Ключові терміни та поняття

ОСОБЛИВОСТІ ВОЄННИХ ДІЙ ВЛІТКУ—ВОСЕНИ 1941 рр.

· Державний комітет оборони (ДКО)

· Ставка Верховного головнокомандування

· Наказ №227

· заградзагони

· військовополонені

· штрафбати

· політв’язні

· тоталітарні методи

Мобілізаційні заходи 1941 року. Не дивлячись на початковий шоковий стан перших днів війни і деяку запізненість в прийнятті рішень, було проведено низку мобілізаційних заходів з боку керівництва СРСР. Перш за все воно закликало народ до Великої Вітчизняної війни. ЗО червня 1941 р. було створено Державний Комітет Оборони (ДКО), який займався мобілізацією засобів і ресурсів відсічі ворогові й на території України. На протязі перших трьох місяців війни з областей України в діючу армію було відправлено 2,5 млн. чол. Десятки й сотні тисяч поповнювали винищувальні батальйони, які виловлювали диверсантів-парашутистів.

Водночас йшла перебудова народного господарства на воєнний лад: відмінялися відпустки, збільшився робочий день, вводилися понаднормативні роботи, сотні заводів переводилися на виробництво озброєння. Відбувалася евакуація основного промислового комплексу та науково-освітніх закладів з територій, що могли найближчим часом попасти під нацистську окупацію: в східні райони Російської Федерації з України було перебазовано 550 підприємств, 3,5 млн. робітників і службовців.

Оборонні бої в Україні влітку та восени 1941 року. В нерівних кровопролитних боях цього трагічного періоду радянські воїни й офіцери чинили жорстокий опір. Але в хаосі початкового періоду війни вони не мали можливості сповна виконати свій військовий обов’язок: не вистачало навіть гвинтівок. До середини липня Пів-денно-Західний фронт втратив майже 2700 танків (з 4200), в авіаційних частинах залишилося всього 249 літаків. Сотні тисяч солдат і офіцерів загинули, або потрапили у ворожий полон. Намагання Ставки опанувати обстановку на місцях не давало належного ефекту.

Не дивлячись на поширення патріотичного руху в підтримку фронту, формування винищувальних батальйонів для охорони тилових районів від диверсантів і формування загонів народного ополчення, обстановка на фронті залишалася складною. Найголовнішою перемогою німців стало знищення у вересні 1941 р. величезних радянських сил в районі Києва і захоплення 650 тис. полонених.

Трагічні наслідки літньо-осінньої воєнної кампанії на підступах до столиці України були пов'язані з тим, що депресія від перших невдач Червоної Армії, що охопила Сталіна на початку війни, вже в липні змінилася гарячковою, волюнтаристською діяльністю, що проявилася в некомпетентному втручанні у складні воєнні проблеми на місцях. Так було і в битві за Київ: Сталін нічим необґрунтовано заборонив залишати столицю України, коли її вже було неможливо обороняти, нависла пряма загроза її оточення. Страх перед Сталіним, що пересилював у воєначальників страх перед німцями, некомпетентність і самовпевненість деяких з них мали катастрофічні наслідки.

Почалася 72-денна оборона Києва. До складу військ Південно-Західного фронту влилося 200 тис. мешканців столиці.

Німецькі війська і 18 румунських дивізій відтіснили радянські війська з Кишинева й зупинилися на початку серпня під Одесою, оборона якої продовжувалася 73 дні.

На правому фланзі Південного фронту противник, прорвавши цей фронт, оточив знесилені частина 6-ї та 12-ї армії в районі Умані і вийшов до Дніпра. Радянські війська залишили Запоріжжя, Дніпропетровськ, Чернігів.

Водночас в районі Кременчука, де знаходився стик Південно-Західного й Західного фронтів, німецькі війська прорвали оборону радянських військ на Дніпрі й захопили плацдарм на лівому березі. Танкова група Клейна й танкове з'єднання Гудеріана (перекинуте сюди з групи армій «Центр»), з'єднавшись, оточили чотири армії Південно-Західного фронту на Полтавщині в район Лохвиці. Тут загинули в нерівному бою командуючий фронтом генерал-полковник М. Кирпоніс та член Військради М. Бурмистренко, багато інших командирів. Тут Радянська Армія втратила принаймні півмільйона чоловік.

