Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ключові терміни та поняття

СТАНОВЛЕННЯ І УТВЕРДЖЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

· адміністративно-командна система

· економічний суверенітет

· планова економіка

· ринкова економіка

· багатоукладність народного господарства

· народно-господарський комплекс

· приватизація

· законодавча влада

· економічні закони

· історичний досвід

· економічна криза

· фінансова криза

· НТР

Взаємозалежність політичного й економічного суверенітету. Історичний досвід свідчить, що без створення високоефективної економіки, зорієнтованої на задоволення потреб широких народних мас, неможливе утвердження політичної незалежності; що погіршення економічного становища людей неминуче ставить під загрозу державну самостійність. 1

Отримана від адміністративно-командного минулого економічна спадщина була надзвичайно важкою. Потрібно було вирішити низку завдань по реформуванню уламків єдиного народногосподарського комплексу:

— докорінно реформувати економіку на ринкових засадах, роздержавити її, провести приватизацію, сформувати багатоукладну економіку, забезпечити рівні умови для всіх її форм — державної, приватної, колективної;

— структурно перебудувати промисловість, подолати її однобічну орієнтацію на важку промисловість, демілітаризувати її, забезпечити її соціальну спрямованість — «виробництво заради людей»;

— на ринкових засадах створити ефективну систему економічної кооперації всередині країни, а також кооперації України з державами близького й далекого зарубіжжя.

Труднощі вирішення цих завдань:

— Російська Федерація, що проголосила себе правонаступницею СРСР, зайняла жорстку позицію щодо України—політичні структури Росії захопили Держбанк СРСР, присвоїли собі золотий та алмазний фонд, проте зовнішні борги Росія розподілила між республіками;

— республіканські органи влади, що звикли до вказівок «зверху», очолювала стара номенклатура, «запрограмована» на виконання чужих команд;

— невміння використати історичний досвід (позитивний і негативний) попередніх спроб творення самостійної держави.

Розробка відповідної законодавчої бази переходу до ринкових відносин. ВР України, як законодавча влада, розробила й прийняла низку законів про:

— економічну самостійність України;

— ціни й ціноутворення;

— про бюджетну систему;

— про власність;

— про систему оподаткування;

— про підприємства;

— про антимонопольну діяльність;

— три закони про приватизацію (підприємств, землі житла);

— про державну податкову службу;

— про підприємництво;

— про банки й банківську діяльність;

— про цінні папери і фондову біржу;

— про податок на додаткову вартість;

— про пріоритетність соціального розвитку села й її агропромислового комплексу в народному господарстві України;

— про зовнішньоекономічну діяльність та ін.

Переважна більшість з цих законів була прийнята в перші роки незалежності й була достатньо солідною, але і бажаних наслідків досягти не вдалося: закони, в переважній своїй більшості, не працювали; деякі з них виявилися недосконалими; недосконалим, або зовсім відсутнім був і механізм їх реалізації; один закон іноді суперечив іншому, що приводило до хаосу в економіці.

Швидка зміна Урядів України, що так і не встигали щось зробити для реформування економіки. Нестабільність політичної ситуації, відсутність механізму чіткого забезпечення реформ, відсутність єдності поглядів щодо напрямів та важелів переходу до ринкової економіки у законодавчої та виконавчої влади та з-поміж політичних партій привели до того, що за короткий період помінялося 6 урядів — В. Фокіна, Л. Кучми, Ю. Звягільського, В. Масола, Є. Марчука, П. Лазаренка, Пустовойтенка, кожен з яких мав своє бачення й свої механізми реалізації концепції переходу до ринку. Внаслідок чого Україна опинилася в глибокій економічній кризі.

Коротка характеристика економічної кризи: — з самого початку були створені легальні умови для криміналізації економічного життя і великомасштабного пограбування економіки України (вільна торгівля продукцією промислового виробництва; створення малих підприємств при крупних підприємствах; «прозорі» кордони, через які вивозилася дефіцитна продукція тощо);

— зростання цін на енергоносії заганяло молоду державу в міцні фінансові лабети, змушувало підприємства, колгоспи, радгоспи переходити на бартерні розрахунки; цукор, зерно, м'ясо, олія ставали справжньою українською валютою;

— розрив економічних зв'язків при блокуванні переходу до ринкової економіки з боку лівих консервативних сил поставив на грань Існування сотні підприємств, десятки і сотні тисяч людей залишилися без роботи;

