Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Виробничий метод

Кумулятивний метод

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ=(Пв-Лв)-К;

 
 

Тк(кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта основних засобів) кожного року зменшуватиметься на 1.

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

АВМ =Ом-Ва,

 
 

де АВ — річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв — початкова вартість;

Лв — ліквідаційна вартість;

Т — термін корисного використання об'єкта;

На — норма амортизаційних відрахувань.

Зв — залишкова вартість;

åЗ — сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

На — норма амортизації;

Т — термін корисного використання об'єкта основних засобів;

К — кумулятивний коефіцієнт;

Тк — кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта;

åТ — сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів;

АВ — місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом — місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ва — виробнича ставка амортизації;

О — загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством.

Амортизація інших необоротних активів нараховується аналогічно до амортизації основних засобів. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

• в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;

• в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 % його вартості.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього період) експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств цілей оподаткування, ревізору необхідно знати, що амортизації підлягають:

1) витрати, пов'язані із придбанням основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витрати на придбання племінної худоби).

2) сума основних фондів, самостійно виготовлених для пласт виробничих потреб, яка включає витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

3) сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, які перевищують п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;

4) суми, витрачені на придбання, ремонт, модернізацію легкового транспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з наданням легкового транспорту в оренду (прокат) громадянам, організаціям.

Не підлягають амортизації і повинні відноситись до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень, придбання основних фондів, нематеріальних фондів з метою подальшої реалізації іншим платникам або їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам, утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації і проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів:

1) на будівництво та утримання споруд благоустрою, житлових будинків, бібліотечних і архівних фондів;

2) витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування, утримання бібліотечних фондів;

3) витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються для інших цілей.

Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань по групах основних фондів:

• групи 1 - 5%

• групи 2 - 25%

• групи 3

• - 15%, річних.

Оскільки платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації тільки до групи 3, то ревізор повинен перевірити правильність її застосування: 1 рік - 15%; 2 - 30%; 3-20%; 4-15%; 5-10%; 6-5%; 7-5%.

Нарахування прискореної амортизації підприємством не проводиться, якщо воно випускає продукцію (роботи, послуги), ціни на яку встановлюються державою.

Нарахування амортизації по об'єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об'єктах прирівнюється до 0.

По групах 2 і 3 нарахування амортизації проводиться до досягнення балансовою вартістю основних засобів цих груп нульового значення

Якщо підприємство застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів, то коефіцієнт індексації визначається за формою

 

КС = [і(а -- 1) -- 110]/100

 

де і(а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо підприємство застосовує коефіцієнт індексації, то воно зобов'язане визнати капітальний дохід в сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною початок звітного року із застосуванням коефіцієнта і балансовою вартістю такої групи основних фондів до проведення такої індексації.

Даний капітальний дохід належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного кварталу (протягом року) в сумі, яка дорівнює відповідному проценту річної норми амортизаційної групи основних фондів від суми капітальних доходів.

 

5. Ревізія ремонту основних засобів

Комплексна ревізія основних засобів передбачає перевірку виконання плану планово-попереджувального ремонту і освоєння кошторисних асигнувань на капітальний і поточний ремонт.

Згідно з П(С)БО 7 в процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісне очікуваних від використання відповідних об'єктів) основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з покращанням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість.

Крім витрат на покращання, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів. Дані витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигод, тому їх відносять не на збільшені первісної вартості основного засобу, а до витрат поточного періоду.

Ревізору необхідно знати, що підприємство для цілей оподаткування має право протягом звітного року відносити на валові витрати будь-які витрати, пов'язані з покращанням групи 1, 2 і 3 основних фондів у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Якщо витрати перевищують зазначену суму, то їх відносять на збільшення балансової вартості окремих об'єктів групи 1 або балансової вартості груп 2, 3 і підлягають амортизації за нормами.

Ревізія операцій по поточному ремонту основних засобів починається з вивчення:

1) змісту плану поточного ремонту як по підприємству, так і його структурних підрозділів;

2) обгрунтування нормативу затрат на проведення ремонту;

3) аналізу його виконання в ревізованому періоді.

Виявивши невиконання плану за обсягом, перевитрату коштів, ревізор

з'ясовує причини, винуватців та наслідки.

Практика КРР показує, що зустрічається економія у витратах на поточний ремонт. Причини такої економії слід детально вивчити, тому що вона виникає за рахунок неповного виконання обсягу робіт по поточному ремонту основних засобів. За даними первинних документів і записів в облікових регістрах ревізор встановлює:

1) правильність списання матеріальних цінностей на ремонт;

2) випадки виписування фіктивних документів на підставних осіб, які не брали участі у ремонті;

3) правильність застосування розцінок при оплаті праці;

4) факти здійснення за рахунок підприємства ремонту власних квартир і т.д.

Ревізію операцій на капітальний ремонт основних засобів необхідно починати із перевірки правильності складання плану капітального ремонту і аналізу його виконання за видами основних засобів і окремих об'єктів, за обсягом і собівартістю. У план капремонту включають ті об'єкти основних засобів, що відповідають вимогам капітального ремонту. По всіх таких об'єктах капітального ремонту повинна бути кошторисно-технічна документація.

При підрядному способі проведення капітального ремонту на підставі договорів підряду і доданих до них умов ревізор встановлює об'єкти, термін проведення та вартість ремонту за договором. Якщо виявлено випадки передачі в ремонт незапланованих об'єктів основних засобів або завищення вартості ремонту окремих об'єктах, ревізор повинен одержати пояснення від відповідних посадових осіб та встановити причини порушень та винуватців. Дещо складнішим процесом є ревізія витрат на виконання капремонту, здійсненого господарським способом. При цьому перевіряється правильність формування статей витрат на виконання капітального ремонту на підставі даних первинних документів і звітів, а також правильність розподілу непрямих витрат.

Перевіряючи витрати, потрібно вияснити, чи отримано при розбиранні відремонтованих об'єктів придатні для подальшого використання матеріальні цінності та перевірити їх оприбуткування.

При ревізії затрат на капітальний ремонт нерідко викриваються необгрунтовані завищення обсягів і вартості ремонтних робіт. Ці факти визначаються шляхом встановлення реальних обсягів виконаних ремонтних робіт методом контрольного обмірювання, експертизи. Після цього здійснюється зіставлення отриманих даних із звітними даним по актах приймання ремонтних робіт. У випадку виявлення відхилень по кожному такому факту беруться письмові пояснення відповідальних осіб.

