• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

АБСОЛЮТИЗМ –форма держави (абсолютна монархія); необмежена самодержавна влада; деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на свавіллі правителя(царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади, і виключається участь народу в законодавстві і контролі над виконавчою владою.

АВАНГАРД – передова частина суспільства, соціальної групи, класу, суспільно – політичного руху, що бере на себе основний тягар вирішення суспільно значимих завдань.

АВАНСУВАННЯ – виділення грошових сум в рахунок наступних платежів за матеріальні цінності, виконані роботи та послуги.

АВТОКЕФАЛІЯ – самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА— (у православ'ї) адміні­стративно-самостійна, самоуправна церква, неза­лежна від інших церков у вирішенні організацій­них питань, яка діє в даній країні, має свою власну ієрархію, дбає про задоволення духовних потреб свого народу, його релігійну освіту та культуру, зберігає національні особливості церкви, з особли­вою повагою шанує святих, що вийшли з її народу.

АВТОКРАТІЯ– система правління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада.

АВТОХТОНИ– спільність, що виникла в процесі еволюції на певній території і проживає на ній в даний час.

АВТОНОМІЯ—прагнення населення певної національно-територіальної одиниці до більшої самостій­ності в межах існуючого підпорядкування без відо­кремлення.

АВТОРИТАРИЗМ– антидемократична та антиправова практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини чи груп людей необмеженої влади, повна відсутність представницьких інститутів та системи поділу влади.

АВТОРИТАРНИЙ– владний, диктаторський, який прагне затвердити свою владу, авторитет.

АВТОХТОНИ—спільність, що виникла в процесі ево­люції на певній території і проживає на ній в даний час.

АГРАРНИЙ– той, що відноситься до землеволодіння та землекористування.

АГРЕСІЯ (в сучасному міжнародному праві) – незаконне з погляду статуту ООН застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншого, яка має на меті загарбання території, ліквідацію чи обмеження політичної незалежності; насильницьке підкорення народу. Це важливе поняття було введено в міжнародний обіход сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 році.

АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (АПК)– складова частина економіки, яка з’єднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку й матеріально – технічне обслуговування села.

АДМІНРЕСУРС– незаконний вплив влади на хід та наслідки голосування, що полягає в порушенні виборчого законодавства, фальсифікації та підтасування наслідків голосування, тискові на громадян, використанні службового становища в службових цілях тощо.

АДМІСТРАТИВНО– ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ – система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади і управління.

АКТ– офіційний документ, що може набувати статусу юридичного закону, наказу, постанови, що видається вищими державними органами (особою) у межах їх компетенції у встановлених законом формах.

„АКТ ЗЛУКИ”– це акт, спрямований на об’єднання двох державних утворень: УНР (листопад 1917 року) та ЗУНР (листопад 1918 року). «А.З.» було проголошено 22 січня 1919 року в Києві на означення річниці прийняття IV Універсалу. „А.З.” не було реалізовано тоді, в умовах української революції, в силу внутрішніх та зовнішніх причин існування обох республік: долю УНР „вирішила” Росія, долю ЗУНР вирішила Польща; далися в знаки й значні суперечки між урядами УНР та ЗУНР. В умовах незалежної України 22 січня відзначається, як день соборності України.

АКЦІЯ– цінний папір, що засвідчує участь його власника в капіталі акціонерного товариства й надає право на дотримання відповідної долі щорічного прибутку.

АЛЬТЕРНАТИВА (в політиці) – вибір однієї з двох чи декількох взаємовиключних позицій, можливостей при вирішенні того чи іншого питання політичної діяльності.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИБОРИ– вибори, за яких до виборчого бюлетеня вноситься декілька кандидатур.

АМАТОР– любитель, непрофесіонал. Аматорський театр – любительський театр.

АНАРХІЗМ– соціально – політична течія, що обґрунтовує діяльність і необхідність реалізації „анархії”, тобто звільнення особистості від будь-якої економічної, соціальної, політичної, духовно – ідеологічної влади.

АНАФЕМА– найвище церковне покарання у християнстві, що означає відлучення від церкви, виключення з громад віруючих.

„АНДРОПОВЩИНА”(від імені Генерального секретаря ЦК КПРС Ю.В.Андропова) – історичний період після смерті Л.І.Брежнєва (листопад 1982 – лютий 1984 рр.), який характеризується спробою розв’язання багатьох раніше невирішених проблем подолання деяких деформацій, за допомогою жорстких адмістративних заходів, зміцнення дисципліни порядку.

АНЕКСІЯ—своєрідна форма порушення принципу са­мовизначення нації, яка

проявляється в намаганні однієї держави загарбати всю або частину іншої

держави.

АНТАНТА (1905-1907 р.) – союз між Фрацією, Росією та Англією. Пізніше до нього приєдналися США, Бельгія, Румунія, Сербія та інші.

АНТИРЕЛІГІЙНА КАМПАНІЯ– кампанія, що проводилася в Хрущовську добу на зламі 50 – 60-х рр., спрямована на посилення атеїстичного наступу на релігійну свідомість народу та на дисгармонізацію відносин держави з церквою.

