• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Способи організації учнів на уроці. Щільність уроку.

Стр. Заключна частина (3-5 хвилин).

Мета: забезпечення поступового переходу від напруги і збудження, викликані основною частиною заняття, до відносного спокійного стану; підведення висновків уроку, завдання додому; організований перехід до нових дій (організований перехід до роздягалень).

Зміст: шикування, ходьба, ритмічні, танцювальні вправи, вправи на нормалізацію дихання, ігри низької інтенсивності, заключне слово вчителя, виставлення оцінок, завдання додому.

Домашні завдання.

Домашні завдання відіграють важливу роль у навчанні, бо вони доповнюють самостійну роботу школярів на уроці фізкультури, сприяють зміненню здоров’я, забезпечують чітке засвоєння програмового матеріалу, позитивно впливають на руховий режим учнів, збільшують час занять фізичними вправами.

Домашнє завдання не повинні носити епізодичний напрямок у роботі вчителя, а складати чітку систему його діяльності та праці учнів протягом цілого року.

Ця система складається на рік і включає завдання, які тісно пов’язані між собою з тим, щоб при умові виконання попереднього можна було виконати наступне. Крім цього, повторюючи засвоєний матеріал, учень готується до виконання більш складного програмового матеріалу наступного класу. Домашні завдання підбираються так, щоб вони тісно були пов’язані з програмовим матеріалом, який вивчається. Домашні завдання – є формою системи фізичного виховання школярів, а тому з одного боку вони контролюються вчителем, а з другого батьками.

Вправи для домашніх завдань необхідно підбирати так, щоб вони викликали в дитини інтерес до занять ними, позитивні емоції, в міру були важкими, але посильними та виконуваними.

Домашні завдання необхідно вивчати на уроках фізкультури.

Учні можуть записувати їх в спеціальні картки домашніх завдань, де вказується свій початковий та запланований результат, а також записуються щоденні результати.

Завдання додому, як і його перевірку, можна здійснювати протягом усього уроку, але нагадати про цього варто перед закінченням уроку.

Для самостійних занять можна рекомендувати: загально розвивальні вправи, вправи з короткою скакалкою, стрибки з висоти і у висоту, метання на дальність і в ціль, лазіння і вправи на рівновагу, ігрові вправи тощо.

Орієнтовні завдання додому:

1. знати й вміти виконувати дві перші вправи ранкової зарядки.

2. тренуватись у стрибках вдвох з короткою скакалкою.

3. навчитись віддавати рапорт.

4. навчитись кидати і ловити м’яч лівою (правою) рукою;

Завдання повинні бути доступними, безпечними й посильні, але разом з тим у міру важкими.

Кожне завдання продумується вчителем заздалегідь. Пропонується воно під час проведення уроку (при вивченні певних вправ, з яким домашнє завдання буде пов’язане), а у кінці заняття учням нагадується про нього. У процесі уроку завдання додому може бути змінене.

Щоб учні чітко усвідомили зміст і техніку виконання завдання додому, воно повинно бути добре пояснене вчителем. Одночасно вказується порядок і місце виконання (доім, на спортивній площадці тощо).

Домашнє завдання обов’язково повинне бути провірене і оцінене, в іншому випадку діти втратять інтерес до виконання домашнього завдання.

Заключну частину доцільно розглядати як момент зв’язку між досягнутим і наступною роботою.

Суттєвою особливістю сучасного уроку є органічне об’єднання його частину у єдиний процес засвоєння навчального матеріалу, який передбачає технічну, теоретичну, фізичну і спеціальну рухову підготовку, а також вироблення навичок самостійних занять.

Водночас, урок загалом – це частинка певної системи уроків, а повноцінно проведений урок – це урок, який виконав свої завдання (функції) в межах цієї системи.

На уроках фізичної культури використовуються різні способи організації учнів для виконання вправ. У кожному конкретному випадку застосовується такий споміг, який в найбільшій мірі відповідає завданням уроку, забезпечує оптимальне фізичне навантаження на дітей і вимоку щільність уроку. В початкових класах використовуються такі способи організації учнів на уроці:фронтальний, поточний, змінний, груповий. індивідуальний.

