• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Порядок формування та склад Европейського

Четвертий період (з 1 листопада 1998 року до теперішнього часу). Реформа контрольного механізму та діяльність нового ЄСПЛ. Перше листопада 1998 року, тобто дата набрання чинності Протоколом № 11 до Конвенції, стало початком якісно нового етапу функціонування конвенційного контрольного механізму.

Головною особливістю Протоколу № 11 є те, що він замінив дворівневий контрольний механізм Конвенції, який складався з Комісії та Суду, єдиним Європейським судом з прав людини, що перебрав на себе їхні повноваження. Право приватних осіб подавати скаргу перестало мати факультативний характер. Таким чином, вони отримали можливість звертатися за захистом своїх прав безпосередньо до ЄСПЛ. Комітет міністрів зберіг повноваження щодо контролю за виконанням рішень ЄСПЛ, але його квазісудові повноваження щодо прийняття рішень про наявність або відсутність порушення положень Конвенції в порядку колишньої ст. 32 Конвенції було скасовано.

Новий ЄСПЛ функціонує на постійній основі, а його юрисдикція щодо тлумачення та застосування Конвенції є обов’язковою для всіх Високих Договірних Сторін. Істотно змінилися організаційна структура ЄСПЛ та порядок розгляду заяв..

Отже, запроваджена Протоколом № 11 до Конвенції реформа спрямована передусім на перебудову системи з метою скорочення тривалості "страсбурзького" провадження, а також на підтримання авторитету та якості прецедентного права. Утворення єдиного ЄСПЛ дозволило зміцнити судові елементи конвенційної системи захисту прав людини, запобігти дублюванню певного обсягу робіт і уникнути певних затримок, притаманних дореформеному механізму.

Досвід роботи Європейського суду з прав людини протягом 1999-2004 років свідчить про те, що проведена реформа досягла своєї мети – ефективність діяльності ЄСПЛ істотно підвищилася. Зокрема стрімко зросла кількість винесених ЄСПЛ рішень на тлі постійного збільшення поданих до нього заяв. Водночас наведені в цих діаграмах цифри указують на те, що без подальшого реформування європейського механізму захисту прав людини його ефективність уже найближчим часом постане під знаком питання, адже навіть зараз співвідношення кількості звернень до ЄСПЛ і кількості рішень, які він ухвалює по суті справ, є очевидно неадекватним.

Нова реформа – Протокол № 14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

Як заявили учасники Європейської урядової конференції з прав людини, яка відбулася 3-4 листопада 2000 року в Римі з нагоди п’ятдесятої річниці підписання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, "ефективність системи Конвенції… є зараз спірною" через "складнощі, з якими стикається Суд у зв’язку з постійно зростаючою кількістю заяв"[12]. Зважаючи на це, у лютому 2001 року Заступники міністрів створили робочу групу, завданням якої був пошук шляхів підвищення ефективності Європейського суду з прав людини.

Під час дискусій, що виникали з приводу реформування конвенційного механізму, висловлювалося багато різноманітних пропозицій. Приміром, було запропоновано створити "регіональні суди першої інстанції", однак згодом від цієї ідеї відмовилися з двох причин. По-перше, через небезпеку створення цими судами різних систем прецедентного права. По-друге, через високу вартість реалізації такого проекту. До речі, останній аргумент є дуже важливим для Ради Європи, тому що вже сьогодні значну частину бюджету Ради Європи складають витрати на утримання Європейського суду з прав людини (так, бюджет ЄСПЛ у 2003 році складав близько 34,9 млн. євро, у 2004 – 40,5 млн. євро, у 2005 – 41,74 млн. євро, а у 2006 він становив майже 44,2 млн. євро). Не було підтримано на даному етапі й ідею створення окремого фільтраційного органу та деякі інші пропозиції.

