• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Системний підхід у прийнятті рішень

В останні 20-30 роки з’явились підходи, які розглядаються багатьма науковцями як універсальний засіб вирішення складних завдань. Найбільшої популярності серед них набув системний підхід. Розуміючи всю важливість і різноманітність форм його застосування, підкреслимо: неабиякий інтерес становить його практична придатність для вирішення проблем вибору в організаційних ситуаціях, тобто в прийнятті управлінських рішень.

Деякі вчені поняття «системний підхід» і «загальна теорія систем» ототожнюють, маючи на увазі під ними методологію керування системами, що охоплює весь спектр проблеми, а не його окремі частини.

Уперше теорія систем була застосована в біології та точних науках. Пізніше (в 50-х роках) з'явилися перші економічні дослідження із застосуванням теорії систем. Використання теорії систем при прийнятті управлінських рішень створило можливість для керівників побачити організацію в єдності складових її частин, які нерозривно переплітаються із зовнішнім світом.

У розвитку системних досліджень можна виділити чотири етапи. Перший етап пов'язаний з появою роботи А. А. Богданова «Загальна організаційна наука», яка історично є першим варіантом загальної теорії систем (20-ті роки). У 30-х роках ідею системного підходу підхопили Л. Берталанфі та інші учені. З народженням кібернетики (Вінер) системні дослідження набули свого справжнього розвитку на солідній науковій і технічній базі, з використанням досвіду проектування автоматичних і автоматизованих систем. У 60-ті роки були створені й створюються нині оригінальні варіанти загальної теорії систем, що мають власний математичний апарат і реалізуються па базі сучасних інформаційних технологій. Для з'ясування суті системного підходу у прийнятті рішень необ­хідно визначити відмінності між системними і традиційними (аналітичними) дослідженнями (рис. 1.11). Л. Берталанфі, А. Рапопорт і У. Р. Ешбі підкреслюють, що «наука минулого була майже виключно аналітичною, тоді як теорія систем висуває на перший план завдання синтезу, але такого синтезу, який не завершує аналіз, а виступає як початковий принцип дослідження».

Рис. 1.11. Порівняння традиційного мислення і системного підходу

На сучасному етапі розвитку системної парадигми у сфері управління основними формами системних досліджень є системний підхід, загальна теорія систем, теорія організації (як спеціалізована теорія систем), теорія управління, системний аналіз, кібернетика, синергетика (рис. 1.12).

При цьому загальну теорію систем і теорію організації, теорія управління відносять до теоретичного розділу системних досліджень, а системний аналіз, кібернетику і синергетику - до прикладного.

Системний підхід до управлінських процесів орієнтований не на аналітичні, лінійно-причинні методи дослідження, а на аналіз цілісних інтегрованих властивостей об'єкта, виявлення його взаємо­зв'язків і структури.

Системний підхід - один з методологічних напрямів сучасної науки, пов'язаний з представленням, вивчен­ням і конструюванням об'єктів - систем.

Рис. 1.12. Теоритична база системного підходу

Система — це об'єкт, що є множиною елементів, які перебувають у раціональних взаємовідносинах і взаємозв'язках між собою, характер яких спрямований на отримання певного сфокусованого корисного результату, і утворюють єдність¹, межі яких задаються межами управління. (Поняття «цілісність.» для міжсистсмних взаємодій стає значною мірою умовним і його доцільно в даному контексті замінити поняттям «єдність» (цілісність вищого порядку), виходячи з того, що це поняття за своєю сутністю є більш широким і менш визначеним).

Рішення може прийматися людиною в трьох основних системах: технічній, біологічній і соціальній.

Технічна система включає устаткування, комп'ютери й інші працездатні вироби, що мають інструкції для користувача. Набір рішень у технічній системі обмежений і наслідки рішень зазвичай визначені. Наприклад, порядок включення комп'ютера і роботи з ним. Такі рішення мають формалізований характер і виконуються в строго визначеному порядку.

