• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Які вчені досліджували історію Слобожанщини у другій половині XVIІ - XVIІІ столітті?

Назватиь соціальну структуру Слобідської України.

Чому козаки були головним станом на Слобожанщині?

Які особливості полкового устою слобідських полків можна виділити?

Охарактеризувати політику російського царизму щодо слобідських полків у XVIІІ ст.

Які були напрямки заселення Слобожанщини?

Визначити причини заселення Дикого Поля.

Висновок: із другої половини XVII ст. територія сучасної Харківщини, як складова частина Слобідської України, що виникла в результаті переселення значною мірою українців, зазнала відчутних змін. Розпочавши свою історію як військовий оборонний форпости захисту Московської держави, на короткий період вона стала мрією українців про свободу – звідси і назва - Слобідська-Вільна Україна, вже у XVIII ст. волелюбна земля зазнала утисків з боку російського царизму. Незважаючи на це, вже у XIX ст. Харківська губернія стане одним із потужних регіонів тогочасної Російської імперії.

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

ü Альбовский Е. А. Харьковски козаки. – Х.: ХЧМГУ, 2005. – 240 с.

ü Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х.: Дельта, 1993. – 256 с.

ü Зайцев Б. П., Скирда В. В. та ін. Історія рідного краю. Ч. 2. – Х.: Східно- регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001. – 179 с.

ü Історія українського козацтва. – Т. 1. – К. Києво-Могилянська академія,

2006. – 799 с.

ü Маслійчук В. Провінція на перехресті культур: Дослідження з історії Слобідської України ХVІІ-ХІХ ст. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2007. – 400 с.

ü Потрашков С. В. Харьковские полки: Три века истории. – Х.: Око, 1998. – 150 с.

ü Саратов І. Ю. Харківський полковник Іван Дмитрович Сірко. – Х.:

Майдан, 2008. – 97 с.

4.1. Теорії про дату заснування міста.

4.2. Теорії про походження назви міста.

4.3. Будівництво Харківської фортеці.

4.4. Герб міста Харкова і герби повітових міст Харківського намісництва.

4.1. Теорії про дату заснування міста

Кожне місто має свою відправну точку відліку – умовну дату від якої ведеться час його існування. Проте, не можна говорити, що місто виникає в один рік, який історики та джерела, а часом і партійні мужі, відвели для відзначення, пошанування та гучних святкувань. Для сучасних міст України такі дати дуже важливі, адже є можливість від реставрувати ті архітектурні дива минулого, що лишили попередні епохи.

Відповіді на питання, пов′язані з історією Харкова дає монументальна праця Д. І. Багалія та Д. П. Міллера «История города Харкова за 250 лет существования (с 1665 по 1905-й год.)» – найкращий і неперевершений літопис міста.

Географічне розташування міста – 500 10» північної широти та 360 13» східної довготи Грінвічського меридіана, на південь від Східно – Європейської рівнини на порубіжжі лісостепової та степової ландшафтної зони, на місці де зливаються невеликі притоки Сіверського Дінця – Харків, Лопань та Уди. Хвилястий рельєф з гаями та ярами, озерцями та річками був приємний для людського ока, а теплий помірно континентальний клімат – прийнятний для проживання.

Коли ж було засновано місто Харків? З якого часу слід вважати його за місто, а не городище чи поселення? Теоретичні підвалини цього аспекту обґрунтовує наука урбаністика. Слід відзначити, що джерела подають різні дати заснування Харкова. Найдавнішу за 1630 р.письмову згадку про жителів міста подано в «Описание городов и знатных местечек в провинциях Слободской губернии» (документ ХVIII ст.)

В «Описании»є спеціальний розділ «Хроногеографическое описание сего города Харькова 1767 года», який починається так: «Начало населения сего города в 7138 (1630) году, в котором первые начали собираться на поселение малороссияне из Заднепровских, польских и малороссийских городов; первей их Осадчий был Иван Каркач; и городок был построен деревянной; с таким укреплением, каков в тогдашнее время служить могло единственно к убежищу от неприятельского татарского нападения».

У ще одному документі ХVIII ст. «Топографических описаниях Харьковского намесничества» підкреслено, що Харків побудовано за часів правління московського царя Олексія в 1653 р. Інші джерела заснування міста Харкова називають 1654 р. Так, у «Наказній пам’яті», (різновид тогочасних ділових паперів) від 30 вересня 1654 р. говорилося:

«Которые черкасы построились в Чугуевском уезде промеж речек Харькова и Лопани о городовом строении, и что вы по их челобитью в Чугуев к Г.Спешневу писали, а велели ему городового места осмотреть и описать и чертеже чертить и черкас переписать».

Із приходом цієї групи переселенців і пов’язано найвірогідніше заселення Харківського городища. Сучасний харківський дослідник Д. М. Чорний, зауважує, що на користь переселенців із Наддніпрянщини, ймовірно Чернігівщини, свідчать ікони, які вони везли з собою. Про українське коріння говорять і прізвища переселенців. На користь українськості Харкова свідчить

«Именной список жителей г. Харькова 1655 года», в якому значилися імена черкас, тобто українців, що склали 6 сотень.

Еволюція зростання кількості українського і великоросійського населення у 60–70 рр. ХVII ст. (за даними Д. І. Багалія)

Д.І. Багалій писав: «Але у складі населення Харків був, можна сказати, чисто українським містом, бо одразу з’явилися чимала купа українців – 587 чоловік козаків, а з жінками та дітьми се вийде , мабуть, 2000 чол. Вони з’єдналися в козацьке товариство, поділене на сотні й десятки, з отаманом, сотниками і десятниками на чолі. Мені пощастило розшукати в архіві список сих харківців

– з нього видно, що се були українці – Тимошенки, Іваненки, Борщенко, Гордієнко, Кушнір, Котляр, Овчаренко, Жученко, Тетеря, Журавель, Стріха та

інші…Українці самі поселилися на вічне життя у Харкові, а великоросійських служивих людей, часами посилав російський уряд, не по їх волі і без їхнього бажання, не для заселення міста, а для його охорони. Отже, справжніми постійними поселенцями Харкова були українці, котрі збудували собі будинки, охазяйнувалися, зорали землю, зайнялися ремеслом, промислами й торгівлею».

На початку XVIII ст. навіть постало питання про скасування посади воєводи, оскільки в місті не було необхідних московитів. У 1904 р. у Петербурзі була видана «Книга перепису населення Харківської губернії» де зазначено:

Читайте також:

1. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
2. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
3. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
4. В останні роки XVIІІ ст., а саме у 1796 р. імператор Павло І наказав ліквідувати Харківське намісництво та
5. Вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, що поклало початок Другій світовій війні.
6. Вчені ради
7. Вчені ступені та вчені звання.
8. Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
9. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у другій половині XVII – першій половині ХІХ ст.
10. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.
11. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.
12. Договори (статті) гетьманів України з московським царем як кроки на шляху обмеження автономії України в другій половині XVII – XVIII ст.

Переглядів: 1090