Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Пряме та переносне значення слова

З багатьох значень слова, з якими воно поширене в мові, одне для нього є основним, або прямим, а решта — переносні, або непрямі. Слово, вжите в прямому значенні, означає звичайну назву предмета або якого-небудь явища. Пряме значення слова найчастіше є для нього первинне, і воно зрозуміле як в реченні, так і ізольовано, без зв'язку з іншими словами, отже, воно незалежне від контексту, від словесного оточення. Іменник перець, наприклад, означає назву городньої рослини з певними, їй властивими якостями. Це його пряме значення, з ним він виступає в реченні До страви подали червоний перець. Якщо вжити слово перець поза контекстом, то в ньому зберігається це ж значення. Але в реченні У його словах було багато перцю названий іменник має вже інше, не пряме, а переносне значення, яке залежить від сполучення цього іменника з іншими словами, тобто від контексту, і він означає тут не звичайну назву відомої рослини, а виражає гострий дотеп. Вжите поза контекстом слово перець, звичайно, ніякого дотепу не виражає і взагалі не може мати переносного значення.

Переносні значення семантично зв'язані з основним і групуються навколо нього. Оскільки в слові може бути кілька переносних значень, то разом з основним вони складають цілий ряд значень, тісно пов'язаних між собою. Так, наприклад, в українській мові здавна існує іменник клин. У звичайному, або прямому, значенні він уживається як назва загостреного кілка, призначеного для розщеплювання якого-небудь предмета. За зовнішньою подібністю слово клин набуло нового значення: воно стало називати вставку в одязі. А під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. це слово стали вживати ще з одним переносним значенням: воно використовувалося для назви військової операції, коли фронт ворога розколювали ударом на невеликій ділянці.

Отже, слово в процесі розвитку може поширювати свій

семантичний об'єм. Проте бувають і зворотні процеси в розвитку значень

слова, що ведуть до звуження його семантичного об'єму внаслідок

того, що якесь із значень виходить з ужитку. Наприклад, слово

квас раніше означало назву будь-якої кислої рідини, кислоти

взагалі, а тепер означає лише назву певного напою; слово злодій

раніше — «людина, яка чинить будь-яке зло», а в сучасній

українській мові — «людина, яка займається крадіжкою»; слово година

раніше означало час взагалі (залишилось у сполученні лиха

година), а тепер — «відтинок часу в 60 хвилин».

Буває й так, що в слові зберігається тільки нове значення, яке

колись було переносним, а первинне втрачається. Тоді переносне

значення сприймається, як пряме. Наприклад, слово стіл

(давньоруське столъ) колись означало назву застеленого місця, і

утворилося воно від того ж кореня, що й постіль (давньоруське постель),

стелити. Потім слово стіл стало означати «місце для сидіння»

(звідси походить і іменник стілець — із давнього стольць). Сучасне

значення іменника стіл історично є вторинним, похідним, колись

воно було непрямим, але оскільки первинний зміст це слово

втратило, то теперішнє значення його стало основним, або прямим.

Прикметник синій колись означав «сяючий» і міг вживатися у зна^

ченні будь-якого кольору. Порівн. у давньоруській мові:

синий млънии («Слово о полку Ігоревім»), синя яко сажа («Житіє

Андрія Юродивого»), Значення назви певного кольору, з яким

вживається слово синій у сучасних східнослов'янських мовах,

спершу, звичайно, було непрямим, але в зв'язку з утратою

прикметником синій первинного значення воно стало сприйматися як

основне, пряме. Історія розвитку словникового складу української

мови, як і будь-якої іншої, знає багато таких прикладів.

На основі полісемії виникло в мові явище метафоричного

вживання слів. Метафора (від грецького теіарНога —

«перенесення») — це перенесення назви з одних предметів, явищ,

властивостей на інші на підставі подібності їх ознак або схожості

вражень від них. До метафор, наприклад, належать виділені

слова в таких реченнях і словосполученнях: Хати всміхалися

в тон загальної радості від почуття волі (І. Ле); дощ ідеу сонце

сходить, легкий настрій, на крилах пісень.

В українській мові, як і в будь-якій іншій, розрізняють

метафори загальнонародні, тобто загальновживані (сонце зійшло),

і індивідуальні, поширені в художній літературі як один із

засобів створення поетичних образів (Кудись хмарки на конях

мчать — Т.).

Переносне вживання слова може мати різний зв'язок з

основним його значенням. Іноді назва одного предмета, явища,

властивості переноситься на інші за ознакою суміжності. Таке

вживання переносного значення слова називається метонімією

(від грецького теіопутіа— «перейменування»), наприклад: читав

Шевченка, цілу ніч не стуляв очей, солов'їні гаї, тобто

читав твори Шевченка; цілу ніч не спав; гаї, в яких співають

солов'ї.

В основі метонімії лежить реальний зв'язок між предметами

та явищами, який і виражається уподібненням їх за ознакою

суміжності. Цим метонімія відрізняється від метафори, в якій

лише зіставляються за ознаками схожості певні предмети, явища

та властивості.

Буває, що в мові замість назви цілого вживається назва його

частини або, навпаки,— в значенні назви частини виступає назва

цілого. Таке перенесення значення слова називається

синекдохою (від грецького зупекйосіїе — «співпереймання»),

наприклад: Зелений капелюх ще довго блукав по алеї (тобто

людина в зеленому капелюсі). Дорогого гостя вийшов зустрічати

весь Київ (замість: населення Києва).

Отже, суть полісемії полягає в перенесенні назви на інший предмет. Залежно від того, на якій підставі відбувається перенесення назви, розрізняють такі типи виникнення багатозначності: м е т а ф о р а , м е т о н і м і я , с и н е к д о х а . В основі м е т а ф о р и лежить подібність за формою (дзвоник — прилад для подавання звукових сигналів і ботанічна назва, голка — стрижень для шиття і тверда колючка на тілі їжака, чашечка — посудина і частина квітки), за розташуванням (ніс тварини і човна, рукав одягу і річки), за кольором (золотий браслет і сніп, смарагдовий перстень і ліс), за виконуваною функцією (двірник — працівник, що стежить за чистотою подвір'я, і стрілка для очищання вітрового скла автомашини). При м е т о н і м і ї перенесення відбувається на підставі суміжності, тобто тісного зв'язку понять: випив кухоль (посудина та її вміст), читаю Драча (автор та його твори), столове срібло (матеріал і виріб), гомоніла Україна (народ і країна), захист грав добре (люди і дія) тощо. С и н е к д о х а передбачає заміну частиною цілого, вживання однини замість множини, рідше навпаки: троянда — багаторічна кущова рослина і квітка цієї рослини; риба не може жити без води (замість «риби не можуть жити без води»).

Лекція № 2

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи лексичних значень слів	\|	Явище омонімії в українській мові

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.