Фронтальний спосіб полягає в тому, що всі учні одночасно виконують вправи. Перевага цього способу в охопленні всіх дітей, в забезпеченні високої щільності уроку і оптимального навантаження на учнів. Цей спосіб застосовується при навчанні шикувань і перешикувань, загальнорозвивальних вправ без переметів і з предметами, ходьби, бігу, танцювальних кроків, пересування на лижах тощо.

Поточний спосіб – учні виконують вправу по черзі одни за одним, тобто потоком. Залежно від конкретних умов потоків може бути організовано два або три. Це сприяє збільшенню щільності уроку. Наприклад, учні виконують вправу з рівноваги двома потоками на двох гімнастичних лавах, акробатичні вправи трьома потоками на тьої матах і тюд. Щироко використовується цей спосіб при виконанні стрибків у довжину, висоту, глибину, вправ з рівноваги, акробатичних, з довгою скакалкою, лазіння і перелітання, при спусках і підйомах на лижах.

Змінний спосіб полягає в тому, що всі учні поділяються на зміни, які по-черзі виконують вправи. У кожній зміні стільки учнів, скільки можуть одночасно виконувати вправу. Так, при 12 прольотах гімнастичної стінки і 36 учнях у класі утворюються три зміни для виконання вправ на стінці чи біля неї. Цей спосіб застосовується при виконанні лазіння, метань на дальність, акробатичних вправ, бігу на швидкість.

Груповий спосіб (коловий) передбачає розподіл учнів класу на групи. Кожна крупа займається самостійно окремою справою. Цей спосіб широко використовується в основній частині уроку. У різних групах учні одночасно займаються двома-трьома різними вправами. Через певний проміжок часу групи міняються місцями з таким розрахунком, щоб за основну частину уроку можна група виконала усі передбачені вправи. Г.С. дає змогу ущільнити урок і забезпечити різнобічний вплив на учнів, збільшивши кількість вправ. Учитель перебуває там, де вивчається новий матеріал, або там, де виконується вправа, яка має певну небезпечність травматизму. В інших групах за порядком і правильністю виконання вправ стежить призначений учителем старший учень групи.

За використанням групового методу організації дуже важливим є вибір принципу розподілу учнів на групи. Раціональним слід вважати розподіл учнів з рівнем їхньої підготовленості. Однак при цьому не принижуйте гідності дітей, для чого: забезпечуйте можливість міграції учнів із групи в групу, залежно від навчальних успіхів, ; для вивчення кожного нового розділу програми формуйте нові групи. Можливий розподіл на групи за симпатіями, бажаннями, творчими здібностями. Цінним тут є загострення почуття відповідальності кожного члена групи за успіх товаришів.

Психологами встановлено. що ефективна колективна діяльність починається у групі, що складається з 7+- 2 учні. За меншої кількості не формується колектив, а більшої група розпадається на мікроколективи.

Коловий спосіб (різновид групового) застосовується переважно з метою розвитку фізичних якостей у дітей. в Комплекс входять нескладні, добре засвоєні учнями вправи з бігу, лазіння і перелітання, метання у ціль, акробатичні вправи. Можна створювати комплекси з рухливих ігор, що складаються з таких рухів, які забезпечують різнобічний вплив на дітей.

Характерною рисою є почергове дозоване виконання комплексу із 6-10 вправ (станцій), тренувальний вплив яких спрямований на розвиток конкретної рухової якості чи певних функціональних систем організму. Тренувальне завдання складається із 2-4разового повторення певного комплексу за точно визначений час. При цьому в залежності від завдання 2-4 рази виконується одна і таж вправа, а потім у тому ж режимі 2-га, 3-тя і т.д.

Зміст тренувального завдання може бути виражений у вигляді схеми за допомогою символів. Один і той же комплекс вправ застосовується протягом 4-6 тижнів. Упродовж цього часу необхідно дотримуватись принципу прогресуючого навантаження.

Рівень тренувальних навантажень визначається індивідуально для кожного учня. Це робиться на підставі результатів випробування за так званим, повторним максимумом (ПМ) у кожній вправі комплексу.

Кожний учень у межах жорсткого регламенту робочих фаз і відпочинку виконує по колу всі вправи комплексу з установкою досягти якомога вищого результату в кожній з них. Показники виконаної роботи і ЧСС (за 10с) відразу ж після роботи та в кінці інтервалів відпочинку записуються в індивідуальну картку.

