Поняття про газовий режим

Контроль за складом шахтного повітря.

Газовий режим – це комплекс технічних і організаційних заходів, а також дій всіх працюючих в шахті, направлений на попередження скупчення метану в гірничих виробках, недопущення появи джерел запалювання метану, а також передбачаючий обладнання засобів для локалізації можливого вибуху метану.

Шахти, в яких зареєстровано виділення метану, підлягають переводу їх на газовий режим, що передбачає додаткові вимоги з техніки безпеки, перелік яких встановлюється Правилами безпеки. Ці вимоги відносяться до всіх операцій технологічного процесу і встановлюють особливі норми і правила поведінки працюючих в шахті. Найбільш суворі вимоги до виконання робіт на шахтах із суфлярними виділеннями метану і шахтах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, газу і породи.

В залежності від категорії шахти Правила безпеки регламентують хто, де і коли повинен контролювати склад рудничного повітря. Контроль розподіляють на два види – періодичний і постійний. Періодичний контроль здійснюється переносними приладами (ШИ-10, ШИ-11) на місці контролю, або відбиранням проб із наступним їх аналізом в лабораторії. Постійний контроль організовують в місцях, небезпечних по скупченням метану (тупикові і очисні вибої, зони роботи очисних і прохідницьких комбайнів та ін.). Постійний контроль здійснюється за допомогою спеціальних переносних (Сигнал-2), або стаціонарних приладів і апаратів безперервної дії (комплекс «Метан»).

В шахтах III категорії по газу, надкатегорійних і небезпечних по раптових викидах контроль за концентрацією метану переносними автоматичними приладами здійснюється:

в привибійному просторі тупикових виробок;

в місцях роботи людей в виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами і суфлярними виділеннями метану;

біля виїмкових машин на дільницях з абсолютною метанобагатістю 3 м³/хв і більше, а на пластах небезпечних за раптовими викидами або суфлярними виділеннями, — незалежно від абсолютної метанобагатості;

на електровозах.

Згідно з вимогами ПБ на вищеназваних шахтах передбачається також безперервний автоматичний контроль за метаном в найбільш газонебезпечних місцях шахтної вентиляційної мережі за допомогою комплексу апаратури «Метан», який також здійснює видачу сигналу на автоматичне відключення електроенергії на дільниці, яка контролюється, якщо концентрація метану на ній досягла гранично допустимої величини.

Вимоги газового режиму враховуються при розробці проектів і паспортів ведення гірничих робіт, посадових інструкцій, а також при складанні планів покращення умов і охорони праці. Нагляд за виконанням вимог газового режиму здійснюють відомчі служби охорони праці і державні органи нагляду за охороною праці.

Причини, які обумовлюють рух повітря по виробках

Свіже повітря для провітрювання шахти надходить по одному стволу (повітряподавальному), а відводиться ї шахти по іншому (вентиляційному). Його рух виробками шахти здійснюється за рахунок різниці тиску (депресії) між названими вище стволами, яку можна забезпечити вентиляторами головного провітрювання трьома способами. Вентилятор може подавати повітря в шахту за рахунок розрідження, яке здійснюється в вентиляційному каналі на вході в вентилятор, або за рахунок натиску, який отримують на виході із вентилятора. В першому випадку спосіб вентиляції називають всисним, а в другому – нагнітальним. Використовують також комбінований спосіб (нагнітально-всисний).

Основний спосіб провітрювання газових шахт – всисний. Нагнітальний спосіб провітрювання застосовується при малій глибині розробки вугільних пластів, а нагнітально-всисний – на шахтах з великою сумарною довжиною гірничих виробок і при розробці вугільний пластів, схильних до самозапалювання.

Як правило, до складу головної вентиляційної установки входять два однотипних вентилятори, пристосовані до реверсування (перекидання) повітряного струменя у необхідних випадках (при пожежі, вибуху). Вентиляційні установки можуть працювати в автоматичному режимі, без постійної присутності обслуговуючого персоналу.