Важливе місце у ревізії займає перевірка якості капітального ремонту основних засобів, яка характеризується безвідмовністю в роботі відремонтованих об'єктів, скороченням простоїв, викликаних несправністю, зменшенням затрат на поточний ремонт, дотриманням строків міжремонтних періодів.

 

6. Особливості ревізії операцій з нематеріальними активами

Перевіряючи нематеріальні активи, ревізору необхідно знати, що це особливий вид капітальних вкладень.

Нематеріальний актив— немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше від одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У процесі перевірки ревізору необхідно вияснити, які конкретні об’єкти нематеріальних активів обліковуються на даному підприємстві. Бухгалтерський облік нематеріальних активів повинен вестися щодокожного об'єкта за такими групами:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

- авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

- гудвіл;

- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Важливе місце при перевірці займає перевірка правильності оформлення первинних документів з надходження нематеріальних активів, де дається детальна характеристика об'єкта нематеріального активу, його первісна вартість, строк корисного користування, норма зносу, підрозділ, де буде використовуватись, підписи осіб, що прийняли об'єкт, відповідні додатки, які описують сам об'єкт або порядок його використання, а також інші документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Так, придбання права на винаходи і промислові зразки підтверджується патентами, свідоцтвами, тобто наявністю охоронних документів.

Ревізору необхідно перевірити, чи в бухгалтерському обліку нематеріальні активи обліковують за первісною вартістю, яка складається із фактичних витрат на їх придбання, доведення до стану готовності.

Нематеріальні активи, які вносяться учасниками в рахунок внеску в статутний фонд підприємства, оприбутковуються за договірною ціною за домовленістю сторін.

Ревізору слід знати, що згідно з чинним нормативними документами для правильного нарахування амортизації нематеріальні активи поділяють на дві групи: нематеріальні активи, по яких нараховується знос, і нематеріальні активи, по яких не нараховується знос. В першому випадку вартість нематеріальних активів погашається включенням в затрати виробництва відрахувань по нормах, визначених виходячи із встановленого строку їх корисного використання. Якщо строк корисного використання не можна визначити, норма зносу встановлюється виходячи із первісної вартості. Нарахування зносу проводять до досягнення нематеріальним активом нульового значення. Для нарахування амортизації нематеріальних активів підприємства повинні використовувати норми та методи амортизації, що визначені П(С)БО 7 «Основні засоби».

Не нараховується знос на такі об'єкти нематеріальних активів, як «ноу-хау», гудвіл, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.

При перевірці вибулих нематеріальних активів ревізору необхідно звернути увагу на правильність оформлених документів: акта прийому передачі, акта списання, протоколів засідання правління господарських товариств та правильність визначення результатів від реалізації.

 

 

ТЕМА : «Ревізія матеріальних цінностей»

 

1. Завдання і джерела ревізії.

2. Ревізія матеріально-технічного забезпечення.

3. Ревізія збереження матеріальних цінностей.

4. Ревізія операцій по руху матеріальних цінностей.

5. Ревізія операцій з тарою і МШП.

1. Завдання і джерела ревізії

Ефективна діяльність підприємства залежить значною мірою від організації матеріально-технічного постачання та правильного і економного використання матеріальних цінностей.

Матеріальні витрати в собівартості продукції становлять близько 80%. Враховуючи значення матеріальних ресурсів виробничої діяльності, перед контрольно-ревізійними органами стоять такі завдання:

1) перевірка законності операцій по руху матеріальних цінностей;

2) перевірка забезпечення умов збереження матеріальних цінностей;

3) перевірка завдань по середньому зниженню норм витрат і економії матеріальних ресурсів;

4) перевірка правильності визначення і списання на витрати виробництва вартості витрачених матеріальних цінностей;

5) перевірка правильності і своєчасності проведення переоцінки матеріальних цінностей.

Джерелами ревізії матеріальних цінностей є:

1) договори, укладені між підприємством-постачальником і підприємством-споживачем, а також замовлення і специфікації, обумовлені з постачальником;

2) норми витрат по сировині, паливу і т.д.;

3) первинні документи по обліку матеріальних цінностей;

4) книги складського обліку;

5) книги обліку придбання та продажу товарів;

6) облікові регістри;

7) Головна книга

8) Баланс.

 

2. Ревізія матеріально-технічного забезпечення

Виконання плану матеріально-технічного забезпечення великою мірою зумовлює ритмічну роботу підприємства з випуску продукції в заданій номенклатурі та асортименті. Тому на підприємстві, яке ревізується, необхідно встановити:

а) питому вагу матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами по прямих господарських зв'язках;

б) питому вагу придбаних матеріальних ресурсів на фондовій біржі. Наступним кроком ревізора є перевірка правильності та своєчасності

укладення договорів, стану оперативного обліку і контролю за їх виконанням. Ревізор також виясняє, які заходи вживались до постачальників, котрі не виконують своїх договірних зобов'язань.

Для перевірки виконання договірних зобов'язань ревізор перевіряє:

• наявність наказу по розмежуванню функцій між підрозділами та службою підприємства, які пов'язані з заготівлею матеріалів;

• порядок і строки надходження документації, що пов'язана з укладенням договорів;

• порядок оформлення, реєстрації та зберігання договору. Перевіряючи виконання плану обсягу поставок матеріальних ресурсів, потрібно розмежувати товарно-матеріальні цінності, придбані за договорами, і товарно-матеріальні цінності, придбані на товарно-фондовій біржі. Ревізор вибірково здійснює перевірку правильності визначення планової потреби матеріальних ресурсів. Така потреба визначається за формулою:

П = П1 + П2 + ПЗ + З2-З1,

де П — планова потреба в матеріальних ресурсах за звітний період;

П1 — потреба в матеріальних ресурсах на виробництво продукції;

П2 — потреба в матеріальних ресурсах на дослідні роботи;

ПЗ — потреба в матеріальних ресурсах на ремонт основних засобів тощо;

З2 — потреба в матеріальних ресурсах на створення нормативу запасів на кінець року;

З1 — запаси на початок року.

Виявивши факти завищення потреби, купівлі зайвих матеріальних цінностей, ревізор визначає суму придбаних матеріальних цінностей, їх

кількість, час придбання тощо.