Цей результата (ПМ) і буде вихідним для подальшого планування індивідуальних тренувальних завдань (автор Р.Морган та Г.Адамсон).

Зазвичай, в методиці колового тренування застосовують робочі фази до 30 с., інтервали відпочинку між станціями 30-90 с.( які займають час переходу від станції до станції), а між колами – 2-3 хв. За цей час підраховують пульс, ведуть записи у щоденнику тощо.

На підставі даних тестування на ПМ складають індивідуальний план занять на 4-6 тижнів.

Якщо вправи виконуються з зовнішнім обтяженням, то можна збільшувати або число повторень, або величину обтяження, або зменшувати час на виконання тієї ж кількості повторень. Вирішальне значення при виборі способу підвищення навантаження має те, який тренувальний ефект планується отримати. Наприклад, при розвитку максимальної сили недоцільно повторювати вправу більш як 10-12 разів, а при розвитку силової витривалості більш8ий ефект дають саме вправи з кількістю повторень понад 10-12 разів.

При застосування колової організації дітей необхідно керуватись такими положеннями:

- метод має багаточисельні варіанти в підборі засобів залежно від завдань, і це дозволяє використовувати його для дітей різного віку і підготовленості;

- перед коловим тренуванням проводьте загальну, а при потребі й індивідуальну спеціальну розминку;

- на станціях розмістіть навчальні картки, рисунки, схеми;

- перш, ніж запропонувати програму колового тренування класові, апробуйте її особисто кращими учнями;

- розміщайте на станціях не більше 3-4 учнів;

- при систематичному використанні методу та при роботі за цим методом самостійно рекомендуйте учням здійснювати самоконтроль і вести щоденник. Цим ви підтримуєте інтерес учнів до власного розвитку;

- до достоїнств методу належить і можливість чітко управляти великою групою учнів та організувати самостійні заняття;

- застосування методу колового тренування вимагає великої підготовчої роботи по обладнанню станцій різноманітними тренажерами, діагностично-корегуючими комплексами, спеціальним обладнанням. Тренування на них дає змогу індивідуально добирати обсяг і зарктер тренувальної дії, оптимізувати контроль за якістю виконання завдань, оперативно вносити корективи в програму тренувальних занять.

- розміщуйте станції і добирайте вправи таким чином, щоб учень послідовно виконував різні за характером і переважною спрямованістю вправи, які б в комплексі забезпечували різнобічний вплив на організм учнів;

- індивідуальний підхід забезпечується шляхом зміни величини опору на тренажерах, величини обтяжень, кількості повторень, темпу роботи тощо.

Індивідуальний посіб застосовується при виконанні учнями вправ на оцінку, при складанні навчальних нормативів. Такий спосіб дає вчителеві змогу детально аналізувати виконання вправи, звертати увагу на помилки у рухах.

При виборі способів організації учнів на уроці важливо забезпечити раціональне використання часу, оптимальне фізичне навантаження на учнів, постолове його зростання з початку до середини уроку, додержання потрібних інтервалів між виконанням вправ.

Спосіб організації учнів безпосередньо впливає на такий важливий показник ефективності уроку, як його щільність. Щільність уроку – це співвідношення раціонально використаного часу до всього часу уроку. Час на уроці використовується для показу і пояснення вправ учителем, осмислення і виконання вправ учнями, переходів від одного виду занять до іншого, підготовки обладнання.

Поряд з загальною щільність уроку фізкультури визначають рухову щільність, яка є вираженням співвідношення часу, витраченого на рухову діяльність учнів, до загального часу уроку.

На цільність уроку великий вплив має така організація уроку, при якій одночасно виконують вправи якомога більше учнів. Це досягається організаційними і методичними заходами, основними з яких є:

1. Забезпеченість уроку інвентарем та обладнанням і своєчасна підготовка їх.

2. Застосування фронтального, поточного, групового способів організації учнів для виконання вправ.

3. Чіткість показу і пояснень учителя.

4. Організованість і дисципліна учнів (своєчасний прихід на урок, чітке виконання команд і розпоряджень).

Проведення уроків з високою щільністю забезпечує раціональну фізичну і розумову активність дітей, підносить ефективність навчального процесу, сприяє вихованню в дітей організованості і дисциплінованості.

