Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Ключові терміни та поняття

НАРОДУ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ В 1917—1920 РОКАХ

ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА УРОКИ БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО


· національно-визвольна ркволюція

· історичний досвід

· українська національна ідея

· національно-державне відродження

· соборність


Ставлення різних політичних сил України до ідеї державної незалежності. Друга спроба українського на­роду відродити свою незалежну державу вилилася в кровопролитну війну 1918—1920 рр. Вона була логічним продовженням національно-демократичної революції 1917 р., яка дала можливість проголосити (хоча і не зра­зу) цю незалежність. В жорстокому 4-річному протисто­янні різних політичних сил знаходилися ті ж самі питан­ня, що й в 1917 р.: чи бути Україні незалежною держа­вою; чи буде вона мати демократичний і справедливий соціально-економічний лад? Історія, на жаль, дала нега­тивні відповіді на поставлені питання. Державна неза­лежність була втрачена.

Чому так сталося, знати надзвичайно важливо: і не лише з пізнавальної точки зору, а, перш за все, як істо­ричний досвід, який десятки разів потрібно переосмис­лювати сьогодні, коли український народ 15-ий рік „працює” над відродженням своєї незалежної держави.

Особливого значення набуває аналіз політичних сил, що приймали участь у цій війні, їх інтересів та намірів. Умовно ці сили можна поділити на дві великі групи: одна з них добивалася збереження і зміцнення незалежної української держави; друга—боролася за включення України до складу «єдиної і неділимої» Росії.

На позиції державної незалежності після деякої ево­люції поглядів стала і відстоювала її до останніх днів УЦР; до 14 листопада 1918 р. цієї позиції дотримувався

гетьман П. Скоропадський та його прибічники; як само­стійницька політична сила виникла і послідовно діяла майже впродовж 2-х років Директорія УНР; обстоювали цю ідею лідери ЗУНР; виступала на її підтримку націо­нально-комуністична меншість в КП(б)У.

Відкидали ідею незалежності України і боролися за, включення її до складу Росії білогвардійці. Вони мали відповідну підтримку і в Україні і з боку Антанти. З ан­тиукраїнських позицій виступали правлячі кола Польщі, які прагнули до розширення кордонів своєї держави за рахунок України. Відмовлялися визнати державну неза­лежність України і більшовики, які мали на Україні своїх прибічників (переважно з неукраїнського середовища). З особливих соціально-політичних позицій виступали анархомахновці, які відкидали необхідність існування центральної влади взагалі.

Ідея незалежності України знаходила підтримку в різних соціальних прошарках суспільства: найбільше— серед національної інтелігенції, найменше — серед ро­бітників, підприємців, поміщиків. Серед прибічників незалежності України переважали українці. І це природно. Водночас в державному апараті, в армії, полі­тичних партіях, що стояли на державницькій платфор­мі, були і росіяни, євреї, поляки, представники інших на­ціональностей.

Причини втрати державної незалежності. Серед при­чин поразки визвольних змагань українського народу в 1917—1920 рр. необхідно розрізняти внутрішні та зов­нішні чинники, а також становище східних та західних українців.

Внутрішні причини: —недостатньо широка соціальна база національної революції; інтелігенція, що активно виявила себе в національному русі й державному будів­ництві, складала всього 2—3 % населення; селянство, цей величезний кількісно загін потенціальних прибічни­ків незалежності, не виправдав сподівань інтелігенції, він залишався неосвіченим, забитим і політично незрілим і зі свого економічно «самостійного» села спостерігав, як падає одна влада за іншою; а доленосне в умовах селян­ської країни питання про землю не змогли вирішити ні УЦР, ні Директорія; міське населення, промисловці, по­міщики переважною своєю більшістю теж не підтримали ідею незалежності;

— ні УЦР, ні Директорія, ні держава П. Скоропад­ського не змогли вирішити життєво-важливих соціально-економічних питань, розв'язати їх в єдності з завдан­нями національної політики;

— молода українська державність недооцінила укра­їнського церковного руху, за яким стояли багатомільйон­ні, перш за все, селянські маси; хоча значна частина ук­раїнського духовенства прихильно поставилася до укра­їнського національного руху: з'їзди духовенства Полтав­щини, Поділля та ін. підтримали відродження держав­ності, українських традицій, вимоги українізації школи, вживання української мови в богослужіннях тощо;