АНТИСЕМІТИЗМ– вороже ставлення до євреїв, одна з крайніх форм расового шовінізму, національної та релігійної нетерпимості.

АРЕНДА– форма взаємовідносин, за якої особа чи група осіб отримує в користування землю, засоби виробництва на визначений строк за відповідну договором плату.

АРМІЯ– один з найважливіших органів держави і влади, який часто вирішальним чином впливає на їхні долі. А. – це вся сукупність збройних сил держави.

АРТІЛЬ- об’єднання, до якого входить группа осіб, що добровільно зійшлися для спільної господарської мети на відповідний час за певних умов, які визначають участь в артілі працею та капіталом.

АРХІЄПИСКОП– почесний духовний сан єпископів, один з найвищих ступенів у християнській церковній ієрархії.

АРХІЄРЕЙ– загальна назва вищих священослужителів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха).

АРХІМАНДРИТ– вищий (до єпископа) чернечий чин у православній церкві.

АСИМІЛЯЦІЯ—розчинення самостійних етносів, пред­ставників одного народу в середовищі іншого (пов­на втрата ним своєї мови, культури, традицій, зви­чаїв і повне засвоєння нових, властивих іншому народові етнічних особливостей). А., як правило, є засобом досягнення етнічної однорідності

АТЕЇЗМ– безбожжя; заперечення існування Бога і пов’язане з цим заперечення релігії.

БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ– наявність в державі двох і більше політичних партій, кожна з яких має програму дії, визначає метод та шляхи її здійснення. Б. є однією з ознак демократичної держави, основний прояв політичного плюралізму в сучасному суспільстві.

БАНДЕРІВЦІ– члени ОУН., які у лютому 1940р. відкололися від організації, очолюваної Проводом українських націоналістів під керівництвом А.Мельника і об’єдналися під гаслами Революційного проводу ОУН. На чолі з С.Бандерою.

БАНДЕРІВЩИНА– прозивна назва пропагандистського характеру, що зародилася в 40-х роках у радянській ідеології, пройшла через 10-ліття історії і подекуди вживається і сьогодні для означення всіх учасників українського національно-визвольного руху – членів ОУН, УГВР, їхніх прихильників, вояків УПА та інших.

БІПАРТИД—людина, яка водночас має громадянство двох або більше держав.

БІЛИЙ ТЕРОР– режим тереростичної диктатури, який встановили білогвардійці-денікінці наприкінці літа 1919 р. в Україні, прийшовши на зміну російсько-радянській владі.

БІПОЛЯРНА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН– система, заснована на протистоянні двох зверхдержав та створених ними воєнно-політичних блоків.

БІРЖА– організаційно оформлений й систематично функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) чи оптова торгівля товарами за стандартними зразками (товарна біржа).

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС– так називається програма-декларація Закона європейської вищої освіти, підписана в 1999р. в м.Болонії (Італія) представниками 29 європейських країн, основною ідеєю якої є координація „освітянської” політики та зближення національних освітянських програм. Суть Б.П. – уніфікація та підвищення якості навчання студентів.

БОРБИСТИ — політична українська партія (березень 1919—липень, 1920 рр.), що сформувалася на ос­нові лівого крила Української партії лівих соціа­лістів-революціонерів. Назву дістала по наймену­ванню центрального органу партії—газети «Борба».

БОРОТЬБИСТИ— українська політична партія (травень 1918—березень 1920 рр.), що виникла внаслідок розколу УПСР. Назву отримала від найменування центрального органу партії — газети «Боротьба».

БРАТАНІЯ– припинення воєнних дій і взаємне висловлювання почуттів товариськості.

„БРЕЖНЄВЩИНА”– консервативний політичний режим в СРСР (друга половина 60-х – перша половина 80-х рр.), що прикривався ілюзорною стабільністю так званого „розвинутого соціалізму”, а по суті мав тупіковий, стагнаційний характер, що негативно вплинув на розвиток радянського суспільства: в економіці – розвал і застій; в політиці – спроба реанімації сталінізму, брехня, дволикість, корупція, зміцнення монополізму КПРС; в душах-відчай, соціальна апатія; в житті українського народу істотне звуження суверенітету республіки, черговий русифікаторський наступ на духовність українського народу.

БРЕСТСЬКИЙ МИР– це мир, підписаний між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку 27 січня (9 лютого) 1918 році у Бресті, за яким Україна виходила із стану війни з країнами четверного Союзу; останні визнали УНР, Центральна Рада брала на себе зобов’язання поставити Німеччині сільськогосподарську продукцію. „Б.М.” з країнами німецько-австрійського блоку підписала й Росія (3 березня 1918 року), за яким вона зобов’язувалася визнати незалежну УНР; розпущено було український більшовицький уряд; Росія зобов’язалася не втручатися в українські справи й вивести свої війська з України. За цим миром перше встановлення радянської влади в Україні зазнало поразки.

