Періоди антропогенного впливу на НПС

План

Поняття про природокористування

2.3.1. Періоди антропогенного впливу на НПС.

2.3.2. Природні ресурси та їх класифікація.

2.3.3. Принципи природокористування.

2.3.4. Основні джерела забруднення довкілля.

2.3.5. Глобальні екологічні проблеми сучасності.

Література:

1. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Уч. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 456 с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 365 с.

3. Бурдіян Б.Г., Дерев’янко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона. – К.: Вища школа, 1993.

4. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. – Львів: Поллі, 1997. – 251 с.

5. Голубець М.А., Кучерявий В.О., Генсерук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу “Екологія та охорона природи”. – К.: НКМ ВО, 1990. – 215 с.

6. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. Навч. посібник. – К.: Знання, 2000. – 203 с.

7. Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 371 с.

8. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник/ За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2003. – 358с.: іл.

9. Злобін Ю.А. Основи екології. Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

10. Злобін Ю.А. Основи екології. Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

11. Кормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии. – М.: Интерстиль, 1997. – 368 с.

12. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. – К., 2000. – 237 с.

13. Кучерявий В.О. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 237 с.

14. Одум Ю. Экология, в 2-х т. – М.: Мир, 1986.

15. Основи соціоекології: Нав.посібник/ Г.О.Бачинський, Н.В.Беренда, В.Д.Бондаренко та ін.; За ред. Г.О.Бачинського. – К.:Вища школа, 1995. – 238с.: іл.

16. Реймерс Н.Ф. Экология. – М.: Россия молодая, 1994. – 366 с.

17. Риклефс Р. Основы общей экологии. – М.: Мир, 1979.

На підставі аналізу результатів археологічних, палеонтологічних, антропологічних, історичних і географічних досліджень у взаємовідносинах типу «людина-суспільство-природа» вченими було виділено 4 періоди, що відрізняються характером цих стосунків та обсягом заподіяної діяльності (табл.2.3.1.1):

Таблиця 2.3.1.1. Характеристика періодів антропогенного впливу на НПС

Період	Межі періоду	Характеристика
Перший (прадавній)	від 2 млн. років до 3-4 тис. років до н.е.	Накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. Виникнення примітивних знарядь праці. Дуже незначний антропогенний вплив на неї.
Другий (давній)	від 4 тис. років до н.е. – до 17 ст. н.е.	Збільшення кількості населення (до 500 млн. чол.); розвиток землеробства, скотарства; активне використання людиною природних ресурсів. Вплив людини на природу збільшується завдяки виникненню фарб, кислот, мідного купоросу, створенню штучних пожеж для полювання, господарської діяльності людей.
Третій (середній)	18 століття – перша половина 20 століття	Стрімкий розвиток фізики, техніки, хімії; винайдення парового двигуна, електромотора, атомної енергії; зростання чисельності населення (понад 3,5 млрд.) Це – період розвитку локальних і регіональних криз, воєн, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів (принцип невичерпності природних ресурсів).
Четвертий (новий)	останні 64 роки	Розвиток глобальної екологічної кризи, виникнення і посилення парникового ефекту, озонової дірки, кислотних дощів; суперіндустрілізацією, супермілітаризацією, суперхімізаціею, суперспоживанням і суперзабрудненням усіх сфер; зростання чисельності населення (до 5,7 млрд.); виникненням та поширенням громадського руху за охорону природи в усіх розвинених країнах світу; активним міжнародним співробітництвом в галузі охорони довкілля (ООН).

Четвертий період поділяють на три етапи:

– перший (1945-1970 рр.) –характеризується нарощуванням гонки озброєнь, знищенням природних ресурсів у всьому світі;

– другий (1971-1980 рр.) – характеризується зростанням забрудненості вод Світового океану та космічного простору, широкої хімізації, максимального світового виробництва пластиків, розвитку глобального мілітаризму, реальної загрози глобальної катастрофи, виникнення руху за спасіння життя на планеті;

– третій (з 1981 р.) – характеризується зміною ставлення людей до природи, всебічним розвитком екологічної освіти у усіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникнення «зелених» організацій, появою і розвитком альтернативних джерел енергії, розвитком дехімізації та ресурсозбереження, прийняттям нових національних і міжнародних законів про охорону природи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Синекологія – наука про екосистеми. Екосистеми та їх характеристика	\|	Екологічно прийнятий ризик

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.