Сутність соціально-економічної стратегії країни.

Тема 11. Програмування та прогнозування національної економіки.

План лекції

1. Сутність соціально-економічної стратегії країни. Засоби представлення стратегії та цілей соціально-економічного розвитку країни.

2. Соціально-економічне прогнозування.

3. Принципи та методи економічного прогнозування.

4. Макроекономічне індикативне планування.

5. Державне економічне програмування.

6. Цільові комплексні програми.

Згідно з теорією менеджменту стратегія (від грец. стратегос — мистецтво генерала) — це детальний, усебічний комплексний план, спрямований на втілення місії організації (держави). Місія (лат. missio — призначення, визнання, доручення) держави зумовлена самою її сутністю, чітко визначеною метою її існування.

У загальному, стратегія як інструмент державної економічної політики визначає напрямок діяльності держави щодо визначення та забезпечення певного курсу розвитку суспільства в цілому та його економічної системи. У Господарському кодексі України визначено, що «економічна стратегія» - це обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення великомасштабних економічних та соціальних проблем, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів і способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, і враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання.

Для реалізації стратегічного курсу економічної політики у конкретних умовах, що складаються у поточному періоді розвитку народного господарства, визначається сукупність найближчих цілей і завдань, засобів і способів їх досягнення, що становить зміст економічної тактики.

Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання й державного регулювання, є побудова соціально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрямок, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом, і означає перехід від «людини для економіки» до «економіки для людини».

Для досягнення стратегії необхідні тактичні цілі, які можна розподілити за такими групами:

1. Соціальні цілі: формування громадянського суспільства; подолання бідності; підвищення соціальних стандартів та соціального захисту населення; формування середнього класу; формування механізмів розв’язання соціальних проблем.

2. Економічні (господарські) цілі: прискорене економічне зростання; створення сприятливого економічного середовища; формування раціональної структури економіки; формування постіндустріального технічного й технологічного способу виробництва; становлення ринкового господарства і системи ДРЕ.

3. Цілі, спрямовані на формування та розвиток системи демократії: боротьба з авторитаризмом, адмініструванням, бюрократизмом і корупцією.

4. Цілі щодо розвитку міжнародних економічних зв’язків: вступ у ЄС; залучення іноземних інвестицій; вихід на світові ринки, тощо.

З метою втілення стратегічних, тактичних і оперативних цілей, а також визначення шляхів і способів їхньої реалізації має формуватися концепція соціально-економічного розвитку. Концепція (від лат. conceptio — сприйняття) — це система поглядів на певні явища, а також спосіб їхнього розуміння, тлумачення, інтерпретації. Розробка концепції є необхідною умовою послідовної та спадкоємної економічної політики. Вона повинна розроблятися на довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Концепція ґрунтується на трьох основних елементах: аналізі стану економіки, аналізі цілей і виборі інструментів державного регулювання.

З аналізу стану економіки починається раціональна економічна політика. Він має базуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функціонування економіки. Змістовний аналіз — необхідна передумова прогнозування.

Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних і оперативних цілей із можливостями економіки. Результатом такого зіставлення є коригування цілей, які підлягатимуть реалізації через макроекономічні плани (програми) на довго-, середньо- і короткостроковий періоди.

Відбір інструментів державного регулювання здійснюється з метою з’ясування необхідності та можливості їхнього застосування для досягнення відповідних цілей.

Найважливішими засобами формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, а також ДРЕ є прогнозування, макроекономічне планування та державне програмування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державне регулювання структурних зрушень в економіці.	\|	Соціально-економічне прогнозування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.