Вплив фізичних вправ на педагогічні результати опосередкований фізіологічними і біологічними механізмами. Навантаження є причиною тих адаптаційних змін в організмі, від характеру і величини яких залежить результат. За А.Ухтомським, малі навантаження збуджують організм, середні – закріплюють досягнутий рівень його функціонування, великі – підвищують функціональні можливості, надмірні – пригнічують їх. Отже, за величиною фізичні навантаження можна поділити на активізуючи, закріплюючі, розвиваючі й такі, що пригнічують розвиток.

Найціннішими для фізичного виховання учнів є великі (тобто розвиваючі) і середні (закріплюючі) навантаження, використання яких дозволяє вчителеві забезпечити оздоровчу спрямованість занять і управляти розвитком організму.

Прагнучи до забезпечення високого освітнього, оздоровчого і виховного ефекту, вчитель повинен уважно стежити за індивідуальними реакціями кожного учня на фізине навантаження, залежно від них добирати вправи, визначати інтенсивність, тривалість їх виконання, кількість повторень, інтервали відпочинку і його характер. Отже, для уроку фізичної культури характерною є сувора індивідуальна регламентація діяльності учнів і дозуваня навантаження. Фізичне навантаження – це певна міра впливу фізичних вправ на організм учнів (внутрішні і зовнішні сторони навантаження). Зовнішні – інтенсивність (кількість виконаної роботи за одиницю часу) і обсяг (тривалість роботи та загальна кількість вправ).

Інтенсивність можна регулювати (кількість повторень вправи, амплітуду виконання вправ, зміна ваги вантажу, умови виконання вправ, опір партнера, швидкість виконання, час виконання, тривалість перерв і зміна їх характеру, ускладнення, зміна способу виконання, темп виконання, вихідне положення тощо). Явище «суперкомпенсації»

Фактори, від яких залежить щільність уроку:

1. кількість учнів у групах, командах, іграх. Учитель повинен прагнути об’єднати найменшу кількість учнів у групи чи команди, організовуючи основну частину уроку, естафети; уникати ігор, в яких до рухової активності водночас залучається мала кількість дітей;

2. Якість матеріальної бази. На уроці доцільно використовувати багато пропускні прилади, декілька місць занять для стрибків, метань тощо.

3. кількість інвентарю. Під час вивченням метань треба кожного учня забезпечити відповідними приладами.

4. використання продуктивних методів організації занять, способів виконання вправ і управління класом:

5. інтенсифікація допоміжних дій на уроці і підготовка місць занять до його початку:

6. ефективна діяльність активу учнів щодо організації заняття, залучення до діяльності з організації занять тимчасово звільнених від уроків школярів:

7. стислість пояснень, зауважено, обговорень, їхнє вміле поєднання з виконанням вправ:

8. широке використання додаткових завдань.

1. Написати реферативне повідомлення на одну з запропонованих тем: «Інтерактивні форми навчання на уроках фізичної культурі»; «Застосування комп’ютерних технологій у фізичному вихованні школярів»; «Засоби оптимізації та активізації навчальної діяльності учнів на заняттях із фізичної культури»; «Диференціація та індивідуалізація навчання на уроках фізичної культури»; «Використання проблемно-ситуативних завдань на уроках фізичної культури»; «Вдосконалення організації та проведення уроку фізичної культури в мало-комплектних школах»; «Структура, зміст і нормування фізичних навантажень на уроці фізичної культури»; «Побудова нестандартних уроків у початкових класах»; «Технологія педагогічного аналізу уроку фізичної культури»; «Вплив занять фізичною культурою на загальну працездатність школярів»; «Реалізація міжпредметних зв’язків у процесі фізичного виховання учнів початкових класів»; «Емоційно-вольові аспекти рухової активності дітей молодшого шкільного віку»; «Технологія розробки системи домашніх завдань для учнів молодшого шкільного віку»; «У творчого вчителя виростають творчі діти...» (з досвіду проведення уроків фізичної культури в початкових класах).

2. Побудуйте 2 варіантів підготовчої частини комплексного уроку фізичної культури, який проводитиметься у спортивному залі школи.

3. Розв’яжіть запропоновані педагогічні ситуації.

Ö Учень 1 класу прибув на урок фізичної культури у спортивний зал без спортивної форми і взуття. Ваші дії?