3. Ревізія збереження матеріальних цінностей

До умов збереження товарно-матеріальних цінностей належать:

1) правильний підбір і розстановка кадрів матеріально відповідальних осіб;

2) організація і стан складського господарства;

3) організація охорони складських приміщень, перепускної системи, внутрігосподарського контролю за наявністю матеріальних цінностей.

Стосовно матеріально відповідальних осіб ревізору потрібно вияснити:

а) наявність договору про матеріальну відповідальність;

б) чи не притягалась особа до кримінальної відповідальності;

в) правила узгодження відпуску матеріальних цінностей зі складу на виробництво,

Важливим моментом ревізії є перевірка складського господарства, збереження матеріальних цінностей, забезпеченість складських приміщень вимірювальними приладами, організація охорони та наявність сигналізації, організація видачі перепусток. Дієвим методом перевірки правильного збереження матеріальних цінностей є повна (вибіркова) інвентаризація, яка проводиться згідно з інструкцією не менше ніж один раз в рік, на підприємствах, де є залишки сировини, матеріалів, інвентаризація пре водиться на кожне перше число місяця.

Готуючись до інвентаризації, слід визначити кількість основних об'єктів, по яких вона буде проведена. Для цього обов'язково необхідно знати технологію виробництва. Інвентаризація проводиться раптово і одночасно на усіх об'єктах з залученням фахівців, які добре знають технології виробництва на підприємстві, що ревізується, і обов'язково у присутності матеріально відповідальної особи.

До початку інвентаризації ревізор у присутності інвентаризаційної комісії, призначеної наказом керівника підприємства, повинен опломбувати складські приміщення у тому разі, якщо протягом одного дня провести інвентаризацію на усіх складах неможливо. Факт опломбуванні засвідчується актом, у якому обов'язково вказуються члени інвентаризаційної комісії, дата складання акта, місце знаходження та назва складу кількість пломб та їхні номери. Акт підписується усіма членами інвентаризаційної комісії.

Для забезпечення недоторканості пломб до моменту проведення інвентаризації треба оголосити про стягнення штрафів з порушників, адже матеріально відповідальні особи з метою приховування нестачі або лишків можуть зривати пломби. Сума штрафу може становити 1-5% від вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах.

Дуже важливо ще до початку інвентаризації отримати усі документи з надходження та витрат матеріальних цінностей. Для цього кожний документ підписується членами інвентаризаційної комісії, проставляється дата. Звіт, який складає матеріально відповідальна особа, теж підписується членами комісії. Під час ревізії забороняється використовувати первинні документи без позначок ревізора.

Після цього матеріально відповідальна особа пише розписку про те, що усі первинні документи з надходжень та витрат занесені до звіту і ніяких інших документів більше не подаватиметься. Потрібно також взяти розписку про те, що на відповідальному збереженні немає матеріальних цінностей, які належать іншим організаціям чи стороннім особам. Якщо вони є, то з'ясувати які саме, чиї і де зберігаються.

Під час проведення інвентаризації необхідно звернути увагу на якість вимірювальних приладів. Метр повинен бути правильної довжини, ваги мають бути клеймовані.

Інвентаризацію проводять суцільним або вибірковим методом.

Під час ревізії слід брати до уваги факти проведення інвентаризації із зміною матеріально відповідальних осіб. У разі виявлення порушень, коли, наприклад, під час перебування у відпустці однієї матеріально відповідальної особи її заміняла інша без передачі матеріальних цінностей, проводиться суцільна інвентаризація. Суцільна інвентаризація проводиться й тоді, коли матеріальних цінностей небагато.

Якщо інвентаризація проводиться вибірково, доцільно перевіряти кожне п'яте найменування згідно з картотекою та оборотною відомістю.

Сипучі матеріали зважуються вибірково. Для цього виготовляється ящик об'ємом 1куб.м і відбирається 5 проб із різних місць. Загальна вага усіх проб вираховується за значенням питомої ваги матеріалу.

За проведеною таким методом інвентаризацією не виводяться її результати, а матеріали не скеровуються до слідчих органів. Така інвентаризація проводиться для того, щоб пересвідчитися, чи немає великих відхилень. У тому разі, якщо вибірковою інвентаризацією виявлено значні розбіжності між наявними і обліковими даними, проводиться суцільне переважування.

Оформляючи інвентаризаційні описи, треба точно вказувати назву цінностей, щоб вона збігалася з назвою, яка написана в обліковій картці чи оборотній відомості. Обов'язково мусить бути вказана одиниця виміру і кількість одиниць. Кожна сторінка інвентаризаційного опису має бути підписана усіма членами комісії. Якщо є виправлення, то вони обумовлюються, а потім підписуються усіма членами комісії.

Бухгалтер складає порівняльну відомість тільки за тими позиціями, де є відхилення.

Усі цінності перераховуються інвентаризаційною комісією у присутності матеріально відповідальної особи і заносяться до акту інвентаризації, який складається у двох примірниках і підписується усіма членами інвентаризаційної комісії.

У тому разі, якщо будуть знайдені недоліки щодо ненадійного зберігання матеріальних цінностей, їх необхідно вказати в акті ревізії.

Під час інвентаризації незавершеного виробництва, капітального будівництва і незавершеного ремонту до складу інвентаризаційної комісії обов'язково необхідно включати технологів, інженерів-будівельників та інших фахівців.

Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що є на робочих місцях і не оброблялися, заносяться до окремих описів матеріальних цінностей.

Кількість сировини та матеріалів, що є складовими неоднорідної маси та сумішей у незавершеному виробництві, визначається за допомогою розрахунків фахівців — членів інвентаризаційної комісії згідно з галузевими інструкціями. Розрахунки з підписом особи, яка їх виконувала, додаються до інвентаризаційного опису.

Результати інвентаризації оформляються бухгалтерією підприємства. За ними виводяться наявні лишки або нестача.

Усі факти розбіжностей заносяться до відомостей інвентаризаційних різниць. Якщо є розбіжності даних обліку фактичної наявності матеріальних цінностей з бухгалтерськими даними, то лишки оприбутковуються з віднесенням результатів на збільшення доходу підприємств, а недостача цінностей у межах затверджених норм втрат списується на витрати виробництва. Норми природних втрат застосовуються лише у разі виявлення фактичних нестач та після заліку нестач цінностей над лишками у пересортиці.

Понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за такими цінами, за якими вираховується обсяг шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, знищенням та псуванням матеріальних цінностей.

