставленням одного партнера до іншого, що визначає спосіб інтеракції, В.М. Сагатовський виділив у спілкуванні 4 рівні (його класифікація відображає варіанти делегування різної частки суб'єктності, що її надає один партнер іншому):

☺ Рівень маніпулювання. Один суб'єкт розглядає іншого як засіб чи перешкоду по відношенню до проекту своєї діяльності, як об'єкт особливого роду ("знаряддя, що розмовляє"). Людина-маніпулятор є вкрай ненадійним партнером, для неї головне – власна вигода, а інтереси партнера, навіть його доля, турбують мало.

☺ Рівень "рефлексивної гри". Один суб'єкт у процесі діяльності враховує "контрпроект" іншого, але не визнає за ним самоцінності і прагне до "виграшу", до реалізації свого проекту й блокування чужого.

☺ Рівень правового спілкування. Суб'єкти визнають право на існування проектів діяльності один одного, намагаються узгодити їх і виробляють обов'язкові для обох взаємодіючих сторін норми такого узгодження. Замість "виграшу" і влади вони прагнуть тепер до справедливості, але це може бути лише зовнішньою тактикою, доки хтось не відчує, що може мати суттєві переваги, й не вдасться до інших тактик.

☺ Рівень морального спілкування. Це найвищий рівень суб'єкт- суб'єктних стосунків, на якому партнери внутрішньо приймають загальний проект взаємної діяльності як результат свідомого і добровільного узгодження проектів діяльності один одного.

Чим більше ми знаємо про істотні риси спілкування, тим легше нам аналізувати власну комунікативну діяльність, тим краще ми розуміємо партнера і здатні вплинути на нього. Проте слід пам'ятати, що маніпулятивні тактики, хоча й можуть дати тимчасовий позитивний результат, не схвалюються ні в діловому, ні в міжособистісному спілкуванні і врешті здатні завести стосунки в глухий кут. На противагу їм, схильність до чесності та рівноправ'я у світі бізнесу набувають усе більшого визнання, не кажучи вже про те, що вони істотно сприяють створенню вашого позитивного іміджу в стосунках з рідними, друзями і колегами, допомагають завоювати репутацію чесної та надійної людини.

Передача будь-якої інформації можлива засобами різних знакових систем. Звичайно розрізняють комунікацію вербальну (в якості системи знаків використовується мовлення) та невербальну.

Невербальна комунікація має кілька власних знакових систем. Це:

паралінгвістика (на межі між вербалікою та невербалікою): система вокалізації голосу, паузи, кахикання тощо;

кінестика – зовнішні прояви людських почуттів та емоцій через міміку, жестикуляцію, рухи окремих частин тіла, моторику всього тіла. Жести, в свою чергу, можна розподілити на п'ять груп: ілюстратори (виразники прсторово-об'ємних співвідношень), регулятори (показують ставлення партнера до предмета обговорення), емблеми (загальновідомі способи невербального вітання тощо), адаптори (звички), афектори, що вказують на певні емоції;

проксеміка – розміщення людей один стосовно одного у просторі. Тут істотними є наступні зони: інтимна (15-45 см); особиста, або персональна (45-120 см); соціальна (120-400 см); публічна (понад 400 см).

такесика – дотики в ситуації спілкування: рукостискання, поцілунки, торкання, погладжування тощо;

візуальне спілкування (система контакту поглядів).

Дослідження показують, що у щоденному акті комунікації людини слова становлять 7%, звуки інтонації – 38%, немовленнєва взаємодія – 53%.

На сьогодні дослідження в цій галузі є досить плідним напрямом. Їх корифеями є Едвард Холл (США), Алан Піз (Австралія) й інші.

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
5. V Засоби навчання
6. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Адреноблокуючі засоби.
10. Акредитив та його форми
11. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
12. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку

Переглядів: 1556