БУРЖУАЗНІ НАЦІОНАЛІСТИ– традиційний ярлик комуністичної системи та комуністичної партії, який навішувався на тих, хто виступав за збереження національної мови, культури, звичаїв та традицій рідного народу.

БЮРОКРАТІЯ– сукупність людей, зайнятих в адміністративних (владних) структурах і виконуючих відведене їм коло життєво необхідних суспільству упралінських, технічних обов’язків. Б. – це, по суті, тип організації, для якої характерним є спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, що діє за відповідними правилами і стандартами.

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ– показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

ВЕРДИКТ– рішення з приводу винності чи невинності підсудного.

ВЕРМАХТ– назва збройних сил фашистської Німеччини в 1935 – 1945 рр.

ВЕРХИ– вищі, керівні кола суспільства, держави.

ВЕТО — акт, передбачений Конституцією, завдяки яко­му глава держави може призупинити впроваджен­ня в дію законів, прийнятих парламентом.

ВІДБУДОВА– відновлення економічного потенціалу зруйнованих в роки війни всіх галузей народного господарства. В. почалася відразу ж після визволення українських земель від німецької окупації.

„ВІДЛИГА”– так назвав радянський письменник І.Еренбург період Хрущовського правління, який наступив після довгої і суворої сталінської „зими”. „В.” характеризується низкою зрушень, що відбулися в політичному, економічному, особливо духовному житті суспільства.

ВІДСТАВКА– звільнення від службі – державної чи військової.

ВІЙНА– збройна боротьба між державами, іноді в одній державі(громадянська війна). Розрізняють війни: 1) світові, локальні; 2) колоніальні; 3) національно-визвольні; 4) війна за владу; 5) війна законів тощо.

ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА– основні принципи воєнного будівництва й погляди на ведення війни.

ВИБОРИ– обрання шляхом голосування депутатів, посадових осіб, членів керівних органів тих чи інших партій, організацій.

ВИЩА ОСВІТА– це курс (цикл курсів) навчання, доступ до якого надає повна середня освіта. Завдання вищої освіти є формування у майбутніх фахівців професійних якостей, знань і умінь відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики певного фаху.

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ—дорадчий, судо­вий орган (його рішення мають рекомендаційний характер), введений Конституцією незалежної Ук­раїни.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» (1918—1921 рр.) — система викликаних умовами

громадянської війни тимчасових надзвичайних соціально-економічних та

політичних заходів, що визначили «своєрідність», антинародну

спрямованість економічної політики Радянської влади, в т. ч. й на Україні.

ВОЄННО – ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС –союх системи національно-воєнного виробництва й політичних сил, зацікавлених в його пріоритетному розвиткові.

ВОЛЮНТАРИЗМ – соціально-політична практика, яка, ігноруючи об’єктивні закони істоичного процесу, керується суб’єктивними бажаннями та довільними рішеннями осіб, що їх здійснюють. У кінцевому підсумку В. глибоко дискредитує дану владу і її органи.

ВОТУМ – рішення, думка, яка виражена у формі голосування. В. довіри, чи В. недовіри – вираження парламентом схвалення чи несхвалення діяльності уряду, міністра шляхом голосування.

ВРАНГЕЛІВЩИНА – політичний режим білогвардійщини у вигляді військової диктатури 1920 року на Півдні України, який очолював генерал-лейтенант, барон Врангель, учасник російсько-японської війни, випускник Академії Генштабу. Відстоював гасло “єдиної і неділимої„ Росії.

„В’ЯЗЕНЬ СОВІСТІ” – особа, заключена під стражу або іншим чином обмежена в правах за свої політичні, релігійні або інші переконання; в’язнями совісті визнають лише тих, хто не застосовував у своїй діяльності насилля і не закликав до нього.

ГАЛИЧИНА –історична назва частини західноукраїнських земель та польських земель, захоплених Австрійською імперією.

ГАЛИЦЬКА БИТВА – битва, що відбулася в серпні-вересні 1914 року. Війська російського Південно-Західного фронту відбили наступ австро-угорської армії в Галичині й Польщі й відкинули їх за ріки Сян і Дунаєць.

ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА (ГУР) – проавстрійський міжпартійний блок (1914р.) провідних українських партій Галичини: Національно-демократичної, Радикальної та Соціалістичної. Очолив блок депутат австрійського парламенту, лідер націонал- демократів Кость Левицький.

ГАРАНТ – поручитель. Вищим гарантом нормативних умов у суспільстві, функціонуванні держави і її органів повинен бути закон.

ГЕГЕМОН – головна сила; у випадку російської революції-клас, що визначає визначальне, керівне (главенствуюче) становище в житті суспільства, робітничого класу (пролетаріату).

ГЕГЕМОНІЯ – керівництво, перевага; керівна, домінуюча роль будь-якої держави по відношенню до інших держав; будь-якого класу чи партії в суспільстві по відношенню до решти партій, класів.

ГЕНЕЗИС – походження, виникнення, процес утворення якогось історичного явища.