Сума до відшкодування розраховується відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116. Згідно з цим Порядком розрахунок повинен здійснюватися за такою формулою:

Рз = [(Бв – А) * Іінф + ПДВ + А зб] *2,

де Рзрозмір збитків та нестач;

Бвбалансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей;

А амортизаційні відрахування;

Ігнфзагальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВрозмір податку на додану вартість;

Азб розмір акцизного збору.

Понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, зокрема й готової продукції, у тому разі, якщо винуватців не встановлено або якщо у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки підприємства.

Слід пам'ятати, що взаємозалік лишків і нестач внаслідок пересортиці можна здійснити тільки щодо матеріальних цінностей однакового найменування або схожих зовні, чи упакованих тотожною кількістю у одній тарі за умови, що лишки і нестачі виникли протягом одного і того ж періоду, що перевіряється, а також протягом того часу, коли матеріальну відповідальність несла одна матеріально відповідальна особа. За відсутності норм втрат нестача розглядається як понаднормова.

Під час ревізії необхідно проводити інвентаризацію підзвітних сум. Для цього за журналом-ордером або іншими бухгалтерськими обліковими регістрами аналітичного обліку треба визначити дебіторську заборгованість підзвітних осіб і провести інвентаризацію наявності готівки чи бухгалтерських документів щодо придбання матеріальних цінностей і здачі їх на склад.

Перевіряючи результати інвентаризації, необхідно пересвідчитися, чи оприбутковано за бухгалтерським обліком виявлені лишки, чи списано, згідно з рішенням керівника господарства, на відповідні рахунки нестачі - за рахунок винних осіб, за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, чи за рахунок природних втрат.

Якщо рішення керівника щодо покриття нестач неправомірне, наприклад, згідно з нормативними документами збитки слід було б віднести за рахунок винних осіб, а віднесено за рахунок прибутку, то перевіряючий робить відповідні записи в акті.

У разі встановлення фактів нестачі великих обсягів цінностей матеріали ревізії передаються слідчим органам.

Під час ревізії руху матеріальних цінностей слід, насамперед, за книгою доручень перевірити наявність у ній невідмічених документів про отримання за ними матеріальних чи інших цінностей. Якщо такі документи є, слід вимагати пред'явлення невикористаних доручень або прибуткових документів на отримані цінності. В організаціях, куди видані доручення,

доцільно зробити перевірки про одержані товарно-матеріальні цінності.

З метою перевірки достовірності відображення за даними бухгалтерського обліку руху матеріальних цінностей ревізор повинен скласти баланс руху матеріальних цінностей за їх видами з виведенням залишку матеріальних цінностей на момент інвентаризації і зіставити дані залишку балансу руху матеріальних цінностей з фактичною наявністю матеріальних цінностей.

У разі перевищення даних залишків балансу руху матеріальних ціннностей над даними інвентаризації можна зробити висновок, що матеріальні цінності при надходженні не оприбутковувалися.

Якщо матеріально відповідальною особою не велось щоденного обліку руху матеріальних цінностей, то його слід поновити.

У разі встановлення фактів списання матеріальних цінностей в обсягах, не передбачених технологічним процесом, ревізор повинен перерахуй вати собівартість на суму незаконно списаних матеріальних цінностей та ставити питання про відшкодування вартості цих цінностей згідно з положенням про Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

 

4. Ревізія операцій по руху матеріальних цінностей

Перевіряючи операції з надходження матеріальних цінностей, ревізорі насамперед зобов'язаний вивчити порядок їх обліку та контролю на підприємстві. Якщо матеріальні цінності надійшли на підприємство шляхом видачі довіреностей особам, які мають право на їх одержання, то ревізорі згідно з інструкцією «Про порядок видачі довіреностей» зобов'язанні перевірити:

1. наявність журналу обліку виданих довіреностей;

2. наявність наказу на тих осіб, які мають право підпису довіреностей;

3. своєчасність подання звіту з використання одержаних довіреностей.

На підставі журналу реєстрації довіреностей та первинних документів ревізор перевіряє своєчасність оприбуткування матеріальних цінностей Важливим завданням ревізії є перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей. При надходженні матеріальних цінностей зіставляють назву та кількість оприбуткованих матеріальних цінностей з даними супроводжувальних документів. У разі виявлення недостачі складають акт прийому, який підписується представником постачальника та незацікавленою особою. Ревізор зобов'язаний звернути увагу на випадки складання прийомних актів та перевірити їх обгрунтованість. Акти вважають обгру нтованими, якщо вони приймаються постачальником або задовольняються арбітражним судом. У всіх інших випадках дані акти вважаються безпідставними. Особливо детальній перевірці підлягають операції, які пов'язані з придбанням матеріальних цінностей підзвітними особами. Практика роботи показує, що на цій ділянці є значні зловживання.

Наступним етапом роботи є перевірка правильності відпуску матеріалів.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» на підприємстві можна використовувати один із шести методів оцінки запасів або декілька одночасно. Але при цьому слід уточнити, що «для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів».

Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено облікувати різними методами, але при цьому слід аргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання. Слід мати на увазі, що при зміні специфіки господарської діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки запасів при їх списанні.

Оцінка запасів може проводитися за такими методами:

- за собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO);

- за собівартістю останніх за часом надходження запасів (LIFO);

- за середньозваженою собівартістю;

- за цінами продажу;

- за нормативними витратами;

- за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.

Якщо є випадки відпуску матеріальних цінностей за вимогою, то в кожному окремому випадку необхідно визначити систематичність такого відпуску, конкретних виконавців. Перевіряючи відпуск матеріальних цінностей стороннім особам, ревізор перевіряє підставу відпуску матеріальних цінностей та умови їх реалізації. При цьому необхідно перевірити дані первинних документів, пов'язаних з відпуском матеріалів з даними перепустки на вивіз продукції, своєчасність зарахування виручки тощо.

Під час ревізії матеріальних цінностей слід обов'язково врахувати залишки незавершеного виробництва. До цих залишків не мають бути включені:

1) матеріали, комплектуючі та деталі, що отримані цехами, але не розпочата їхня обробка;

2) забраковані деталі та напівфабрикати.

5. Ревізія операцій з тарою і МШП

Практика контрольно-ревізійної роботи свідчить, що при проведенні операцій з тарою та МШП мають місце значні втрати та зловживання. При перевірці операцій з тарою та МШП необхідно керуватись Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 91 «Запаси», а також відповідними галузевими інструкціями. Перевіряючи операції по тарі та тарних матеріалах, ревізор повинен вияснити:

1. правильність віднесення до тари та тарних матеріалів;

2. яка частина тари обліковується на рахунках 115 «Інвентарна тара» та 204 «Тара й тарні матеріали»;

3. джерела надходження тари;

4. спосіб використання тари;

5. правильність віднесення МШП до складу необоротних активів та до складу запасів.

