Правовий статус та види підприємств

Поняття ліцензування.

У деяких випадках здійснення підприємницької діяльності дозволяється лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензія – це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. установлено види діяльності, які підлягають ліцензуванню в обов’язковому порядку. До таких належить медична, ветеринарна практика; виробництво, ремонт і реалізація холодної, мисливської та спортивної вогнепальної зброї; виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація алкогольних напоїв і пива, тютюнових виробів; судово-експертна діяльність тощо. Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності суб’єкт підприємницької діяльності подає органу, що видає ліцензію, заяву про видачу ліцензії, у якій зазначаються:

− відомості про заявника (для громадянина-підприємця – прізвище, паспортні дані; для юридичних осіб – повне найменування, банківські реквізити, організаційно-правова форма);

− вид діяльності, на яку заявник має намір отримати ліцензію;

− термін дії ліцензії.

До заяви підприємцями-громадянами додаються копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для здійснення відповідного виду діяльності; копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та установчих документів. Орган, що видає ліцензії, приймає рішення про видачу ліцензії або відмов у її видачі в термін не більше 30 днів з дня одержання заяви. Термін дії ліцензії не може бути меншим за 3 роки.

Підприємство– це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Кожне підприємство, діючи на підставі статуту, має свій баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, а також може мати знак для товарів і послуг. У складі підприємства не може бути інших юридичних осіб. Залежно від форм власності, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

− приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи юридичних осіб;

− підприємство, що діє на основі колективної власності;

− комунальне підприємство, що діє на основ комунальної власності територіальної громади;

− державне підприємство, що діє на основі державної власності;

− підприємство засноване на змішаній формі власності.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні, які створюються одним засновником, і корпоративні, які створюються двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (кооперативні підприємства, господарські товариства тощо). Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу, від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути зараховані до малих підприємств (кількість працюючих осіб не перевищує п’ятдесят чоловік), великих підприємств (кількість працюючих перевищує тисячу чоловік) і середніх (усі інші підприємства).

Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться протягом п’яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов’язані протягом цього терміну видати свідоцтво про держану реєстрацію встановленого зразку з проставленим ідентифікаційним кодом.

4. Поняття та форми господарських товариств Господарські товариства– це підприємства, організації та установи, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Передумовою реєстрації будь-якого господарського товариства має бути наявність статутного фонду, який створюється з внесків засновників товариства. Законом України “Про господарські товариства” передбачено такі форми господарських товариств: з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, повною відповідальністю, командитне та акціонерне.

У товаристві з обмеженою відповідальністю статутний фонд має ділитися на частини, розмір яких встановлюється установчим договором. Відповідальність учасників такого товариства обмежується величиною їх вкладів і не поширюється на їх приватну власність.

Товариства з додатковою відповідальністю характеризуються тим, що при недостачі статутного фонду його учасники відповідають перед кредитором додатково належним їм майном у певних межах пропорційно до їх часток у статутному фонді.

Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання товариства всім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язання товариства своїм майном і здійснюють управління товариством, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства і які не мають права на участь в управлінні товариством (вкладники).

Акціонерним називається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями виключно майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Залежно від способів поширення акцій акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритого підпису та купівлі-продажу на біржі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та принципи підприємницької діяльності	\|	Захист прав споживачів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.