ГЕНОЦИД – повне або часткове знищення цілих народів чи окремих груп населення за їх расовими, національними чи релігійними ознаками або навмисне створення таких умов життя в усіх сферах суспільного існування, що приводить до знищення цих народів чи груп населення.

ГЕОПОЛІТИКА – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників – просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

ГІГАНТОМАНІЯ – це хвороблива, не обґрунтована дійсними показниками пристрасть керівництва держави та господарських органів на місцях до величезного, грандіозного захоплення спорудженням велетенських народно-господарських об’єктів, які в свою чергу, несли екологічну загрозу для навколишнього середовища.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – виключно швидке зростання товарних цін і грошової маси, що веде до різкого обезцінення грошової одиниці, розпаду платоспроможного обороту та порушення нормальних господарських зв’язків.

ГІПОТЕЗА – обгрунтоване припущення, висунуте для пояснення певного явища або закономірного зв’язку між сукупністю явищ. Особливістю гіпотези є те, що вона завжди має певний ступінь ймовірності й не завжди відповідає дійсності.

ГОЛОДОМОР 1932-1933рр. – наслідок здійснюваної Комуністичною партією в к. 20-х рр. політики суцільної, насильницької колективізації, зростання плану хлібозаготівель, вживання крайніх методів щодо тих, хто чинив опір цим явищам: тотальна конфіскація у селян продовольства (аж до сухарів і фруктової суміші); переведення на блокадне положення цілих районів, де не виконувався план.

ГОСПРОДРОЗРАХУНОК – господарчий (комерційний) розрахунок, що грунтується на співідношенні затрат та результатів діяльності.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА – збройна боротьба за державну владу між громадянами – великими массами людей, що відносяться до різних класів і соціальних прошарків суспільства.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО — суспільство, в якому суспільно-політичний розвиток відбувається на таких демократичних засадах: пріоритет загаль­новизнаних прав і свобод людини; відповідальність держави перед людиною і суспільством; верховен­ство права; розподіл влади на законодавчу, вико­навчу і судову; децентралізація влади і підтримка місцевого самоврядування; політичний, ідеологічний, економічний плюралізм.

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ - об’єднання громадян – регіональні, загальнодержавні, міжнародні, які створюються ними для захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, спортивних та інших інтересів.

ГРОМАДЯНИН – особа, що належить до постійного населення даної держави, користується її захистом і наділена сукупністю політичних і інших прав і обов’язків.

ГРОШОВА РЕФОРМА – процес зміни старих грошей, що перебували в обігу, на нові. В СРСР зміни в грошовому обігові здійснювалися в 1922-1924 рр., та 1961 рр. В незалежній Україні – 1996р. Грошова реформа 1947р. проводилася кофіскаційними методами, у співвідношенні 1: 10.

ГРУПА „А”(в економіці) –підприємства, що створюють засоби виробництва.

ГРУПА „Б”(в економіці) – підприємства, що створюють предмети вжитку.

ГУЛАГ – Державне управління таборів НКВД (МВД) СРСР. Вживається для означення системи концентраційних таборів, що існували за часів сталінщини. Свого апогею ГУЛАГ досяг у післявоєнні роки, коли до тих „ворогів народу”, які сиділи там із середини 30-х рр., добавилися мільйони нових (понад 2 млн. військовополонених, що звільнилися від фашистської неволі), так звані націоналістичні ворожі елементи з України, Прибалтики, Білорусії та інших регіонів СРСР. Жертвами репресій 1948-1953 рр. (система ГУЛАГУ, табори „спеціального режиму”, „націоналісти” усіх мастей, в тому числі й українці, „ленінградська справа”, „справа лікарів” тощо) стали 6,5 млн. чоловік.

ГУМАНІЗМ – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

„ДВІРЦЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ” – так історики назвали змову консервативних сил, що боялися лібералізації суспільства (жовтень 1964р.), в ході якої з найвищих посад у партії і державі було усунуто М.С.Хрущова.

ДВОВЛАДДЯ—своєрідне, нетривке переплетіння двох влад, як це було, наприклад, після Лютневої бур­жуазно-демократичної революції, коли водночас існувало дві диктатури — диктатура буржуазії, представлена Тимчасовим урядом, і революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства, уособлювана Радами робітничих і солдатських де­путатів.

ДЕКЛАРАЦІЯ– заява від імені парламенту, уряду, організації, партії, урочисте проголошення будь-яких положень чи принципів, а також документ, в якому вони викладені.

ДЕКРЕТИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ—перші законодавчі акти Радянської держави, які відтворювали політику Комуністичної партії та Радянського уряду в усіх сферах суспільного життя.

ДЕМАРКАЦІЙНА ЛІНІЯ –тимчасовий кордон, що розділяє дві держави.

ДЕМОГРАФІЯ – наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ – процеси, що відбуваються на поступальних етапах розвитку народу (етносу) в його просторовій динаміці, географічній структурі, чисельності, густоті його населення, віковому, статевому, етнічному та соціальному складі. Д.П.можуть бути прослідковані за Переписами, які проводяться в державі.

