Лекція 2.9. Глиноземистий цемент

Глиноземистий цемент (ГЦ) - швидкотверднуче у воді та на повітрі високоміцне в'яжуче, основні властивості якого визначаються переважанням в його складі низькоосновних алюмінатів кальцію, і отримується внаслідок тонкого подрібнення продуктів спікання або плавлення сировинної суміші. Світова назва таких цементів - алюмінатні.

Залежно від вмісту Al2O3 глиноземисті цементи поділяються на три види:

- звичайний ГЦ (35-48 % Al2O3);

- високоглиноземистий ГЦ (60-65 % Al2O3);

- особливо чистий високоглиноземистий ОВГЦ (понад 70 % Al2O3).

Допускається введення до 1 % добавок, що не погіршує його якості. Іноді в ГЦ вводять до 20-30 % кислого доменного гранульованого шлаку.

ГЦ складається в основному з низькоосновних алюмінатів кальцію СА, С12А7, СА2. Ці мінерали визначають основні властивості ГЦ як швидкотверднучого в'яжучого.

На українському ринку ГЦ представлений наступними виробниками:

- Istra (Словенія);

- Cimsa (Туреччина);

- Gorkal (Польща);

- Lafarge (Франція);

- Пашийський ГЦ (Росія);

- Харківський експериментальний (Україна).

Особливості сировинної бази.Сировинними матеріалами для виробництва ГЦ є вапняк та боксити. Хоч глиноземисті породи дуже поширені в природі, однак єдиним придатним для виробництва ГЦ є боксит, що належить до групи осадових порід. Ці породи є глиноподібною масою різної щільності і забарвлення. Температура плавлення - 1650-19000С.

Якість бокситу визначається коефіцієнтом якості, який є відношенням вмісту Аl2O3 до SiO2. Для виробництва ГЦ застосовують боксити з коефіцієнтом якості не нижче за 7.

Основи технології ГЦ.Існує два способи виробництва:

- спікання;

- плавлення.

При випалюванні до спікання можуть застосовуватись обертові і шахтні печі, а також спікні решітки. За цим способом ретельно подрібнену і добре усереднену суміш бокситу і вапняку випалюють до спікання при температурі 1150-12500С. Добутий продукт піддають помелу в кульових млинах.

Необхідність використання високоякісної сировини перешкоджає поширенню способу спікання, не дивлячись на меншу витрату палива і легшу розмелюваність.

Більш поширеним є спосіб плавлення. Для цього використовують вагранку, електричні і доменні печі, а також конвертори. При плавленні в електропечах до складу шихти крім бокситу та вапна вводять кокс, металургійну стружку. Це необхідно для відновлювальних реакцій та утворення феросиліцію, який разом з глиноземистим розплавом при температурі 1550-16500С періодично випускається у виливниці. Електроплавлення дає змогу добути з низькоякісних бокситів якісний глиноземистий цемент. Недолік електроплавки - велика витрата електроенергії до 1200-1400 кВт.год на 1 т. продукту.

Під час плавлення в доменній печі одночасно з глиноземистим розплавом добувають чавун. Шихту складають із залізовмісного бокситу, вапняку, металобрухту і коксу. У верхній частині печі утворюються глиноземистий розплав (1600-17000С), а в нижній - чавун - 1450-15500С. Охолодження ГЦ проводиться суворо за заданим режимом. До температури приблизно 14000С ГЦ потрібно охолодити швидко, щоб геленіт не встиг закристалізуватись і залишився в гідравлічно-активному скловидному стані.

Подальше охолодження повинне відбуватись повільно, оскільки активність низькоосновних алюмінатів у кристалічному стані значно вища, ніж їх скловидних аналогів.

Внаслідок високої твердості ГЦ шлаків (7-7,5) на помел глиноземистого цементу витрачається велика кількість електроенергії (80-120 кВт.год/т). Зношування молольних тіл також вище, ніж при помелі ПЦ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спеціальні цементи	\|	Властивості ГЦ, застосування в будівництві, економічні показники.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.