Ревізор зобов'язаний знати, що тара, яка приймається від постачальника, обліковується як матеріали (тара багаторазового використання). Заставна тара обліковується за кількістю.

Ревізор зобов'язаний перевірити правильність прийому тари, стану обліку та розрахунків з постачальниками. Джерелами такої перевірки є:

• прийомні та комерційні акти;

• накладні;

• прибуткові ордери;

• накладні по внутрішньому переміщенню тари.

Як правило, тара, розвантажена і прийнята експедитором, повинна бути здана на підприємство за накладною. Важливе значення при перевірці тари має ревізія повноти оприбуткування. Слід пам'ятати, що тара одноразового використання не підлягає поверненню. Ревізор повинен вияснити подальше використання такої тари. По поворотній та заставній тарі слід перевірити умови повернення, правильність проведення розрахунків з товаро-здавальниками, обґрунтованості зниження здавальих цін та правильності визначення фінансових результатів з тарою. Ревізор зобов'язаний при цьому знати, що підприємство, яке одержало продукцію чи матеріали в дерев'яній тарі, облік останніх веде за вартістю 40% від суми нової тари. Обов'язковій перевірці підлягає правильність відображення витрат по тарі в собівартості продукції.

При перевірці МШП ревізор зобов'язаний звернути увагу на:

1. умови зберігання МШП в складському приміщенні;

2. наявність договорів про матеріальну відповідальність;

3. порядок оформлення операцій по руху МШП;

4. наявність маркування спецодягу, спецвзуття;

5. правильність віднесення МШП до складу необоротних активів та до складу запасів;

6. своєчасність проведення інвентаризації МШП.

Детальній перевірці підлягають операції з видачею спецодягу, спецвзуття. При цьому слід вияснити:

• хто має право на таке отримання;

• за рахунок яких джерел;

• норми видачі тощо.

Детальній перевірці підлягають операції, пов'язані з нарахуванням зносу малоцінних необоротних активів та їх списання на витрати виробництва.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

• в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;

• в першому місяці використання об'єкта амортизується 100% його вартості.

Амортизація інвентарної тари, що відображається на рахунку 115 «Інвентарна тара», нараховується аналогічно основним засобам.

Після перевірки достовірності відображення за даними бухгалтерського обліку руху матеріальних цінностей ревізор повинен скласти баланс руху матеріальних цінностей за їх видами з виведенням залишку матеріальних цінностей на момент інвентаризації і зіставити дані залишку балансу руху матеріальних цінностей з фактичною наявністю матеріальних цінностей.

У разі перевищення даних залишків балансу руху матеріальних цінностей над даними інвентаризації можна зробити висновок, що матеріальні цінності при надходженні не оприбутковувалися.

У деяких випадках за даними бухгалтерського обліку не проводиться списання матеріальних цінностей. Тому, перевіряючи факти списання матеріальних цінностей, ревізор повинен знати, чи використовуються вказані матеріальні цінності у технологічному процесі та якими є їхні норми витрат на виготовлення одиниці продукції. Якщо матеріально відповідальною особою не велось щоденного обліку руху матеріальних цінностей, то його слід поновити.

 

ТЕМА: «Внутрігосподарський контроль виробництва
і реалізації продукції»

 

1. Завдання і джерела ревізії.

2. Ревізія виконання плану виробництва продукції в натуральному виразі і за номенклатурою.

3. Ревізія виконання плану обсягу реалізації продукції.

4. Перевірка ритмічності випуску продукції.

1. Завдання і джерела ревізії

В умовах переходу до ринку для державних підприємств доводять такі показники:

1) виробництво продукції в натуральному виразі, зокрема продукцію, яка виготовляється за новітніми технологіями;

2) питому вагу продукції вищої категорії якості в загальному обсязі виробленої продукції;

3) обсяг реалізованої продукції для оцінки виконання зобов'язань по поставках (постачанню) продукції.

Підприємства самостійно визначають обсяги товарної продукції, а також обсяги і строки випуску відповідних видів продукції, а також обсяги і строки випуску продукції з метою виконання зобов'язань і завдань по поставках продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання відповідно до зазначених договорів.

Завдання ревізії:

- перевірка напруженості і обґрунтованості плану випуску товарної продукції, в тому числі випуску найважливіших її видів;

- причини невиконання зазначених планів обсягу випуску та реалізації продукції;

- виявлення внутрішніх ресурсів збільшення обсягу випуску продукції та підвищення її якості;

- дотримання ритмічності виготовлення продукції. Джерела ревізії:

1) планові дані про виробництво продукції, первинні документи щодо руху готової продукції (накладні, приймально-здавальні акти, акти про брак, планові та звітні калькуляції);

2) договори про постачання продукції;

3) рекламації, державні стандарти;

4) техніко-виробничі звіти, акти інвентаризації незавершеного виробництва;

5) регістри бухгалтерського обліку.

2. Ревізія виконання плану виробництва продукції в натуральному виразі і за номенклатурою

Від виконання плану випуску продукції в натуральному виразі залежить виконання зобов'язань по поставках продукції споживачам за номенклатурою відповідно до договорів (нарядів-замовлень на експорт).

Номенклатуру важливих видів продукції підприємств та об'єднань встановлюють міністерства при затвердженні їх річних планів.

Перевіряючи зміст плану виробництва, потрібно вияснити, чи включені всі види продукції, в тому числі такої, що вироблена за новітніми технологія, продукції на експорт, товарів народного споживання, а також продукції, на яку підприємству встановлене державне замовлення на звітний рік, у відповідних одиницях виміру, передбачених номенклатурою (переліком) промислової продукції, доведеної органами Держкомстату.

Ревізія виконання плану виробництва продукції в натуральному виразі проводиться за даними форми Ш, з використанням при цьому здавальних накладних, записів на рахунках «Напівфабрикати», «Готова продукція». Одночасно ревізор встановлює правильність включення в обсяг продукції в натуральному виразі готових виробів. При цьому він керується положенням, в якому вказується, що продукція вважається готовою, якщо вона укомплектована, відповідає Держстандарту, прийнята ВТК і здана на склад до 24 години останнього дня місяця, а при тризмінній роботі — до 8 години ранку першого числа наступного за звітним місяцем.