ДЕМОКРАТІЯ – форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу джерелом влади. Передбачає виборність органів влади, розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ – впровадження демократичних засад, реорганізація якої-небудь держави, суспільства, партії на демократичних засадах.

ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА — держава, в якій: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює цю владу безпосередньо (че­рез вибори і референдуми) та через органи державної влади й місцевого самоврядування; визнаються рівні права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади та контро­лю за їх діяльністю; громадяни мають рівні кон­ституційні права і свободи та є рівними перед за­коном; створюються умови для соціальної захищеності громадян, їх участі в розв'язанні суспіль­них проблем на основі їх демократичної свідомості.

ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ– позбавлення державою прав підприємств-монополістів диктувати умови; розвиток альтернативних підприємств-конкурентів.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ– передача в приватну власність державної власності, що раніше була націоналізована.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ — процеси, що відбу­ваються на поступальних

етапах розвитку народу (етносу) в його географічній структурі, просторовій динаміці, чисельності, густоті його населення, віко­вому, статевому, етнічному та соціальному складі. Д. П. можуть бути прослідковані за переписами, які проводяться в державі.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ– передача в приватну власність державної власності, що раніше була націоналізована.

ДЕНОНСАЦІЯ (у міжнародному праві) — відмова однієї із сторін, що підписа-

ли договір, від його виконання, що веде до дострокового припинення

дії цього до­говору.

ДЕПОПУЛЯЦІЯ – вимирання, чисельна перевага показників смертності (кількість померлих) над показниками народжуваності (кількість народжених).

ДЕПОРТАЦІЯ — вигнання, виселення; за сталінського тоталітарного режиму — це злочинна практика на­сильницького переселення цілих народів з історич­ної батьківщини в Сибір та республіки Середньої Азії, на Далекий Схід, що прийняла форму справж­нього геноциду.

ДЕРЖАВА-політична організація суспільства на чолі з одноособовим чи колективним правителем, органом виконавчої й іншої влади і цілою вертикальною системою управління, за допомогою якої здійснюється влада, охороняється існуючий лад(порядок), забезпечується нормальне життя людей.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ-розписування (кошторис) грошових прибутків і витрат держави на відповідний період(рік, квартал, місяць).

ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ-офіційна емблема держави, зображуванана печатках, бланках, грошових знаках тощо.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН-офіційний символ держави разом з Державним гербом і Державним Прапором. Д.Г. мають усі сучасні держави.

ДЕРЖАВНА МОВА-мова, офіційно встановлена в конкретній державі в якості загально прийнятної в державній практиці і діловодстві.

ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР-офіційний символ, уособлення сувернітету даної держави.Використовується відповідно до встановлених положень і ритуалу.Опис Д.П., як правило, фіксується в конституції.

ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРНІТЕТ-повна незалежність держави в її внутрішніх справах і здійсненні зовнішньої політики,

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ-процес Хрущовської доби, що привів до ліквідації деяких норм та правил,найбільш одіозних проявів сталінського режиму (закриття концтаборів,послаблення тюремно-табірного режиму, ліквідація „трійок”,припинення масових репресій проти власного народу тощо). Десталінізація не затронула політичних основ радянського суспільства і носила недовготривалий, обмежений і незавершений характер.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ-управлінська політична система, за якої частина функцій ценральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загально-національної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

ДЕФІЦИТ-брак товарів повсякденного попиту, особливо якісних, за якими вистроювалися довжелезні черги радянських людей на години й місяці.

„ДЕФОРМОВАНИЙ СОЦІАЛІЗМ”-так назвав М.С.Горбачов в 1987 р. на Пленумі ЦК КПРС(жовтень місяць), присвяченому 70-річчю радянської влади, лад, побудований в СРСР.

ДИВІДЕНТ-прибуток, який отримує володар акції; частина прибутку акціонерного товариства.

ДИВІЗІЯ СС „ГАЛИЧИНА” –українська стрілецька дивізія в німецькій армії, формування якої почалося навесні 1943р. після приголомшливої поразки німців під Сталінградом. А.Шептицький, А.Мельник, В.Кубійович підтримали рішення про створення дивізії СС „Г.” під впливом уроків української революції 1917-1920 рр., яка показала, що саме відсутність добре вишколеної української армії не дала змоги українцям створити після Першої світової війни власної держави. ОУН-Б агітувала проти формування дивізій, закликаючи юнаків поповнювати лави повстанської армії.

ДИКТАТУРА-термін, який вживається для характеристики необмеженої влади, свавільного диктату однієї особи або якоїсь групи, що, спираючись на насильство, нехтуючи правами людей, вільно встановлюючи закони, домагаються поставленої мети за будь-яку ціну.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ-у теоретичній спадщині класичного марксизму-ленінізму-стрижневий, фундаментальний принцип здійснення соцілістичної революції і переходу від капіталізму до соціалізму. Д.П., як влади, є: відібрати у буржуазії всі засоби виробництва, зосередити їх в руках пролетарської держави, скасувати приватну власність і перетворити її на суспільну(державну).