Біологічна система включає флору і фауну планети, у тому числі відносно замкнуті біологічні підсистеми, наприклад, мурашник, людський організм і ін. Набір рішень у біологічній системі також обмежений через повільний еволюційний розвиток тваринного і рослинного світу. Проте наслідки рішень у біологічних системах часто виявляються непередбаченими. Скажімо, рішення лікаря, пов'язані з діагностикою нових хвороб пацієнтів

У таких системах необхідним є розроблення декількох альтернативних варіантів рішень і вибір кращого з них за якими-небудь ознаками. Професіоналізм фахівця визначається його здатністю віднаходити надійну інформацію, використовувати відповідні методи розроблення рішення і забирати краще з альтернативних рішень.

Соціальна (суспільна) системахарактеризується наявністю людини в сукупності взаємозалежних елементів. Набір рішень усоціальній системі відзначається великою розмаїтістю щодо засобів і методів реалізації. Це пояснюється тим, що головним об'єктом керування є людина як особистість, якій притаманні високий темп зміни свідомості, а також широта нюансів у реакціях на однакові й однотипні ситуації.

Застосування системного підходу створює можливість виокремити декілька характерних закономірностей, які спонукають до пошуку нових, більш досконалих підходів до раціоналізації процесу прийняття рішень і управлінської діяльності в цілому, а саме:

■ посилення взаємного впливу, взаємозалежності, взаємодії усіх складових сучасного суспільства. Іншими словами, у зв'язку з глобалізацією, суспільство стає більш інтегрованим, цілісним, хоча і не позбавленим суперечностей;

■ динамічність середовища діяльності підприємства. Сучасні умови ринку, який насичується товарами і послугами високої якості, посилюють конкурентну боротьбу, що, в свою чергу, спонукає підприємства розробляти нові види товарів і послуг, підвищувати їх якість, використовуючи для цього різноманітні досягнення науки і техніки. Змінюються стратегічні цілі підприємства: від зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги - до завоювання нових позицій на ринку, випуску якісно нових товарів і послуг, якими, поряд з традиційними, є інформація, знання, технології, інтелектуальні послуги;

■ складність соціальної структури, яка породжує складності у ЇЇ дослідженні, прогнозуванні і управлінні. Ця закономірність є наслідком дії двох перших закономірностей: зростаючої взаємоза-нсжності і динамічності;

■ використання творчого потенціалу людських ресурсів. Успішна діяльність підприємства в сучасних умовах вимагає особливої уваги до формування культури партисипативиості, співучасті персоналу в побудові цілей підприємства, шляхів їх досягнення, розподілу ресурсів, організації контролю, ефективної комунікації.

Основні завдання системного підходу:

■ дослідження методологічних основ теорії систем;

■ розроблення концептуальних засобів представлення досліджуваних об'єктів як систем;

■ побудова узагальнених моделей систем і моделей різних класів і властивостей систем, включаючи моделі динаміки систем, їхньої цілеспрямованої поведінки, розвитку, ієрархії, процесів управління тощо.

Типовими процедурами системного підходу при прийнятті і реалізації рішень (ПРР) є:

■ Виділення найбільш важливих (пріоритетних) елементів або процесів при ПРР:

^ пріоритети в технічній сфері діяльності (прибуток, ставка кредиту, обсяг продажів, якість тощо). Визначення орієнтирів або на кінцевий продукт, або на процес його одержання;

^ пріоритети в біологічній сфері діяльності (здоров'я, харчування, відпочинок, житло тощо);

^ пріоритети в соціальній сфері діяльності персоналу, колективу, суспільства (самовираження і самовияв, інформація, спілкування, керування й організація тощо); орієнтація на споживача, його потреби й інтереси.

■ Виділення елементів другого рівня в технічній, біологічній і соціальній сферах діяльності, що можуть вплинути на ПРР, щоб акцентувати увагу на головному і не заглиблюватися у дрібниці (нюанси необхідно знати!).

■ Кожен елемент або процес першого рівня варто розглядати з урахуванням його історії (з чого починався і до чого прийшов).

■ Коригування й узгодження елементів і їхніх пріоритетів, необхідних для ПРР.

■ Наближення процесу ПРР до джерел інформації про проблеми, їхнє виникнення і розвиток.

Читайте також:

1. III етап. Системний підхід
2. IV етап. Ситуаційний підхід
3. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
4. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
5. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
7. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
8. Аналіз альтернативних рішень
9. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
10. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
11. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
12. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень

Переглядів: 3102