Перевіряючи достовірність даних розділу 2 форми Ш (натура), ревізору необхідно знати, що дані по виробництву продукції в натуральному виразі повинні наводитися у звіті незалежно від того, в яких цехах (основних, допоміжних, підсобних) вироблена продукція, а також дані по виробах, виготовлених як з основної сировини, так і з відходів, а також виготовлених із матеріалів підприємства або матеріалів замовника. Якщо продукція виготовляється із сировини замовника (давальницька), то в звіті по цій позиції вписується, що вона виготовлена із сировини замовника. Ревізорові необхідно знати, що всі вироби наводяться у звіті обов'язково за відповідними групами і підгрупами номенклатури та відображаються загальними підсумками. Скорочення, заміна назв, або об'єднання в групи виробів, передбаче них у номенклатурі окремими позиціями, не допускається.

В дані по випуску продукції включають як продукцію, відпущену або призначену для відпуску на сторону, так і продукцію, що витрачена на промислово-виробничі потреби підприємства (тобто валовий випуск). |

Не включають у звіт:

1) продукцію, яка виготовлена з відхиленням від стандартів, в тому числі, що реалізується на сторону (незалежно з чиєї вини виготовлена);

2) вироби, одержані на стороні і реалізовані без переробки на даному підприємстві, незважаючи на те, що перед реалізацією перевірялася якість виробів та проводилося сортування;

3) відновлена продукція, яка виявилася перед тим непридатною, не свого виробництва.

Перевіряючи дані форми 1П, ревізору необхідно звернути увагу на вико нання договірних зобов'язань по поставках продукції (незалежно від ві домчого підпорядкування). При визначенні виконання договірних зобов'я-зань по поставках продукції слід керуватися положенням «Про поставку продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного спожи вання в Україні» і положенням «Про загальні умови поставки товарів між організаціями країн учасників СНД» та іншими нормативними актами.

При перевірці таких операцій ревізор має керуватися такими документами, як договір, де визначено права і обов'язки по поставках продукції. Продукція і товари незалежно від того, коли вони були відвантажені, а згодом були визнані невідповідними Держстандарту, вважаються недопо ставленими до їх заміни, якщо споживач не відмовиться від заміни або усунення недоліків, починаючи зі звіту за той період, коли факт невідпові дності Держстандарту визнаний постачальником або органом арбітражу.

Оцінка виконання річного плану по обсягах виробництва проводиться на підставі даних форми 1П (річна), яка ведеться наростаючим підсумком.

Для оцінки виконання зобов'язань по поставках продукції виробни чого призначення, товарів народного споживання за номенклатурою (в асортименті) згідно з договорами (нарядами, замовленнями) підприємс твам затверджується обсяг реалізованої продукції.

При перевірці обсягу реалізованої продукції (товарної продукції) апідприємства ревізору необхідно врахувати: дані обсяги визначені за заводським методом (без вартості внутрізаводського обороту - це готові вироби, напівфабрикати, спожиті самим підприємством), а для виробни чого об'єднання - без вартості внутрішнього обороту (вартість продукції, вироблена виробничими одиницями об'єднання, яка спрямована на про мислово-виробничі потреби інших одиниць даного ВО).

Перевіряючи обсяг випуску продукції, ревізор повинен знати, що даний обсяг визначається в оптових цінах підприємства без податку на додану вартість і акцизного збору, а саме в діючих оптових та у порівняльних цінах.

Якщо на продукцію підприємства погоджена тільки регульована роздрібна ціна, то для оцінки продукції використовується роздрібна ціна без торгової надбавки, ПДВ, акцизного збору з додаванням суми дотації на продукцію з бюджету.

При визначенні показника «Обсяг робіт, продукції у діючих оптових цінах підприємств» продукція за звітний місяць оцінюється за цінами, погодженими з кожним споживачем і які діють в даному місяці. Одні і ті ж види виробів, ціна яких узгоджена для різних споживачів, вказуються в обсязі продукції за ціною фактичної реалізації.

Ревізору потрібно знати, що дані по обсягу продукції в діючих цінах за відповідний період минулого року за цінами поточного року не слід-перераховувати.

Перевіряючи продукцію, яка призначена на експорт (бартер), необхідно знати, що вона оцінюється за рядком «Обсяг продукції у діючих оптових цінах» за звітний період за контрактними цінами, які перераховуються за курсом НБУ на дату виписки документів і за рядком «Обсяг продукції в порівняльних цінах» за умови:

а) випуску продукції у звітному та минулому році - за контрактними цінами, перерахованими за курсом НБУ;

б) випуску продукції на експорт у звітному або тільки в минулому році - по цінах внутрішнього ринку з урахуванням фактичної трудомісткості виробів.

Продукція, яка призначена для бартеру, включається у звіт у вартісному та натуральному вигляді на загальних підставах - тобто за оптовими цінами.

Продукція, яка реалізується на біржі, включається в обсяг, за погодженням, в діючих цінах за звітний період і за ціною фактичної реалізації за мінусом сум перерахованих біржі, ПДВ, акцизного збору, фонду соціального страхування.

3. Ревізія виконання плану по обсягу реалізованої продукції
та її якості

Датою виконання зобов'язань по поставках продукції вважається:

- при відвантаженні продукції покупцю з іншого міста — дата здачі продукції, яка вказана в документах;

- при здачі продукції на склад покупця — дата приймання здавального акта.

Розміри недопоставленої продукції визначаються з наростаючим підсумком: за кількістю, термінами, номенклатурою по кожному господарському договору (прийнятому замовленню-наряду). При цьому необхідно врахувати, що дострокова доставка продукції зараховується у виконання зобов'язань наступного періоду по договору; понадпланова поставка по одному покупцю не може бути зарахованою на покриття недопоставки іншому.

Достовірність даних щодо обсягу реалізованої продукції перевіряв на підставі копій рахунків-фактур, актів прийому продукції, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, виписок банку по рахунках |

Перевіривши склад включених в обсяг реалізації окремих видів продукції і виконаних робіт та виявивши необгрунтоване віднесення частини їх до реалізації, ревізор повинен визначити розмір і причини допущених порушень, винуватців.