— загострилася енергетична криза: на 20—ЗО % зменшилися поставки з Росії; катастрофічний стан української електроенергетики; зниження видобутку українського вугілля;

— складне становище в металургійному комплексі, більш як на 1/3 зменшився випуск її продукції;

— спад виробництва в нафтовій та хімічній промисловості;

— наполовину знизилося виробництво товарів народного споживання (понад 50 % підприємств легкої промисловості або стоять, або працюють напівсили), ринок заполонили товари іноземного виробництва;

— швидке зростання інфляції, підвищення цін на продуктові та промислові товари, додаткові виплати пенсіонерам, студентам, багатосімейним тощо, підвищення заробітної плати в бюджетній сфері не встигали за «мтрибком » цін;

— надзвичайно низькими темпами відбувалося реформування економічних відносин в аграрному секторі народного господарства: хоча тут і почали функціонува- ти фермерські та кооперативні господарства, різноманітні об'єднання кооперативів, акціонерні та акціонерно-пайові господарства тощо, в основі залишалася колгоспно-радгоспна система;

— не досягнуто паритетності в ціноутворенні: ціни на промислові товари в декілька разів вище, ніж продукція села. І навіть при таких «ножицях цін», розрахунки за с/г продукцію весь час запізнюються на декілька місяців;

— демонополізованою від жорсткого державного регулювання виявилася фінансова сфера: процес становлення комерційних банків та їх діяльність відбувався стихійно, без належної законодавчої бази та контролю з боку НБУ. Внаслідок цього були створені умови для численних зловживань;

— недосконалою виявилася податкова система, що, з одного боку, привело до згортання діяльності кооперацій та виробництва, а, з іншого, до «тінізації» економіки;

— рівень державного регулювання народним господарством різко коливався за різних урядів від 80 % до 135 % і навпаки.

Наслідки глибокої економічної кризи: виробничий потенціал України скоротився майже вдвоє. Різко впав життєвий рівень населення, посилилася його диференціація. Можливості лікування та отримання вищої освіти на безкоштовній основі різко скоротилися.

Певні зрушення, які відбулися в становленні ринкових відносин:

— почався процес формування багатоукладного народного господарства, стали функціонувати різні види власності: 1) державні; 2) державно-асоціативні (частина вкладень—держава, частина—трудовий колектив); 3) асоційовані виробництва (всі працюючі володіють акціями підприємства); 4) асоційовані підприєм- ства відкритого типу (коли акції розподіляються не лише серед членів колективу, а й серед інших громадян); 5) підприємства, де основні засоби взяті в оренду трудовим колективом (сфера обслуговування, торгівлі); 6) підприємства індивідуальної власності (кіоски, ремонтні майстерні тощо); 7) спільні підприємства за участю іноземного капіталу. Панівні позиції належать державним та державно-асоційованим підприємствам (великі заводи, виробничі об'єднання, монополісти в своїй галузі), саме вони стримують (за незначним винятком) реформування народного господарства.

—незважаючи на величезні труднощі, машинобудівний комплекс зберіг і наростив колосальний науково-технічний потенціал. Далеко не кожна країна має такі унікальні підприємства, як «Мотор-Січ» (Запоріжжя), Сумське НВО ім. Фрунзе, Азовмаш (Маріуполь), КВО ім. Антонова, КВО ім. Артема. Всі вони раніше були союзного підпорядкування, і хоча сьогодні зв'язки розірвані, тут вдалося зберегти ресурсні та кадрові можливості.

— Успішно реалізується програма «Український автомобіль»: роль в цьому Запорізького з-ду «Комунар», Львівського автобусного (випустили унікальну потужну машину на 200 місць); Дніпропетровського «Південмаша» (поставив на серійне виробництво перші партії вітчизняних тролейбусів); Луганського тепловозобудівного (розпочав виробництво трамваїв) тощо.

З а п и т а н н я:

1. З якими труднощами зустрілася молода незалежна Українська держава, приступаючи до формування ринкових відносин?

2. Що Ви знаєте про позицію різних політичних сил щодо реформування економіки на ринкових засадах?

3. Як формувалася законодавча база переходу до ринкової економіки? Чи спрацювали ці закони? Якщо ні, то чому не спрацювали?

4. У чому полягає суть глибокої економічної кризи, у якій до сьогоднішнього дня перебуває Україна?

5. Чи можете Ви назвати хоч деякі зрушення, які відбулися в народному господарстві України на шляху до встановлення ринкових відносин?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.