Типи лексичних значень слів

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не залишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінитизначення, набути нового. Наприклад, слово дружина в значенні «збройний загін давньоруського князя» застаріле, з часом воно набуло нового значення — «добровільне об'єднання людей для спільного виконання якихось дій: санітарна дружина, добровіїьна народна дружина». Як уже відзначалося, в значенні слова узагальнюються поняття про однорідні предмети і явища. Ступінь узагальнення в різних словах неоднаковий. В одних узагальнюються поняття про конкретні речі, властивості, дії. Так, слова ніж, ложка, виделка є спільними назвами однорідних предметів, що використовуються при споживанні їжі; водночас кожне з них називає окремий предмет із цього ряду. Слово блакитний означає конкретний колір багатьох речей і водночас колір однієї речі (блакитна стрічка). Слово ходитиме називає дію, яку в майбутньому може виконувати будь-хто і разом з тим якась конкретна людина. Слова, що є назвами, співвідносними з конкретними речами, об'єктами, властивостями, діями, називаються словами з к о н к р е т н и м з н а ч е н н я м (око, вухо, ніс; клен, липа, ясен; трактор, комбайн,косарка, сушарка; новий, старий, візьме). Крім таких слів, у кожній мові є лексика, не співвідносна з конкретними предметами, ознаками, діями. Це слова, використовувані для називання понять, що мисляться поза зв'язком з конкретними предметами та явищами. Пор.: сміх —радість, плач — сум, учора — в минулому, завтрашній —майбутній, бігти — квапитися. У других складників кожної пари слів ступінь узагальнення набагато вищий, ніж у перших. Тому слова на зразок радість, сум, веселість, давнина, кохання, далекий, сучасний, майбутній звуться словами з абстрактним значенням. Отже, а б с т р а к т н е з н а ч е н н я — це узагальнене значення.

У кожній мові є певна кількість слів, що мають одне лексичне значення (ЛЗ), тобто за співвідношенням плану вираження і плану змісту вони симетричні: одній формі відповідає одне значення: калач, канат, глина, вітер. Такі слова називаються однозначними або моносемантичними.

Проте величезна кількість слів має не одне, а два і більше значень: боротьба, бій, бігти, іти. Між значеннями цих слів відчувається тісний смисловий зв’язок: їх об’єднує спільна тема.

Чому у мові виникає багатозначність? В основі назви предмета чи явища лежить якась його ознака. Два і більше предмети можуть мати спільні ознаки і одержати однакову назву. Наприклад, слово кришталь у прямому значенні називає дуже прозоре скло високого ґатунку, а у переносному – вироби з такого скла. Отже, умовою виникнення багатозначності є пізнавальна діяльність людини: новий предмет, явище пізнається на осові порівняння, асоціації одних відомих предметів з іншими, пізнаваними, і встановлення в результаті цього рис подібності чи зв’язку. Це підтверджується тим, що в кожній літературній мові більшість слів (до 80%) є багатозначними.

Багатозначність забезпечує одну з важливих вимог до мови як знакової системи: мінімальною кількістю знаків передавати максимум інформації. Тобто вона забезпечує вимогу економності.

Полісемія – засіб організації лексичної системи: нове значення слова включається в його семантичну структуру (за спільними ознаками), разом з тим внутрі неї воно протиставляється, вступає в опозицію з існуючими значеннями і сприймається як нове в цій структурі: кубок. 1. Великий келих, чара. 2. Ваза з коштовного матеріалу, що її вручають як приз переможцям спортивних змагань. Спільним у цих двох значеннях є форма кубка, розрізняє їх його призначення.

Таким чином, полісемія, з одного боку один із продуктивних засобів збагачення лексичної системи (з’являються нові ЛСВ); з другого – один із важливих засобів її організації.

Багатозначне слово не проста сукупність лексико-семантичних варіантів. Усі ЛСВ у такому слові перебувають у певних зв’язках і являють собою мікросистему з чіткою організацією складових частин.

Організація багатозначного слова: а) значення сприймається як основне, таке, що безпосередньо спрямоване на предмет. Воно є опорою, фундаментом усіх інших значень та й вживань слова. Це значення пряме номінативне; б) інші ЛСВ також виконують номінативну функцію в мові, але вони спрямовані не безпосередньо на предмет, а усвідомлюються через пряме номінативне.

Початок: а) 1. Вихідний пункт протяжності предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту; протилежне кінець.

б) 2. Перший момент вияву якої-небудь дії, явища, процесу; протилежне кінець. 3. Те, з чого починається твір, фільм, спектакль і т.ін. 4. Зародок, першоджерело чого-небудь. 5. Основа, першоелемент чого-небудь.

Усі значення б похідні від прямих номінативних, за походженням вони майже завжди переносні.

Можливі ситуації, коли у багатозначного слова важко визначити пряме і похідні значення.

Земля: 1) планета; 2) верхній шар кори; 3) суша; 4) ґрунт; 5) країна і т.д. Тут важко визначити пряме значення. Такі багатозначні слова називаються дифузіями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слово та поняття	\|	Пряме та переносне значення слова

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.