Найбільш поширеними способами викривлення звітних даних щодо обсягу реалізації є включення в обсяг реалізації:

1) оплаченої, але не відвантаженої продукції;

2) відвантаженої, але не оплаченої продукції;

3) оплаченої нестандартної, некомплектної продукції;

4) продукції яка не виготовлялась і не реалізовувалась;

5) продукції, робіт, послуг, які не входять в склад товарної і реалізованої продукції.

Обсяг реалізованої продукції залежить як від обсягу відвантажся продукції в ревізованому періоді, так і від швидкості надходження платежів. Тому ревізор повинен також перевірити: які заходи здійсни підприємство із скорочення строків відвантаження продукції; з оформлення і представлення платіжних документів в банк.

При перевірці виконання плану виробництва продукції вищої категорії якості потрібно знати, що даний показник (питомої ваги продукції вищої категорії якості) перевіряється роздільно як за попередній, так і за поточний рік.

Фактично включену у звіт продукцію вищої категорії якості перевіряють суцільно, з метою вияснення:

- наявності свідоцтва про атестацію якості конкретного виду продукції включеної в звіт (підписане і зареєстроване в Держкомстандарті);

- дату включення даної продукції у склад продукції вищої категорії якості (з дня реєстрації);

- наявність включення продукції, по якій закінчився строк дії вищої категорії якості.

Правильність віднесення до певної категорії якості і дотримання строків дії затвердженої категорії якості передбачає не тільки правильність

щодо якості продукції, але впливає на фінансові результати діяльності підприємства.

Стан роботи із забезпечення якості продукції ревізор може з'ясувати при вивченні матеріалів відділу технічного контролю, актів прийняття продукції на місці представниками замовника, актів про брак, рекламацій покупців про дефекти продукції.

Практика перевірок показує, що низька якість продукції та її брак пов'язані з порушенням технологічного процесу. Спеціалісти, які включені в склад ревізійної групи, повинні на робочих місцях провести перевірку дотримання [ технологічного процесу і оформити результати ревізії проміжним актом. Одночасно перевіряють, як організований технічний-контроль за ходом технологічного процесу та прийняттям готової продукції з виробництва.

 

4. Перевірка ритмічності випуску продукції

Ритмічна робота підприємств є однією з основних умов виконання плану випуску продукції. Неритмічний випуск продукції веде до перебоїв у її відвантаженні покупцям, що у свою чергу може викликати невиконання плану реалізації продукції кооперованих підприємств. Приступаючи до перевірки ритмічності випуску продукції, варто мати на увазі, що її показники на підприємствах неоднакові і залежать від типу виробництва. На підприємствах індивідуального і малосерійного типу виробництва ритмічність випуску продукції доцільно перевіряти шляхом зіставлення графіка виробництва окремих замовлень з часом фактичного їх виготовлення і здачі продукції на склад або покупцю. На підприємствах серійного і масового типу виробництва ритмічність перевіряють, порівнюючи фактичний випуск продукції в натуральному і грошовому виразі з планом

і по декадах і місяцях.

Виконання плану випуску продукції за ритмічністю перевіряється за весь період, що ревізується, а усередині його — по кварталах, місяцях і декадах як по всій продукції, так і окремо по найважливіших її видах, встановлених на основі укладених договорів із замовниками. При перевірці ритмічності випуску продукції використовують накладні, якими оформляється готова продукція при передачі на склад, рапорти виробітку продукції, звіти за зміну.

 

 

ТЕМА : « Ревізія розрахункових і кредитних операцій»

 

1. Завдання і джерела ревізії.

2. Ревізія розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами.

3. Ревізія розрахунків з підзвітнім особами.

4. Ревізія розрахунків з дебіторами і кредиторами.

5. Ревізія операцій по претензіях і відшкодуванню матеріальних витрат

6. Ревізія кредитних операцій.

7. Ревізія розрахунків по оплаті праці.

 

1. Завдання і джерела ревізії

Важливу ділянку економічної роботи підприємства становлять розрахункові і кредитні операції, від своєчасності і правильності проведення яких залежить виконання планів реалізації продукції і прибутку, щ скорення оборотності коштів, мобілізації коштів і спрямування їх покриття виробничих та інших затрат. Підприємства систематично ведуть розрахунки з постачальниками, покупцями, кредиторами, а такс операції з отримання, використання та погашення кредитів. Вся ця діяльність і є об'єктом комплексної ревізії.

Основні завдання ревізії розрахункових і кредитних операцій:

1) повнота і своєчасність перевірки розрахунків по платежах в бюджет,

2) дотримання діючих положень про оплату витрат на відрядження, по виплаті компенсації при переході на роботу в іншу організацію, витрачання грошей на операційні і господарські витрати;

3) законність здійснення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами, виконання завдань із зниження дебіторської і кредиторської заборгованості, обґрунтованості їх списання;

4) повнота і своєчасність пред'явлення претензій за порушення говірних зобов'язань, виявлення матеріальних втрат і обґруваності їх списання;

5) обґрунтованість одержання, правильного використання і своєчасності погашення кредитів банку;

6) дотримання встановлених правил інвентаризації розрахунків

Джерелами ревізії є:

1) завдання із зниження дебіторської і кредиторської заборгованості;

2) розрахунки сум платежів в бюджет;

3) заявки на виділення лімітів кредитування;

4) первинні документи з оформлення розрахункових операцій;

5) матеріали інвентаризації;

6) розрахункові відомості;

7) облікові регістри по рахунках №№ 36,37, 63, 64, 65, 66, 67, 68.

8) Головна книга, Баланс.

 

2. Ревізія розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

Юридичні та фізичні особи нараховують та сплачують податки, збори та інші обов'язкові платежі згідно із Законом України «Про систему оподаткування». Окремими законами та постановами уряду визначається порядок нарахування та терміни сплати певного податку до бюджету. Отож, слід пам'ятати, що при ревізії розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами визначальним є податкове законодавство.

Загальні вимоги, які ставляться до даної частини розрахунків, - перевірка дотримання встановленого порядку правильного визначення сум, які належать до бюджету і своєчасності перерахувань в дохід бюджету.

Враховуючи, що державна податкова інспекція систематично спостерігає і контролює правильність визначення сум платежів і своєчасності їх перерахування в доходи бюджету, ревізор повинен ознайомитись з результатами цих перевірок і вияснити у податковій інспекції, які існують претензії до даного підприємства щодо сплати податків в бюджет.

