Кожний із зазначених чинників може спричинити необхідність розробки екстрених заходів держави, що й означає запровадження антикризового державного управління.

Наприкінці ХХ сторіччя криза перетворилась на універсальний стан і субстанцію світу, що непомітно призвела переоцінки цінностей людей, а значить сучасна криза є системним, глобальним явищем, має затяжний характер і охоплює трансформацію всіх сторін людської діяльності.

На рубежі двох століть (ХХ і ХХІ) та тисячоліть у світі відбулись епохальні зрушення політичного, економічного, соціального, культурно-просвітницького та психологічного аспектів. Розпад Радянського союзу та крах цивілізації „соціалізму”, що призвело до порушення політичної рівноваги у світі; науково - технологічна революція висунуло на передній план розвиток нової економік знань та необхідність технологічної реструктуризації народного господарства; збуренням глобалізації та експансією фінансового сектору; гомогенізацією та гетерогенізацією суспільства що спричинило посилення суперечностей в культурному ствердженні людини та держави. Ці та інші риси відображають загально цивілізаційні зовнішні чинники сучасної цивілізаційної кризи.

В той же час загострення кризових явищ в кожній країні залежить не тільки від вищезазначених чинників, а також і від внутрішніх, які можуть посилювати чи послаблювати дію та наслідки зовнішніх. Сьогоденна економічна криза в Україні обумовлена не загально цивілізаційними чинниками, а й допущеними помилками в державному будівництві за останні 20 років й неадекватною антикризовою політикою сучасності. З початку 2008 року й до сьогодні Україна перебуває в стані глибокої трансформаційної та економічної кризи, що ускладнює розробку дійових заходів в державному управлінні. В трансформаційній та економічній кризі знаходяться й інші пострадянські країни. В Україні криза реального сектору була однією з найвідчутніших у світі. За підходом до здійснення антикризових заходів в регіоні СНД можна виділити три групи країн.

Перша - Азербайджан, Узбекистан та Туркменистан, на які світова рецесія не мала суттєвого впливу (приріст ВВП у Туркменістані у 2009 році склав 15,2%, у двох інших країнах було також забезпечено зростання цього показника ). Причинами цього були незначне включення їх економік у світові фінансові процеси.

Друга - Молдова, Вірменія, Таджикистан та Киргизстан, для яких характерна систематична кризова ситуація, довгострокова нестабільність національної економіки та висока залежність від зовнішньої допомоги. Криза особливо жорстко вплинула на ці країни, які не мали необхідних ресурсів для подолання її негативного впливу на подальше погіршення у них загальної економічної ситуації. Для збереження економічних показників хоч би на існуючому низькому рівні ці країни вже отримали й сподіваються на наступні кредити міжнародних фінансових інституцій – МВФ, Світового банку, Азіатського банку розвитку (Вірменія, Киргизстан, Таджикистан ), а також розраховують на фінансову допомогу з боку Росії (Вірменія, Таджикистан ).

До третьої групи належать Білорусь, Казахстан, Росія, а також Україна, які крім Білорусі ( падіння ВВП за три квартали 2009 року – всього на 0,3% ) також суттєво постраждали від світової кризи – за такий же період ВВП Росії впав на 11,8, України – на 15,9% із дещо меншим падінням цього показника у Казахстана. В якості позитива можна відзначити таку характерну рису державного управління в цій країні, як широке впровадження ринкових елементів до національної економіки із збереженням важелів централізованого впливу на її функціонування, що особливо виявляється в процесі перетворення «сировинної» на «обробну» структуру народногосподарського комплексу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	До основних форм прояву кризи слід віднести наступне.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.