Зрештою, 13 травня 2004 р. було підготовлено текст Протоколу № 14, який, на відміну від Протоколу № 11, не вносить радикальних змін до механізму Конвенції: запропоновані зміни більше стосуються функціонування, ніж структури системи. Вони мають на меті надати Європейському суду з прав людини процесуальні інструменти та гнучкість, необхідні для своєчасного розгляду скарг, що дозволить йому зосередитися на найважливіших справах, які потребують усебічного вивчення. Протокол № 14 до Конвенції вносить такі основні новели:

· підвищуються фільтраційні повноваження ЄСПЛ (судді, що засідатимуть одноособово, наділяються правом визнавати заяву неприйнятною);

· запроваджується новий критерій прийнятності – завдання істотної шкоди заявникові;

· запроваджуються заходи для роботи з однотипними справами (передбачено спрощену процедуру розгляду справ, що підпадають під міцно усталене прецедентне право).

Можливо, дата набрання Протоколом № 14 до Конвенції чинності стане відправною точкою для нового етапу діяльності конвенційного контрольного механізму. Хоча відповідь на питання про шляхи підвищення його ефективності не обмежується лише можливістю внесення змін до Конвенції. У першу чергу слід зробити ефективними національні засоби захисту прав людини.

Відповідно до ст. 19 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11, для забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який функціонує на постійній основі. Порядок формування та діяльності ЄСПЛ, його компетенція, процедура розгляду ним справ тощо регламентуються Розділом ІІ Конвенції та Регламентом ЄСПЛ, який набрав чинності 1 листопада 1998 року, з подальшими змінами та доповненнями.

Кількісний склад ЄСПЛ визначається статтею 20 Конвенції, де вказано, що кількість його суддів відповідає кількості Високих Договірних Сторін. Судді обираються, за загальним правилом, строком на шість років (з можливістю переобрання) Парламентською Асамблеєю від кожної держави-учасниці більшістю поданих голосів із трьох кандидатів, висунутих відповідною державою. При цьому кандидати не обов’язково повинні мати громадянство країни, від якої вони обираються. Скажімо, протягом 1980-1998 років суддею Європейського суду з прав людини від Ліхтенштейну був канадець Рональд Макдональд, з 1998 до 2006 року від цієї країни засідав швейцарець Луціус Кафліш, а в у теперішньому складі ЄСПЛ - швейцарець Марк Віллігер.

Судді повинні мати високі моральні якості, а також кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, чи бути юристами з визнаним авторитетом. Вони засідають у ЄСПЛ особисто й не можуть упродовж строку своїх повноважень займатися ніякою діяльністю, що є несумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або вимогами виконання посадових обов’язків на постійній основі.

У цьому аспекті викликає інтерес правило 7 Регламенту ЄСПЛ, яке закріплює право кожного судді ініціювати процедуру звільнення з посади іншого судді. Таке право дозволяє суддівському корпусу самостійно унеможливлювати порушення вимог несумісності у своєму колі, і є проявом демократичних відносин поміж суддями. Разом із тим жоден суддя не може бути звільнений з посади, якщо рішення про його невідповідність встановленим вимогам не буде ухвалене іншими суддями більшістю у дві третини голосів (ст. 24 Конвенції).

Крім того, для розгляду окремих справ можуть залучатися так звані "судді аd hос" – будь-які особи, крім постійних суддів, які обираються Високими Договірними Сторонами для участі в розгляді конкретних справ у складі Великої палати або палати згідно з пунктом 2 статті 27 Конвенції, тобто за відсутності судді, обраного від зацікавленої держави, чи в разі його неспроможності взяти участь у засіданні.