При перевірці правильності та своєчасності сплати слід перевірити облікові регістри по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням». Здійснюючи перевірку записів по кредиту рахунку 31 «Рахунки в банках» та дебету 64, 65, з'ясовують своєчасність перерахування податків та зборів до бюджету. По кредиту рахунків 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», перевіряється правильність розрахунків сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Сальдо по рахунках «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням» повинно відповідати залишкам, вказаним в акті звірки з податковою інспекцією. У разі виявлення відхилень потрібно з'ясувати їх причини.

Особливу увагу звертають на перевірку декларацій і розрахунків по податках і зборах. Для визначення правильності вирахування податків та зборів, зіставляють заборгованість по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами, які відображені на бухгалтерських рахунках, сумами, що вказані в деклараціях і розрахунках.

 

 

3. Ревізія розрахунків з підзвітнім особами

Ревізія розрахунків із підзвітними особами має на меті встановити цільове використання підзвітних сум і виявити незаконні і господарсько недоцільні витрати.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами єнакази і розпорядження, авансові звіти із прикладеними документами, записи по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Ревізію розрахунків з підзвітними особами починають із перевірки змісту касових операцій і операцій по рахунках в банку. Зіставляючи дані аналітичного обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» з даними по касі, визначають, як дотримувався порядок видачі сум на операційні господарські витрати. Одночасно перевіряють:

1) наявність випадків видачі авансу особам, які своєчасно не розрахувалися за попередній аванс;

2) випадки порушення строків закриття розрахунків по кожному авансу зокрема;

3) випадки видачі авансу до погашення заборгованості по попередньому;

4) передачу сум авансу однією підзвітною особою іншій;

5) своєчасність подання авансових звітів.

Перевіряючи авансові звіти із використання підзвітних сум на операційні і господарські витрати, потрібно визначити законність і доцільність таких витрат: детально вивчити документи, які додані до звітів п оплаті готівкою вантажно-розвантажувальних робіт, послуг, придбання ТМЦ. Особливої уваги вимагає перевірка достовірності таких пред'явлених підзвітною особою документів, як касові чеки торгових підприємств за придбані у них товари, рахунки дрібнооптових баз і копії прибуткових документів на здачу придбаних матеріальних цінностей.

Джерелами ревізії розрахунків із підзвітними особами по відрядженнях є накази, розпорядження керівника підприємства, посвідчення на відрядження, дані по виданих грошових авансах, письмові пояснення результатів відрядження, авансові звіти з додатками, записи по рахунках ЗО «Каса» 31 «Рахунки в банках», 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

На підставі наказів і відміток у посвідченні про відрядження визначають задані і фактичні строки відрядження: в межах України - до 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів. На підставі відміток у посвідченні при відрядження визначають правильність оплати добових.

Невід'ємною частиною ревізії підзвітних сум є перевірка витрат коштів на службові відрядження. При цьому слід керуватися Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» затвердженого Міністерством фінансів України від 10.06.1999 року №146.

Перевіряючи оплату проїзду, а також проживання в готелі, ревізор керується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р.№ 283/97 ВР, де вказано, що оплата проводиться в розмірі фактичних видатків тільки при поданні підтверджувальних документів.

При наявності підтверджувальних документів відшкодовуються витрати:

1) на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чищення), але не більше 10 % від норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник;

2) бронювання місця в готелях в розмірах не більше 50 % вартості місця на добу;

3) за користування постільними речами в поїзді;

4) комісійні в разі обміну валюти.

Працівнику видаються кошти як в національній валюті країни, куди скеровується працівник, так і у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні потреби згідно з нормами у розмірах, обумовлених їх реальними потребами в країні перебування.

 

4. Ревізія розрахунків з дебіторами і кредиторами

Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості є фактором негативним і свідчить про порушення фінансової та розрахункової дисципліни. Для перевірки такої заборгованості ревізор використовує бухгалтерський баланс, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»', 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхування», 66 «Розрахунки з оплати праці», 67 «Розрахунки з учасниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», первинні документи по розрахунках з дебіторами і кредиторами, акти звірок.

Приступаючи до ревізії, слід вияснити правильність відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього слід порівняти залишки по кожному виду розрахунків на початок ревізованого періоду, що відображені в регістрах аналітичного обліку і призначені для обліку таких розрахунків із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи при цьому кожний вид розрахунків. Ревізор зобов'язаний з'ясувати:

1) причини утворення такої заборгованості і з чиєї вини вона утворена;

2) реальність її одержання (наявність листів, актів звірки, розрахунків, де дебітори визнають свою заборгованість);

3) дотримання строків позовної давності;

4) заходи, що вживалися до її погашення;

5) дотримання вимог проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами;

Перевіряючи іншу дебіторську заборгованість, потрібно звернути увагу на наявність такої заборгованості у працівників даного підприємства, яка виникає внаслідок відпущення без попередньої оплати ТМЦ за незданий, зіпсований одяг, неповернуті підзвітні суми.

Слід звернути увагу на своєчасність проведення інвентаризації розрахунків. Підприємства-кредитори повинні направити своїм боржникам виписки з особових рахунків про розміри їхньої заборгованості. Боржники у 10-денний термін повинні підтвердити заборгованість або повідомити про свою незгоду.

Термін позовної давності по сумах заборгованості становить 3 роки. Після закінчення цього терміну забогованість підлягає списанню. По бухгалтерському обліку прострочена кредиторська заборгованість списується на доходи, дебіторська — на витрати. У податковому обліку кредиторська заборгованість — на валові доходи, дебіторська — на валові витрати.

Перевіряючи кредиторську заборгованість постачальникам та іншім кредиторам, необхідно вияснити:

1) наявність на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» сум, по яких пройшов термін позовної давності;

2) випадки списання на доходи підприємства сум кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності замість віднесення її в дохід бюджету. Такі суми кредиторської заборгованості, а також суми депонентської заборгованості, щодо яких термін позовної давності минув, підлягають перерахуванню підприємствами та установами до відповідного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця після закінчення терміну позовної давності.

своєчасність перерахування сум кредиторської заборгованості в бюджет, оскільки за несвоєчасне перерахування до бюджету справлється пеня в розмірі 0,3 % від цих сум за кожний прострочений день;

4) випадки заліку кредиторської заборгованості в погашення дебіторської заборгованості.

Як показує практика ко


Читайте також:

  1. D) методу мозкового штурму.
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. I Метод Шеннона-Фано
  4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
  5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
  6. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
  7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  8. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  9. АгротехнІЧНИЙ метод
  10. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.




Переглядів: 669

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Пв - Лв | Вирусология.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.096 сек.