19 вересня гітлерівці зайняли Київ. Розбившись на багато малочисельних загонів, війська залишали Київ, самостійно виривалися з оточення, тисячі й тисячі солдат загинули, 665 тис. опинилися в полоні. Ця трагедія була однією з найкрупніших невдач Червоної Армії в 1941 році.

Південно-Західний фронт ціною великих зусиль вдалося відновити, командуючим було призначено маршала С. Тимошенка, але зупинити ворога вже було неможливо. 25 жовтня ворог захопив Харків. Війська Південного фронту, відступаючи, зупинили німецькі частини лише на відстані 50 км. від Ростова-на-Дону.

В південних областях України становище було не кращим. Глибоко в тилу ворога залишилася Окрема Приморська армія, яка при підтримці Чорноморського флоту обороняла Одесу. Не вдалося утримати Крим, і війська 51-ї армії евакуювалися на Таманський півострів.

Таким чином, на протязі літа—осені 1941 р. німецькі війська разом з своїми союзниками, долаючи шалений опір Червоної Армії, захопили всю Правобережну Україну, більшу частину Лівобережної й Крим.

Сталінська адміністративно-командна система, яка поставила країну перед загибеллю, мусила тепер рятувати її. Гасло, яке з’явилося в перші дні війни „Все для фронту, все для перемоги” і визначало увесь сенс суспільного життя, було доповнен надзвичайно жорстокими наказами Сталіна: №270 (серпень 1941 р.) та № 227 („Ні кроку назад”, липень 1942 р.) Ці накази нерідко невипраданно прирікали на загибель цілі військові з’єднання і визначали трагічну суть воєнний дій початкового періоду війни.

Характерні риси воєнних дій влітку та восени 1941 року:

— практично всі вони носили оборонний характер, відбувалися в нерівних кровопролитних боях, в ході яких радянські воїни робили відчайдушні спроби затримати просування ворожих полчищ, що мали вже досвід війни, були краще технічно озброєні й мали переваги в воєнній тактиці;

— радянські війська несли величезні втрати у воєнній техніці та в людях;

— руйнівна суміш некомпетентності, дезорганізації управління, неузгодженості, а саме головне - страх перед Сталіним командуючих фронтів та інших воєначальників, з одного боку, й необґрунтованість неодноразових «вказівок» самого Сталіна, з іншого боку;

— відчутним було недостатня кількість воєначальників вищого рангу, знищених напередодні війни;

— старим традиціям тоталітарного режиму відповідав й режим воєнного становища, що вводився в тилових регіонах з допомогою сили й жорстокого терору. З перших днів війни почалися арешти «підозрюваних осіб». Жертвами стали й ті, хто знаходився в тюрмах з довоєнного часу, їх розстрілювали, не в змозі вчасно евакуювати. Так, тільки у Львові, Самборі, Станіславі, Рівному та Луцьку в перший місяць війни було розстріляно понад 15 тис. політичних в'язнів. В той же час випускали на свободу багатьох злочинців, яких потім окупанти вербували собі в помічники.

З а п и т а н н я:

1. Назвіть основні битви літньо-осінньої воєнної кампанії 1941 року.

2. Яка з них мала найтрагічніші наслідки?

3. Доведіть на прикладах, що відсіч агресорові в початковий період війни була всенародним подвигом.

4. Які ознаки говорять про те, що в стратегічному керівництві армією в перший період війни була криза?

5. Які особливості воєнних дій в розглядуваний період Ви можете назвати?

6.Наказу №227 істрики дають різну оцінку: одні вважають, що він сприяв боєздатності радянських військ; інші-що він базувався на стахові перед покаранням, тому не міг спиятити зміцненню морального стану військ. Яку з цих точок зору поділяєте? Чому?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.