З метою забезпечення повної свободи слова та незалежності суддів (як постійних суддів, так і суддів аd hос) під час виконання ними своїх обов’язків вони, їхні дружини (чоловіки) та малолітні діти наділяються привілеями, імунітетами та пільгами, якими користуються дипломатичні представники відповідно до міжнародного права. Судді, крім того, мають імунітет від судового процесу щодо сказаного та написаного ними, а також усіх дій, вчинених ними під час виконання своїх обов’язків, який продовжує надаватися, незважаючи на те, що відповідні особи вже не виконують такі обов’язки (ст. 18 Генеральної угоди про імунітети та привілеї Ради Європи, ратифікованої Законом України № 391/96-ВР від 1 жовтня 1996 року; ст. 3 Шостого протоколу до Генеральної угоди про імунітети та привілеї Ради Європи, ратифікованого Законом України № 800-IV від 15 травня 2003 року). Утім, привілеї та імунітети надаються суддям не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їх незалежності при виконанні ними своїх службових обов’язків. Тому Пленум Європейського суду з прав людини зобов’язаний позбавити суддю імунітету в усіх випадках, коли імунітет перешкоджає відправленню правосуддя й коли він може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий.

Відповідно до правила 5 Регламенту ЄСПЛ всі судді розташовуються в порядку старшинства за Головою, заступниками Голови ЄСПЛ та головами секцій за датою свого обрання, причому в разі переобрання (навіть якщо це відбулося не одразу) зараховується тривалість строку, протягом якого цей суддя раніше обіймав посаду судді. Старшинство заступників Голови ЄСПЛ та голів секцій, обраних на посаду в один і той самий день, визначається за тривалістю строку, протягом якого вони виконували функції судді, а за однакової тривалості строку, протягом якого вони виконували функції судді, – за віком. Старшинство суддів, які виконували функції судді протягом однакового строку, визначається за віком. Старшинство суддів аd hос визначається за їхнім віком після обраних суддів.

Наявність правила щодо вікового та професійного старшинства суддів дозволяє вирішувати низку питань, пов’язаних із призначенням суддів на адміністративні посади, тощо.

Структурно ЄСПЛ складається з Великої палати, секцій, палат у складі семи суддів і комісій у складі трьох суддів. Періодично проводяться пленарні засідання ЄСПЛ. До того ж функціонують Бюро та Канцелярія ЄСПЛ.

Велика палата має налічувати сімнадцять суддів і принаймні трьох підмінних суддів. До її складу входять:

· Голова, заступники Голови ЄСПЛ та голови секцій. Якщо заступник Голови ЄСПЛ або голова секції не може брати участь у розгляді справи у складі Великої палати, його заміняє заступник голови відповідної секції;

· суддя, обраний від зацікавленої держави-учасниці, або, коли це доцільно, суддя ad hoc чи суддя спільного інтересу Договірних Держав;

· члени палати, яка відмовилася від юрисдикції на користь Великої палати (у справах, переданих на розгляд Великої палати на підставі статті 30 Конвенції);

· судді та підмінні судді, призначені з решти суддів шляхом жеребкування.

Якщо справа передається до Великої палати згідно зі статтею 43 Конвенції, у Великій палаті не може засідати жоден суддя, який брав участь у складі первісної палати в її нарадах щодо прийнятності або конкретних обставин справи, за винятком голови цієї палати та судді, котрий брав участь у таких нарадах від Високої Договірної Сторони, якої стосувалася справа.

При розгляді питання щодо надання консультативного висновку відповідно до статті 47 Конвенції Велика палата має складатися з Голови й заступників Голови ЄСПЛ та голів секцій, а також суддів та підмінних суддів, призначених з решти суддів шляхом жеребкування.

Секція ЄСПЛ – це палата, створена Пленумом ЄСПЛ строком на три роки відповідно до підпункту (b) статті 26 Конвенції. Має бути створено принаймні чотири секції, причому склад секцій має бути збалансований "географічно" та за ознакою статі, а також повинен відображати різні правові системи Договірних Сторін. Кожний суддя є членом однієї з секцій.

