Ключові терміни та поняття

ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 80-х РОКІВ ТА ЇХ НЕВДАЧА.

СПРОБИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ

ПЕРІОД ”ЗАСТОЮ” І КРИЗИ РАДЯНСЬКОГО

СУСПІЛЬСТВА (1964 – 1985 РР.)

РЕФОРМ В ДРУГІЙ ПОЛ. 60-х -

· жупел „українського націоналізму”

· „застій”

· криза

· екстенсивний метод господарювання

· єдиний народно-господарський комплекс

· воєнно-промисловий комплекс (ВПК)

· дефіцит

· ідеологічна криза

· класова структура

· соціальна структура

· національне питання

· Конституція України 1978 року

Характеристика обстановки. Спроби проведення позитивних соціально-економічних змін у 50-х — перш. пол. 60-х рр. не дали кардинальних змін у розвиткові економіки Радянського Союзу, а значить і України, що знаходилася в її складі. Не привели до позитивних зрушень зміни, що відбулися в верхніх ешелонах влади: усунення від неї М. Хрущова (1964 р.) та заміни його Л Брежнєвим на посту Генерального Секретаря ЦК КПРС.

Нове керівництво, як на союзному рівні, так і в Україні (П. Шелест), зайнялося пошуками нових ефективних шляхів розвитку економіки. Але цьому заважали консервативні та реакційні тенденції в політичному ідеологічному житті країни. Протягом майже 20 років в СРСР і в Україні спостерігалися спорадичні спроби реформувати в той чи інший спосіб економіку, зробити її дієздатнішою та ефективнішою, але вони ставали марними через традиційний пріоритет політики та ідеології толітарної держави над економікою. В умовах повернення до неосталінізму, збереження антидемократичної однопартійної системи, задушливої суспільно-політичної атмосфери, наростання жорстокої боротьби із жупелом «українського націоналізму», яка знову завдала непоправимих збитків українській національній культурі, посиленого русифікаторського наступу тоталітарної держави на духовність українського народу,— реформи, спрямовані на досягнення «економної економіки», не могли спрацювати позитивно.

Початок економічних реформ. У 1965 р. за ініціативою О. Косигіна почалася повна протиріч економічна форма, спрямована, з одного боку, на розширення місцевої ініціативи та господарської самостійності підприємств, з іншого боку,— на посилення позиції центральних відомств. ЦК Компартії України в жовтні 1965 р. На пленумі ЦК підтримав лінію центральних партійних органів на ліквідацію раднаргоспів. І хоча в організації раднаргоспів, створених ще в 1957 р., були свої позитивні моменти, Центр ніяк не міг змиритися з тим, щоб самостійність регіонів (а значить і республік) становили загрозу існування самої казармово-бюрократичної системи. Як наслідок, Україна продовжувала йти екстенсивним шляхом розвитку. Це вимагало залучення до виробництва додаткових робочих рук, зумовлювало загострення затратної економіки. Фактично це був новий етап надцентралізації, всі місцеві економічні проблеми вирішувалися тільки через Москву.

Незважаючи на ці негативні обставини, економічний розвиток України в др. пол. 60-х — на поч. 70-х рр. частково стабілізувався завдяки подоланню найкричущічих протиріч волюнтаристської політики попередньої епохи: національний доход збільшився на ЗО %, загальний об'єм промислового виробництва — в 1,5 рази, валова продукція сільського господарства — майже на 17 %. Збільшення капіталовкладень у легку промисловість під час проведення реформи сприяло й певному підвищенню життєвого рівня населення республіки.

Наростання кризових явищ, «застій». До сер. 70-х років економічна реформа була згорнута. Консерватори на чолі з Л. Брежнєвим центр ваги перенесли на оборонну промисловість, освоєння Сибіру. Жоден із вживаних економічних заходів, навіть розроблена під безпосереднім керівництвом М. Горбачова Продовольча Програма, не дали істотного поліпшення в розвитку народного господарства. Це пояснюється, зокрема, тим, що всі ці заходи і документи були декларативними, вони не були підкріплені економічними важелями. Тому діюча в умовах адміністративно-командної системи економіка не могла дати позитивних наслідків, незважаючи на зливу постанов: хронічно не виконувалися завдання п'ятирічних планів по більшості показників.

В Україні з деяких показників розвитку промисловості 9-й п'ятирічці (1971—1976 рр.), напр. вугілля, електроенергетика тощо, вдалося хоч наблизитися до запланованого, зате сільське господарство залишалося найменш ефективною ланкою. Головне багатство України—земля - не використовувалося ефективно. І хоча запроваджувалися масштабні програми хімізації, меліорації, механізації, посівні площі зменшилися більше, як на 1 млн. Великої шкоди було завдано навколишньому середовищу. Територія республіки була забруднена відходами мінерально-сировинного комплексу в 10 разів більше, ніж СРСР в цілому.

Інтенсивна експлуатація корисних копалин України (щорічно добувалося з українських надр понад 1 млрд. корисних копалин) вичерпала найбільш багаті поклади. Особливо ускладнилися гірничо-геологічні умови видобутку у вугільній промисловості. Як наслідок, видобуток вугілля скорочувався, собівартість його збільшувалася. Погане технічне оснащення шахт та вуглевидобутку різко погіршувало умови роботи шахтарів та техніку безпеки (все це вугільна промисловість відчуває і по нині). З сер. 70-х років Україна брала активну участь в освоєнні 15 найкрупніших загальносоюзних народногосподарських програм, що відволікало матеріальні, грошові та трудові ресурси, які можна було б кинути на проведення в життя магістральних напрямків розвитку сільського господарства.

70—80-і роки в Україні відзначені швидкими процесами урбанізації та занепаду українського села. Складні умови (в основному ручної) праці на селі, низька оплата обумовлювали зростання міграції селян до міста, ускладнюючи таким чином обстановку і в містах. Українське село в цей період покинули 4,6 млн. чол. Припинили своє існування, як «неперспективні», тисячі сіл.

Основні причини невдач реформ 60-х — перш. пол. 80-х рр.:

— командно-адміністративні методи керівництва;

— екстенсивний метод господарювання;

— упущення й прорахунки в плануванні, зневажання центром місцевої (республіканської) специфіки;

— незбалансованість обсягів виробництва і ресурсів в окремих галузях;

—мілітаризація економіки: найкрупніші промислові українські гіганти були зорієнтовані на військове виробництво й практично на 100 % підпорядковувалися цент- ру;

— криза радгоспно-колгоспної системи, створеної в 30-і роки;

— порушення технологічної й трудової дисципліни тощо.

З а п и т а н н я:

1. В умовах якої загальнополітичної та ідеологічної обстановки розгорталися реформи др. пол. 60 — поч. 80-х рр.?

2. Що поклало початок економічним реформам в розглядуваний період і якими були їх наслідки для України?

3. Коли починаються кризові явища в українській економіці і в чому полягала їх суть?

4. Чому реформи др. пол. 60-х—перш. пол. 80-х рр. не лише не дали позитивних наслідків для розвитку народного господарства, а й поглибили кризу самої адміністративно-командної системи?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.