— основною силою державотворення на західноук­раїнських землях була земельна аристократія і буржуа­зія; на Наддніпрянській Україні ці соціальні сили вияви­лися зрусифікованими і втратили інтерес до ідеї націо­нального визволення;

— недостатність досвіду, багато в чому й ідеалізм вождів національної революції, а саме головне — невмін­ня, або небажання досягти загальнонаціонального при­мирення в ім'я державної незалежності ( як це схоже на сучасне становище в Україні після президентських виборів 2004 року, та й до цього упродовж 14 років української незалежності); бо­ротьба за творення української державності обезсилювалася жорстокими внутрішніми міжусобицями, крива­вою громадянською війною між самими українцями різ­ної політичної спрямованості й орієнтації: УЦР лікві­дував гетьман П. Скоропадський шляхом перевороту; гетьманський режим впав під натиском іншого самостій­ницького режиму —Директорії УНР; націонал-комуні­сти визнавали лише одну форму незалежної Української держави, радянську, і боролися як проти гетьманщини, так і проти Директорії; широкої шкоди завдала націо­нально-визвольному рухові отаманщина, замикання на місцевих інтересах. В усьому цьому проявилася недо­статня зрілість самостійницьких сил. Це був важливий урок для майбутніх поколінь борців за незалежність України;

— величезну негативну роль в українському держав­ному відродженні відіграли могутні антиукраїнські си­ли, що діяли в цей період на Україні (білогвардійці, більшовики тощо).

Зовнішні причини:—що стосується західних україн­ців (ЗУНР), то їхня поразка пояснювалася набагато пе­реважаючою силою поляків, незацікавлених в існуванні самостійної України;

— на східній Україні шлях до незалежності перетя­ла українцям більшовицька Росія, а не слабкі українські більшо­вики. Наприкінці 1920 р. Л. Троцький відверто визнавав: «Радянська влада протрималася на Україні до сих пір (і протрималася нелегко) в основному силою Москви, великоруських комуністів і Червоної Армії». За спиною російсько-більшовицької армії були фінансові, адміні­стративні, промислові й людські величезні ресурси Росії; ця армія мала підтримку росіян і русифікованих робіт­ників у містах України;

— країни переможної Антанти прагнули зберегти «єдину й неділиму» Росію (але небільшовицьку), тому з готовністю надавали збройну допомогу Білій армії, не визнаючи незалежної України.

Історичне значення. Українці боролися й заплатили за прагнення до незалежності набагато більшим числом життів, аніж, напевно, будь-яка інша східноєвропейська нація, що в цей період виборола собі незалежність (фінни, поляки, естонці, латиші, литовці). Але поряд із втра­тами національна революція і громадянська війна при­несли українцям і здобутки:

— національна самосвідомість, раніше притаманна лише частині інтелігенції, поширилася на всі верстви ук­раїнського суспільства;

— в ході визвольних змагань було набуто великого досвіду національної державності (особливо на ниві ук­раїнізації); крім того, поява українських урядів різної спрямованості привчала селян вважати себе українцями;

— не зважаючи на трагізм спроби національно-дер­жавного відродження України, змінилося відношення інших держав до суверенітету України — РСФРР вреш­ті-решт формально сприйняла ідею незалежності УСРР; Польща відмовилася від ідеї великої Польської держави «від моря до моря» (в кордонах 1772 р.) й визнала УНР;більш гнучкою стала позиція щодо цього питання й кра­їн Антанти.

Основний же висновок полягає в тому, що без гірких, драматичних та повчальних уроків національно-визволь­ної революції 1917—1920 рр. не відбулася б незалеж­ність України в 90-х роках XX ст.

Тому знання цих уроків, цього досвіду (і негативно­го, і позитивного) сьогодні набуває особливого значення.

З а п и т а н н я:

1. Яку позицію різні політичні сили, що діяли на терені України 1917—1920 рр., зайняли щодо ідеї незалежності?

2. Які причини катастрофи української державності у 1917— 1920 рр. Ви можете назвати?

3. Сформулюйте уроки боротьби українського народу за незалеж­ність в 1917—1920 рр. та дайте відповідь: навіщо ці уроки потрібно знати нам сьогодні.

 

УСРР В ДОБУ НЕПУ (1921-1929 рр.)


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 457

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни і поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.