ДИНАСТІЯ РОМАНОВИХ-це російська династія, що проіснувала майже 300 років, від Михайла Романова (1643р.) до Миколи ІІ (1917р.), та пройшла складний шлях політичної еволюції.

ДИРЕКТОРІУМИ—місцеві виконавчі органи Радянської влади на Закарпатській Україні (березень 1919р.).

ДИРЕКТОРІЯ-верховний орган, спочатку створений як тимчасовий для керівництва збройним повстанням проти Гетьманської держави, а потім з 18 грудня 1918р.-як державний орган.Проіснувала з грудня 1918р. до листопада 1920р.Д. існувала в складі: В.Винниченко(голова), С.Петлюра, Ф.Швець, О.Андрієвський, А.Макаренко.Д. за час свого існування простувала від республіки до диктатури військових на чолі з С.Петлюрою.

ДИСИДЕНТ-інакомисляча людина, яка не поділяє панівну ідеологію, політику правлячих кіл.

ДИСИДЕНТСТВО—складова частина руху Опору ра­дянській тоталітарній

системі, що почалась в період т. зв. хрущовської «відлиги» в Україні, спрямована в основному проти русифікаторського наступу тота­літарної держави на духовність українського народу та проти порушення прав і свобод людини в усіх сферах суспільного життя.

ДИСКРЕДИТАЦІЯ —умисне зганьблення, знеславлення (шляхом поширення вигаданої інформації) чийо­гось імені, підрив довіри до нього, приниження його честі, гідності, авторитету. Дискредитована може бути в такий же спосіб група людей, політична партія, політичний рух тощо.

ДИСКРИМІНАЦІЯ—обмеження прав певної групи громадян чи якоїсь окремої людини в силу їх національності, раси, статі, віросповідання, майнового стану.

ДИЯКОН-найнижча ступінь священства,посередник між парафіянами та кліром.

ДІАСПОРА-розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками чи пануючою владою за межі його батьківщини, уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ-білогвардійське військове формування на Півдні Росії в роки громодянської війни 1918-1920 рр.

ДОГМАТ-основне положення віровчення, що визначається як незаперечна істина.

ДОГМАТИЗМ-метод мислення, який спирається на догми-непорушні істини, що знаходяться поза критикою, без врахування конкретних умов.

ДОГОВІР-угода, як правило, письмова, про взаємні зобов’язання сторін.Д. між державами-угода, що встановлює взаємні права і обов’язки в політичних, економічних і інших відносинах.Дія М.Д.-припиняється після закінчення терміну, за взаємною згодою сторін чи шляхом денонсації,тобто розірвання.

„ДОГОВІРНА ФЕДЕРАЦІЯ”-система двосторонніх і багатосторонніх угод, укладених на початку 20-х років між радянськими республіками, що де-юре характеризували відносини між ними як федеративні, а де-факто прикривали залежність республік від московського центру.

ДОКТРИНА-філосовське,політичне чи інше вчення,теорія,політична програма.

„ДОКТРИНА БРЕЖНЄВА”-таку назву на Заході отримали заходи, вжиті брежнівським керівництвом щодо характеру стосунків із союзниками: посилена економічна і воєнна інтеграція країн Східної Європи, що привело до значного обмеження суверенітету країн Східної Європи та одночасного посилення ролі та значення СРСР у співдружності.

ДОМІНУВАТИ-переважати,панувати,підноситися.

ДОСВІД ПОЛІТИЧНИЙ-узагальнені висновки, уроки, отримані з минулої практики політичної діяльності різних суб’єктів політики (політичні партії, уряди, блоки, різні політичні діячі).Д.П.-позитивний чи негативний, помилковий чи результативний, глобальний чи місцевий, стимулює пошук нових політичних рішень,орієнтирів, нових форм і методів діяльності.

ДРІБНА БУРЖУАЗІЯ—клас дрібних власників міста і села, який існує виключно чи головним чином за рахунок своєї власної праці. До дрібної буржуазії КПРС відносила трудових селян, кустарів, ремісників, дрібних торговців тощо.

ДРІБНОБУРЖУАЗНІ ПАРТІЇ—політичні організації, які виражали інтереси і настрої головним чином селянства, а також міської дрібної буржуазії й час­тини «буржуазної» інтелігенції. В Україні ці партії розглядалися Комуністичною партією як «націона­лістичні» (УПСР, УКП, УСДП, боротьбисти тощо).

ДУХОВЕНСТВО-служителі культу,які вважаються посередниками між Богом та людьми, здійснюють культові дії- таїнства, а також виконують роль провідників віровчення даної релігії.

ЕВАКУАЦІЯ-вивіз населення, підприємств, установ із місцевості, щознаходяться під загрозою нападу ворога.

ЕВОЛЮЦІЯ-процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні чого-небудь або кого-небудь;процес поступового, безперервного розвитку без різких, стрибкоподібних змін.

ЕКЗАРХ-у сучасному православ’ї глава церковного округу (екзархату), куди входить адміністративно-територіальна область.

ЕКЗЕКУТИВА –крайовий провід ОУН.

