Сутність нормування праці

В умовах великого механізованого й автоматизованого промислового виробництва, одночасної зайнятості великої кількості робітників та інших груп персоналу результати діяльності яких складаються у сукупний продукт праці, забезпечення ефективності виробничого процесу можливе лише на основі встановлених обґрунтованих норм витрат живої праці та матеріально-речових факторів. Потреба у нормуванні праці виходить з необхідності точного знання фактичних витрат праці у виробництві для потреб обґрунтованого її планування.

Питання наукової організації праці, встановлення її міри вперше (ще на рубежі XIX—XX ст.) були розглянуті Ф. Тейлором, а потім Ф. Гілбретом, X. Емерсоном, Л. Гантом, Ш. Бедо, Бартом, Томпсоном, Г. Мюнстербергом та іншими.

Вітчизняні вчені також внесли свої ідеї у розвиток наукового нормування праці. А.К. Гастєв, С.Г. Струмілін, В.М. Йоффе, М.М. Шахназаров, М.П. Керженцев, А.П. Попов та ін. Ними закладено теоретико-методологічні основи сучасної організації та нормування праці.

У результаті багаторічних досліджень було створено науково обґрунтовані засади наукової організації та нормування праці, серед яких можна відзначити головні:

ü замість традиційної емпіричної організації праці, що базується на інтуїції, здогадках та елементарному здоровому глузді, необхідно впроваджувати науковий аналіз і розрахунки та будувати систему глибоко обґрунтованих нормативів праці;

ü потрібно сформулювати найбільш узагальнені принципи наукової організації та нормування праці, які б забезпечили її високу продуктивність (наприклад, 12 принципів продуктивності Г. Емерсона, 4 головні риси наукової організації керівництва та 4 принципи нормування і оплати праці Ф. Тейлора, 20 принципів економії рухів Ф. і Л. Гілбретів та ін.);

ü розробка самих методів раціональної організації індивідуальної праці на засадах нормування, детального вивчення витрат часу на трудові рухи, характеру та засобів раціоналізації цих рухів;

ü створення технічних засобів і прийомів, приладів для точного відліку й запису часу, використання кінозйомки, хроноциклографії та ін., які широко застосовуються й понині.

Нормування праці — це встановлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Технічне нормування праці - метод встановлення технічно обґрунтованих норм часу для виконання певної роботи (або встановлення норми виробітку на одиницю часу) на основі вивчення процесів праці на робочих місцях; розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення організації виробництва і праці.

Технічне нормування слід розглядати як одну з найважливіших передумов правильної організації праці та заробітної плати на виробництві, безперервного зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, обґрунтованого планування роботи підприємства. Його роль тим більша, чим вища трудомісткість виготовлення продукції.

Розвиток науки про нормування праці сприяв формулюванню головних законів організації високоефективної праці:

ü закону кооперування праці,

ü закону поділу праці,

ü закону свідомого підтримання та розвитку організації праці,

ü закону відповідності матеріально-технічної бази і форм організації праці,

ü закону зміни праці,

ü закону відповідності форм організації праці психофізіологічним можливостям людини.

Функції нормування праці:

· планування – норми слугують основою виробничого планування на всіх рівнях, в усіх підрозділах підприємства;

· диференціація заробітної плати - підставою для правильного встановлення заробітної плати робітникам виробничої та невиробничої сфери мають бути ретельно обґрунтовані норми;

· організація праці – сприяє розповсюдженню і закріплення ефективних прийомів і методів праці а також передових ноу-хау;

· соціальна – нормування сприяє обґрунтованому й справедливому розподілу трудових доходів між працівниками.

Слід відзначити, що жодну з цих функцій не можна розглядати як домінуючу, бо кожна спрямована на забезпечення економії робочого часу та підвищення ефективності його використання.

Головна мета нормування, встановлення міри праці в ринкових умовах на кожному підприємстві полягає у максимальному зменшенні витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, вивільнення його від непродуктивних втрат.

Міра праці являє собою робочий час, який необхідно вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини.

Завдання технічного нормування:

ü встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

ü впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;

ü розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;

ü впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ	\|	Принципи нормування праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.