Ö На уроці вивчення нового матеріалу вчитель використовує тільки словесні і практичні методи навчання фізичних вправ. Чи правильно це? Ваша думка?

4. Підготуватись до гри «Володій собою». Ігрове завдання: придумати декілька варіантів «формули налаштування» для дітей з метою виконання обраної вправи». Орієнтовний перелік вправ: стрибок у довжину з місця (1 клас); метання малого м’яча в ціль (1 клас); перекид уперед і назад (акробатичні вправи, 2 клас); ходьба приставними кроками на гімнастичній лаві або низькій колоді (вправи з рівноваги, 2 клас).

5. Складіть кросворд для дітей молодшого шкільного віку для ознайомлення дітей: 1) з різновидами фізичних вправ; 2) видами спорту 3) спортивним інвентарем (використати в одному кросворді мінімум 5 слів, можливе використання малюнків).

6.Написати опорну картку «Основи методики постановки завдань до уроку фізичної культури» (Іваненко В. Основи методики постановки завдань до уроку фізичної культури // Фізичне виховання в школі. − 2003. − №3. − С. 43-44.)

7.Проаналізувати план-конспект фізичної культури (на вибір студента) за наступним планом:

1. Планування уроку:

· місце мети уроку в системі вивчення навчального матеріалу;

· відповідність плану-конспекту календарному плану;

· конкретність визначення мети в плані-конспекті та доступність постановки завдань уроку (навчальних, виховних, оздоровчих);

· відповідність місця проведення, інвентарю завданням уроку;

· визначення типу уроку (предметний, комплексний; вступний, урок ознайомлення з новим матеріалом, урок повторення та удосконалення пройденого матеріалу, урок мішаного типу, контрольний урок, підсумковий урок; традиційний, нетрадиційний).

2. Підготовча частина уроку:

· визначення завдань уроку, здійснення мотивування;

· наявність рапорту (для 2-4 класів);

· кількість, ефективність, оригінальність вправ. їхня відповідність матеріалу основної частини за характером та інтенсивністю, дозування вправ.

· наявність стройових, загальнорозвивальних вправ;

· наявність належних частин розминки (загальної, спеціальної, індивідуальної);

3. Основна частина уроку

· доцільність використаних учителем методів і методичних прийомів, підготовчих і підвідних вправ для засвоєння запланованої рухової дії;

· ознайомлення й закріплення теоретичних відомостей в обсязі програми;

· виконання основних вправ, визначених програмою «Фізична культура. 1-4 клас»

· реалізація принципів доступності та індивідуалізації, міцності та прогресування, свідомості та активності та ін.;

· використання тренажерів, нестандартного обладнання, опосередкованої наочності, навчальних карток;

3. Заключна частина уроку:

· доцільність використаних засобів для вирішення завдань заключної частини;

· наявність висновків, оцінювання діяльності учнів, націлення на подальше самовдосконалення;

· наявність відновлювальних вправ, підрахунок ЧСС;

· зміст домашнього завдання, його цінність для школярів та інтерес до виконання, зв’язок з матеріалом уроку.

4. Оцінювання компонентів уроку, що стосуються всіх його частин:

· оздоровча і виховна цінність уроку;

· спосіб взаємодії учнів та вчителя на уроці;

· реалізація між предметних зв’язків.

· розподіл уроку за частинами, доцільність відведеного часу (тривалість частин уроку);

· наявність організаційно-методичних вказівок, визначення можливих помилок та шляхів їх усунення;

· правильність визначення дозування виконуваного навантаження;

· доцільність використаних рухливих ігор та естафет;

· робота над формуванням правильної постави й навичок дихання, індивідуальний і диференційований підхід у навчанні;

· наявність графічних і схематичних вправ, малюнків, завдань та ін.

5. Висновки і пропозиції:

· загальні висновки;

· позитивна сторона уроку;

· пропозиції щодо поліпшення плану-конспекту.

8. Скласти фрагмент уроку з розвитку обраної фізичної якості. Спроектувати домашнє завдання до учнів та заповнити «Картку домашнього завдання».

Читайте також:

1. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
2. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
3. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
4. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
5. PR-відділ організації: переваги і недоліки
6. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
7. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
8. Акти з охорони праці в організації.
9. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
11. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
12. Аналіз сильних та слабких сторін організації

Переглядів: 6993