ЕКСПАНСІЯ –активне проникнення в яку-небудь сферу, загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

ЕКСТЕНСИВНИЙ –кількісні, а не якісні зміни.

ЕКСТЕНСИВНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ –це такий шлях, який здійснюється за рахунок залучення додаткової сировини, додаткової робочої сили і впровадження нових потужностей.

ЕКСТРЕМІЗМ — прихильність до крайніх поглядів. Як правило, виявляється в політиці. Напр., релігійний Е. - це нетерпиме ставлення до інших конфесій;національний Е.—це абсолютизація ролі своєї нації, неприхильне ставлення до інших націй тощо.

ЕЛІТА (національна) –найбільш підготовлена і впливова частина суспільства, його провідна верства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед нацією (народом) і скеровує зусилля національної спільноти на їх досягнення.Е.– виділяють правлячу, політичну, економічну, військову.

ЕМІГРАЦІЯ—переселення, вимушене чи добровільне переміщення людей з своєї Батьківщини в іншу країну з політичних, економічних, релігійних та ін. причин та тривале перебування їх за межами своєї країни внаслідок такого переміщення.

ЕТАТИЗМ– необхідність і виправдання активного втручання держави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.

ЕТНІЧНА ГРУПА — стійка спільність людей, споріднених між собою етноісторичним походженням, мовою спілкування, теперішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної, духов­ної культури, побутовими звичаями тощо.

ЕТНОГЕНЕЗ– походження народів.

ЕТНОС– позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

ЕТНОЦИД– повне, або часткове знищення окремих етносів за національними мотивами, або навмисне створення життєвих умов, розрахованих на їх знищення.

ЄДИНОВЛАДДЯ– керування, при якому влада зосереджена у однієї особи, в одних руках.

ЄПАРХІЯ– церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом); поділяється на «благочинні округи» на чолі із благочинним (старшим священиком), що об’єднують по декілька парафій.

ЄПИСКОП– вищий духовний чин, що має церковно – адміністративну владу в єпархії, а також право посвячувати у диякони, священники і єпископи (останні – спільно з другими єпископами). Почесні звання для єпископа – архієпископ, митрополит.

„ЖДАНІВЩИНА”-так умовно називалася ідеологічна кампанія, що проводилася в духовному житті післявоєнної України в галузі науки, культури, історії, мистецтва, спрямована на придушення українського національно-визвольного руху, будь-яких проявів української самостійнецької ідеї.Назва пішла від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з ідеологічних питань Жданова А.І., найближчого помічника Й. Сталіна. “Ж.” негативно позначилася на розвитку української культури: творча діяльність інтелегенції практично завмерла.

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА –система органів держави, що мають право ухвалювати закони.

ЗАКОН – постанова державної влади; в юридичному сенсі – це нормативний акт, ухвалений вищим представницьким органом державної влади чи безпосереднім волевиявленням населення (напр., на референдумі).

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ЗМІ) – пресса, радіо, телебачення, кінематограф, відео – і звукозапису, що служать цілям поширення суспільно – політичної, економічної і культурної інформації.

„ЗАСТІЙ”-так назвали історики після хрущовське двацятиріччя (1965-1985), що характерезувалося кризою системи в усіх сферах життя суспільства:економічні показники,окрім „золотого п’ятиріччя (1966-1970), знижувалися; колгоспно-радгоспна система продемонструвала свою повну неефективність;радянська економіка не змогла забезпечити народу гідних умов життя; повернення до сталінської моделі управління; погіршення становища етносів; моральний розклад правління верхівки. “З.”-супроводжувався відродженням проявів сталінізму(неосталінізм) та жорстоким наступом на дисиденство.

„ЗЕЛЕНА ПАПКА”-план,розроблений Герінгом за декілька днів до початку радянсько-німецької війни.План “З.П.” –це тактичний план економічного пограбування радянських територій,серед яких в якості головного об’єкту розглядалался окупована Україна.

“ЗОЛОТА” П’ЯТИРІЧКА –так іноді називали економісти восьму п’ятирічку (1966-1970) періоду „брежнєвщини”, в ході якої основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення; прирівнювання; уподібнення.

ІДЕОЛОГІЯ – система концептуально оформлених ідей та поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

ІЄРАРХІЯ – поділ на вищі і нижчі посади, службові чи духовні чини за порядком підлеглості.

ІМІДЖ – база, що цілеспрямовано формується й покликана справити емоційно – психологічний вплив на певних осіб, організації, державу з метою популяризації, політичної реклами тощо.

ІМПЕРІЯ -термін, який вживається для означення ве­ликої держави, яка підпорядкувала, інтегрувала до єдиної системи політичні, економічні, соціальні взаємозвязків народів. Загальною тенденцією суспільно-політичного розвитку є неминучий їх розпад.

ІММІГРАЦІЯ—в'їзд громадян однієї держави в іншу, що поселяються на тривале або постійне проживання в ній з політичних, релігійних та інших при­чин.

ІМПІЧМЕНТ—форма притягнення парламентом до від­повідальності будь-яких

вищих посадових осіб дер­жави аж до президента включно.