Палата – структурна одиниця в складі семи суддів, створена відповідно до пункту 1 статті 27 Конвенції для розгляду судових справ. Як правило, до складу палати в кожному випадку входять голова секції та суддя, обраний від Договірної Сторони, якої стосується справа. Якщо цей суддя не є членом секції, якій було доручено розгляд даної заяви, то він бере участь у розгляді як член палати за посадою, згідно з пунктом 2 статті 27 Конвенції. У разі неможливості участі цього судді в розгляді або якщо його відведено, може бути призначений суддя ad hoc. Інші члени палати призначаються головою секції за ротацією з числа членів відповідної секції, а члени секції, котрих не призначено в такий спосіб, беруть участь у розгляді як підмінні судді.

Комісія – це структурна одиниця ЄСПЛ в складі трьох суддів, створена відповідно до пункту 1 статті 27 Конвенції строком на дванадцять місяців зі складу членів кожної секції за ротацією, за винятком голови секції. Судді секції, котрі не є членами комісії, можуть бути призначені замість тих членів комісії, які не можуть брати участь у засіданнях. Кожна комісія очолюється членом секції, який має в ній старшинство.

Пленум Європейського суду з прав людини – це пленарні засідання ЄСПЛ, які скликаються його Головою з метою виконання функцій ЄСПЛ згідно з Конвенцією та Регламентом ЄСПЛ. Кворум Пленуму ЄСПЛ складається із двох третин обраних суддів, що заступили на посаду. За відсутності кворуму Голова переносить засідання. До основних повноважень Пленуму належать:

· обрання Голови ЄСПЛ та його заступників строком на три роки;

· створення секцій ЄСПЛ на встановлений строк;

· обрання голів секцій ЄСПЛ;

· прийняття Регламенту ЄСПЛ;

· обрання секретаря ЄСПЛ та його заступників тощо.

Бюро ЄСПЛскладається з Голови ЄСПЛ, заступників Голови ЄСПЛ і голів секцій. У випадку, якщо заступник Голови ЄСПЛ або голова секції не в змозі бути присутнім на засіданні бюро, замість нього на засіданні має бути присутній заступник голови цієї секції або, у разі неможливості такої заміни, член цієї секції, наступний за порядком старшинства. Роботі бюро допомагають Секретар і заступник Секретаря ЄСПЛ.

Бюро покликане надавати допомогу Голові ЄСПЛ виконувати його функції зі спрямування роботи та адміністрування ЄСПЛ. У зв’язку з цим Голова ЄСПЛ може порушити перед бюро будь-яке адміністративне чи позасудове питання, яке належить до компетенції Голови ЄСПЛ. Бюро також сприяє координації дій між секціями ЄСПЛ.

Канцелярія ЄСПЛ очолюється Секретарем ЄСПЛ та складається з канцелярій секцій (відповідно до кількості створених Європейським судом з прав людини секцій) та управлінь, необхідних для надання правових та адміністративних послуг, необхідних для забезпечення діяльності ЄСПЛ.

Секретар ЄСПЛ допомагає Страсбурзькому судові у виконанні його функцій, у зв’язку з чим на нього покладається відповідальність за організацію та роботу канцелярії ЄСПЛ під керівництвом Голови ЄСПЛ. Крім того, у віданні Секретаря перебувають усі архіви ЄСПЛ; через нього проходять усі повідомлення та сповіщення, що відправляються Страсбурзьким судом або надходять на його адресу у зв’язку зі справами, які передані або мають бути передані до ЄСПЛ; він відповідає на запити про надання інформації стосовно діяльності ЄСПЛ, зокрема на запитання преси. Секретар секції допомагає секції здійснювати її функції, йому може допомагати заступник секретаря секції.

Секретар ЄСПЛ та його заступники обираються на пленарному засіданні ЄСПЛ. Інших службовців канцелярії, у тому числі секретарів із правових питань, призначає Генеральний секретар Ради Європи за погодженням з Головою ЄСПЛ або із Секретарем, що діє за вказівками Голови.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. The peace – порядок
8. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
9. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
10. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
11. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
12. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

Переглядів: 1742