• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування витрат виробничої собівартості

Стаття витрат Зміст і характеристика витрат

Загальновиробничі витрати включають у планову (нормативну) собіва-ртість окремих видів продукції та розподіляються так:

а) виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або кілька років визначають нормальний і фактичний рівні виробничої потужності та суми змінних і постійних загальновиробничих витрат;

б) обчислюють коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних і змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу (на одну машино-годину, один виріб тощо) діленням суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за нормального рівня потужності на кількість машино-годин, кількість одиниць продукції або інших величин залежно від вибраної бази розподілу;

в) визначений коефіцієнт (норматив) на постійні загальновиробничі витрати множать на фактичну величину вибраної бази розподілу за звітний період, отриману суму вважають розрахунковою нормою постійних фактичних витрат звітного періоду;

г) обчислену норму постійних фактичних витрат звітного періоду зіставляють із сумою постійних фактичних витрат звітного періоду (яку, у свою чергу, знаходять як різницю між загальною сумою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період і сумою змінних фактичних витрат цього самого періоду, визначеною прямим шляхом за первинними документами).

Постійні фактичні витрати, які не перевищують розрахункової норми, вважають розподіленими витратами та включають у виробничу собівартість, а залишок - нерозподіленими постійними витратами.

Суми змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат вклю-чають у виробничу собівартість і розподіляють між окремими видами продукції пропорційно вибраній базі розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

До статті калькуляції «Втрати від браку» належать:

• вартість матеріалів напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час на-лагодження устаткування;

• витрати на усунення браку;

• витрати, які перевищують установлені норми витрат на гарантійний ремонт;

• технологічні витрати.
До статті калькуляції «Інші виробничі витрати» включають витрати з

перевірки виробів, вузлів, деталей на відповідність вимогам стандартів або тех-нічних умов.

Метод позамовної калькуляції застосовують тоді, коли об’єктом кальку-лювання й обліку є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або пар-тія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий тех-нологічний процес виготовлення. Цей метод калькулювання й обліку використо-вують в одиничному та дрібносерійному виробництві. До таких виробництв нале­жать: меблеве, суднобудівне, авіабудівне та інші, тобто виробництва, де є можли-вість визначати витрати за окремим замовленням або окремою партією продукції. У випадках випуску великих виробів із тривалим циклом виготовлення замовлен-ня відкривають не на виріб у цілому, а на окремі технологічні та монтажні вузли й відповідно складають калькуляції. За позамовної калькуляції застосовують основ-ні елементи нормативної калькуляції.

Метод попроцесної калькуляції передбачає групування витрат за вироб-ничими процесами або підрозділами за основними статтями витрат, які охоп-люють вартість матеріальних і трудових ресурсів та загальновиробничих ви-трат. Попроцесну калькуляцію застосовують у таких галузях: хімічній, паперо-вій, виробництво будматеріалів, скла, текстильних виробів тощо. За застосу-вання цього методу здійснюють калькулювання за статтями витрат в розрізі ви-дів або груп продукції за процесами.

Перелік стадій виробництва, процесів, фаз, за якими здійснюють кальку-лювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп про-дукції встановлює підприємство.

Економічні умови, які склалися під час переходу до ринку, і вільна кон-куренція є причиною того, що вартість товарів і послуг визначається не індиві-дуальними витратами товаровиробників, а ринковою кон’юнктурою, в основу якої покладено зміну попиту та пропозиції. Це потребує використання інших методів планування, які дають можливість швидко враховувати зміну попиту й пропозиції, ціни і та. ін.

У цих умовах, на думку економістів західних держав, у практиці кальку-лювання собівартості продукції перевагу варто віддати методу величини пок-риття. Суть його полягає в тому, що калькуляції, за окремими видами проду-кції, складають тільки за змінними витратами. Постійні витрати вважають витратами поточного періоду, їх не відносять на собівартість, не розподіля-ють між виробами (об’єктами калькулювання), а прямо відносять на резуль-тати господарської діяльності. Визначення собівартості готової продукції здійснюють тільки за змінними витратами.

За цього методу калькулювання формується новий показник результатів діяльності - маржа за змінною собівартістю, яка визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції та змінними витратами (маржинальний прибу-ток і є величиною покриття, він складається з постійних витрат і прибутку).

Коли постійні витрати менші, ніж маржинальний прибуток, то вироби будуть прибутковими, в іншому разі - збитковими.

Недоліком калькулювання методом величини покриття є те, що розрахувати прибуток чи стан «беззбитковості» за виробами можна за умов, коли випускається один виріб. За більшої кількості найменувань виробів прибуток за кожним виро-бом з використанням цього методу визначити не можна. Так, наприклад, якщо в поточному періоді змінюються обсяги та ціни окремих виробів, то це зумовить перерахунок калькуляцій за всією номенклатурою.

У цьому разі метод загальної калькуляції має певні переваги, де постійні витрати розподіляють між виробами тим чи іншим непрямим методом.

Економічний зміст і суть калькулювання методом величини покриття до-кладніше розглянуто в [8, розд. 9].

З метою визначення ціни на продукцію складають фактичну калькуляцію. Форму фактичної калькуляції наведено в табл. 10.5.

Таблиця 10.5 Фактична (звітна) калькуляція

Назва продукції ________________________

Калькуляційна одиниця__________________

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з вироб-ничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку буде реалізовано протягом зві-тного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, наднор-мативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Склад статей витрат виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) на­ведено в табл. 10.6.

Таблиця 10.6 Склад статей витрат виробничої собівартості продукції

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні. До постійних належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залиша-ються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. Пос-тійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з ви-користанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої про-дукції (робіт, послуг) у період їх виникнення.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслугову-вання й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляють на кожний об’єкт витрат з використанням баз розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) згідно з фактичною потужністю звітного періоду.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат визначає підприємство.

Нормальна потужність підприємства- очікуваний середній обсяг дія-льності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

За розподілу постійних загальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, суму яких включають до витрат періоду й відображають у складі собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Суть розподілу постійних загальновиробничих витрат з використанням нормальної потужності полягає в тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, що розподіляється на кожну одиницю виробництва, не зростає внаслі-док низького рівня використання потужності. Тож, собівартість продукції не буде завищеною.

Собівартість готової продукції формується за рівнянням:

Залишок незавершеного виробництва на кінець періоду визначають так:

НВП_К = НВП_П + В - СВП,

де НВП_к - незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду;

НВП_п - незавершене виробництво продукції на початок звітного періоду;

В - витрати на виробництво продукції у звітному періоді;

СВП - собівартість виробленої продукції. Приклад розрахунку собівартості реалізованої продукції наведено в табл. 10.7.

Таблиця 10.7 Розрахунок собівартості реалізованої продукції

Отже, собівартість реалізованої продукції визначають за таким рівнянням:

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включають у собіва-ртість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяють на адміністра-тивні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
3. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
4. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
5. Альтернативна вартість і незворотні витрати
6. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
7. Аналіз витрат звичайної діяльності
8. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
9. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
10. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
11. Аналіз витрат.
12. Аналіз динаміки і структури витрат підприємства

Переглядів: 1710