ІНАВГУРАЦІЯ—урочиста церемонія вступу на посаду глави держави.

ІНВЕСТИЦІЇ — довготривалі вкладення капіталу в галузі економіки всередині

країни або за кордоном.

ІНВЕСТОР –вкладник; особа, організація чи держава, що здійснюють інвестиції.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ –процес створення крупного машинного виробництва. І. в СРСР – політика, яку проводила радянська влада в другій половині 20- 30-х рр., спрямована на підведення матеріально – технічної бази під розвиток усіх галузей народного господарства, досягнення Радянським Союзом у короткі строки (10 – 15 років) рівня розвитку економічно розвинутих країн світу та перетворення СРСР з аграрної країни в індустріально – аграрну.

ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО – це суспільство, в якому завершився процес створення крупної, технічно розвинутої промисловості і відповідних їй соціальних та політичних відносин. Важливими показниками І.С. є: перевага ролі промислової продукції в національному доході; перевага міського населення над сільським, високий рівень письменності населення.

ІНКОРПОРАЦІЯ—включення однієї території в склад іншої або об'єднання в

єдине ціле двох або більше автономних компонентів.

“ІНТЕГРАЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ” –крайня форма націоналізму, що зародилася в 20-х роках в середовищі молодих українців і була спробою пояснити, чому втрачено українську державність, за яку боролися українці в 1917 – 1920 рр. і як належить відвойовувати її. “І.Н.”закликав відкинути стару ідеологію, готувати нового українця, беззастережно відданого нації та справі української державності (нація – найвища цінність). Форма досконалення мети – самопожертва та національний героїзм. Ідеологом - «І.Н.»був Д.Донцов.

“ІНОРОДЦІ” -

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — соціальний прошарок суспільства, що професійно займається розумовою працею. В Ук­раїні, за радянських часів, велика кількість інтелі­генції існувала з ярликом «націоналістична».

ІНТЕРВЕНЦІЯ– насильницьке втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи інших держав й народів. І. може бути воєнною (агресія), економічною, дипломатичною.

ІНТЕРНУВАННЯ — затримання однією державою (з тих чи інших мотивів) громадян іншої держави, коли вони з якихось причин перебувають на її території, обмеження їх пересування в межах даної держави та обмеження деяких їх прав.

ІНФЛЯЦІЯ– переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої необхідності, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.

ІНФРАСТРУКТУРА– сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров’я тощо).

ІСТЕБЛІШМЕНТ—правляча еліта, керівні кола якоїсь країни.

ІСТОРІОГРАФІЯ –дисципліна, що вивчає історію історичної науки: як виникла і розвивалась історична думка, процес нагромадження історичних знань; боротьба в історичній науці різних напрямів, шкіл, концепцій; аналізує методи дослідження історичної дисципліни.

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД — практичне пізнання розвитку суспільства в усіх

його проявах, що передається з покоління в покоління. І. Д. буває позитивний і не­гативний. У поступальному розвитку суспільства надзвичайно важливо знати і той і інший: позитив­ний — щоб використовувати його на новому етапі розвитку суспільства; негативний—щоб ніколи його не повторити.

КАДРОВА РЕВОЛЮЦІЯ –так назвали історики зміни в партійно-державному керівництві в СРСР часів горбачовської перебудови, що проводилися на основі двох кретеріїв: 1) підтримки цими кадрами цілей та ідей перебудови; 2) омоложення кадрів. “К.Р.” проводилася під прапором боротьби з консерватизмом.

КАНОН –встановлені правила віровчення і культ, що не підлягає сумніву та перевірці.

КАНОНІЧНА ТЕРИТОРІЯ – сукупність правових норм, що ґрунтуються на церковних правилах (канонах).

КАНН1БАЛІЗМ — людоїдство.

КАПІТУЛЯЦІЯ –припинення воєнних дій і здача переможцю однією з воюючих держав на продиктованих умовах.

КАРПАТСЬКА СІЧ – військова організація, створена урядом Карпато – України в 1938р., як власні збройні сили, здатні захистити першу українську землю, що здобула свободу. К.С. вкрила себе невмирущою славою і героїзмом, чинячи відважний, проте марний опір угорським військовим в березні 1939р.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА – це назва Карпато – Української автономії, що виникла після Мюнхенської змови (1938р.) за згодою уряду Чехословацької республіки. Закарпаття отримало самоврядування. Першу автономну адміністрацію очолив А.Бродій; другу – А.Волошин, який 14.03.1939р. проголосив незалежну Республіку – Карпато – Україну.

«КАРПАТО – РУСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ КОМІТЕТ» -організація емігрантів – москвофілів з Галичини, утворена в роки Першої світової війни на території Російської імперії з метою сприяння утвердженню влади Росії в Галичині. «КРВК» закликав західняків зустрічати російську армію як свою визволительку.

КЛІР – сукупність священнослужителів і церковнослужителів однієї церковної парафії.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові поняття
12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки

Переглядів: 1784