Середньовічне місто, розвиток ремесла

Агрокультура і сільськогосподарська техніка

Сільське господарство, що поділялося на рільництво, городництво, тваринництво, було панівною формою європейської економіки протягом V-ХVст.

На територіях, що належали до Римської імперії збереглася антична матеріальна культура, орне землеробство, сади, виноградники, маслинові гаї, кращі породи свійської худоби, методи інтенсивної агрокультури. Господарство варварських племен порівняно з античним було примітивніше.

У період генези феодального господарства у всіх країнах Європи фактично використовувалися однакові сільськогосподарські знаряддя праці.

У ХІ-ХVст. сільське господарство прогресувало повільно у зв’язку з освоєнням нових земель, удосконаленням знарядь праці та системи рільництва, підвищенням виробничого досвіду селян. Це зумовлювалося завершенням процесу феодалізації, зростанням міст, що стали постійним ринком збуту продуктів харчування та сировини, розвитком товарного виробництва.

Освоювалися нові землі. На обжитих територіях землі не вистачало, тоді як частина земель не використовувалася.

Протягом ІХ - Хст. головним орним знаряддям був плуг. Важкий колісний плуг застосовували для розорювання цілини. У Німеччині, Фландрії у ХVст. З’явився легкий одноколісний плуг. У центральній Європі, Росії поширилася соха, що була продуктивнішою від рала, легшою і конструктивнішою порівняно з плугом. Тягловою силою залишалися воли, буйволи, мули, яких у тяжкий плуг впрягали 3-4 пари. Наприкінці ХVст. коні стали головною тягловою силою.

Тваринництво до кінця ХІІІст. мало другорядне значення після рільництва, а в ХІV - ХVст. У районах з несприятливими умовами для вирощування зернових набуло поширеного значення. Починаючи з ХІст. Більш інтенсивно протягом ХІV - ХVст. зростало значення селянських господарств. Доменіальне господарство зберегло свою роль у тваринництві, лісових промислах, вирощуванні технічних культур, городництві, орієнтованих на ринок. У ХІ - ХІІІст. більшу частину сільськогосподарської продукції продавали феодали. Це була продукція переважно селянських господарств, що надходила до господарсько – адміністративних центрів сеньйорій як натуральна рента. В ХІV-ХVст. селяни почали активно торгувати продукцією власного господарства.

Оскільки феодальне господарство у своєму розвитку пройшло три стадії – ранню, розвинену і пізню, то й відповідно відбувалося поетапне піднесення ремесла. На ранній стадії панувало натуральне господарство. Виробники в основному задовольняли власні потреби та потреби свого феодала.

Досягнення промислового виробництва практично не були успадковані "варварськими" народами. Поступово сформувалася домашня промисловість – систематичне виробництво певними групами сільського населення товарів на землеволодіння та продаж.

Відомі три організаційно – виробничі центри селянського ремесла :замок сеньйора, село, господарство окремих селян, у яких виготовлялася більша частина продукції. Ремісників – професіоналів було небагато, а тому левову частку промислових товарів залежні селяни продукували для себе і своїх сеньйорів.

З ХІст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації – відродження античних міст (Рим, Париж, Ліон, Лондон... ) і утворення нових міст (Гамбург, Магдебург).

Успіхи сільського господарства зробили можливим існування частини населення, яке могло не займатися сільськогосподарським виробництвом. Ремісники переводилися на оброк. Вони покидали помістя і селилися на перехресті доріг у торгових містечках біля стін замків і монастирів. Поступово ці поселення перетворилися на міста.

Отже, відокремлення ремесла від сільського господарства, розвиток товарних відносин стимулювали виникнення міст як центрів ремесла і торгівлі. З кінця ХІст. зростанню і процвітанню їх сприяли хрестові походи, які активізували розвиток західноєвропейської торгівлі.

Інтенсивний розвиток ремесла в ХІІ- ХІІІст. сформував цеховий лад у містах. Ремісничі об’єднання зростали в запеклій боротьбі з феодалами. Хоча головна функція цеху була виробнича, але важливе значення вони мали у військовій, оборонній справі. Цехи складалися з майстерень певного профілю, які розташовувалися по всьому місту. Кожний цех мав свій статут.

У містах склалася ієрархія на зразок сільської общини.

Цехи мали сувору регламентацію: переслідували позацехових ремісників, обмежували виробництво, щоб уникнути будь - якої конкуренції.

Цехова регламентація була економічно – раціональною в ХІІІ-ХVст. і мала тоді прогресивне значення в розвитку міського ремесла. Вона сприяла виробництву якісної продукції, але згодом почала стримувати піднесення продуктивних сил. Зусилля цехів увіковічити дрібне виробництво, поставити всіх в однакові умови гальмувало технічний прогрес.

У ХІV-ХVст. в Європі виникла нова, вища форма виробництва – мануфактура. Хоча все виконувалося вручну, але у процесі виробництва було застосовано поділ праці. Поділ праці у виробництві дав змогу значно збільшити випуск товарів, поліпшилася їхня якість. Головною фігурою виробництва стає найманий робітник. Перші текстильні мануфактури відомі у містах Північної Італії та Нідерландів.

Ремесло у Західній Європі розвивалося поступово. Спочатку воно зародилося у феодальному сільському господарстві. Лише у VІІІ - ХІст. воно стає самостійною галуззю сільського виробництва. Найбільший розвиток міського ремесла припадає на ХІІ - ХІІІст., у Німеччині – ХІV-ХVст. Головною організаційною формою ремесла був цех.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Землеволодіння і сеньйорально – селянські відносини	\|	Торгівля. Кредит. Фінанси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.062 сек.