Для запобігання обмерзання повітряподавальних стволів та інших виробок взимку необхідно підігрівати повітря, яке подається в шахту. Підігрівання здійснюється калориферними установками шляхом пропускання повітря через них. Теплоносіями в калориферній установці використовують водяні пари або гарячу воду. Відповідно до ПБ калориферна установка повинна забезпечувати температуру повітря, що подається в шахту, не менше як +2°С в 5 м від сполучення каналу калорифера з вентилятором.

Вентиляційні пристрої в підземних виробках

Для розподілу поданого в шахту повітря по гірничих виробках, в залежності від розрахункової потрібності, використовують підземні вентиляційні пристрої. Це перемички, вітрила, перегородки, кросинги.

Перемичка являє собою стіну, яку споруджують впоперек виробки з метою повного перекриття руху повітря виробкою. перемички з дверима влаштовують в діючих виробках, які розділяють вхідний і вихідний повітряні струмені. Без наявності таких перемичок виникло б закорочення повітряного струменя. Тому, для запобігання такого закорочення, а також для проходу через них людей і перевезення вантажів влаштовують дві перемички, які розташовують на відстані, рівній довжині самого довгого потягу. Такі перемички називають шлюзовими. Двері шлюзових перемичок відкриваються послідовно. Для запобігання одночасного відкривання дверей, вони обладнані механічною або електричною блокуванням. Залишати відкритими вентиляційні двері категорично забороняється.

Для обмеження проходу повітря в виробку, яка перекривається, або спрямування більшої частини в інші виробки, в вентиляційних дверях і перемичках влаштовують вентиляційні вікна, які створюють додатковий опір руху повітря, і таким чином здійснюється перерозподіл останнього.

Перемички споруджують із дерева, цегли, каміння і бетону. Двері можуть бути виготовлені із дерева або металу.

При тимчасовому регулюванні подачі повітря в виробці її переріз перекривають вітрилом – тобто перемичкою із грубої тканини. Вітрило прикріплюється тільки до верхняка кріплення і не здійснює значних перешкод для пересування людей і перевезення вантажів.

Перегородка – це стінка, яка споруджується вздовж довгої осі виробки для забезпечення зустрічного руху повітряних струменів без їх перемішування. Таку ж функцію можуть виконувати і металеві труби великого перерізу.

Кросинг – це пристрій аналогічний по призначенню перегородці, але споруджується він в місцях перетину виробок. Кросинги виконують у вигляді обхідних виробок в горизонтальній або вертикальній площині. Для пропускання невеликої кількості повітря споруджують більш прості кросинги із металевих труб великого діаметра.

Контроль за станом рудникової атмосфери.

Згідно з Правилами безпеки у вугільних шахтах для оцінки якості повітря, правильності його розподілу по виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому.

Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря повинні проводитися на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.

Перевірка складу повітря та вимір його витрат повинні проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом один раз на місяць, на шахтах III категорії – два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу – три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, — не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість і температура.

Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, не залежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.

Результати вимірів та дані про склад повітря повинні заноситися до Вентиляційного журналу.

У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти повинні бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.

У всіх місцях виміру витрат повітря повинні бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункові та фактичні витрати повітря, швидкість повітряного струменя.

У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль вмісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.

У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідним вентиляційним струменем, повинні забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.

Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю вмісту метану повинні забезпечувати автоматичне відключення електроенергії у разі неприпустимої концентрації метану.

Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються головним інженером шахти. При цьому повинні виконуватися такі вимоги:

а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових виробок і виїмкових дільниць виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними керівниками робіт дільниць, бригадирами (ланковими), працівниками дільниці ВТБ.

У разі відсутності автоматичного контролю вмісту метану виміри повинні виконуватися: в шахтах I і II категорій – не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище – не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. при цьому не рідше одного разу на зміну виміри повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ.

б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт виміри концентрації метану повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;

в) у машинних камерах виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ – не рідше одного разу на добу.

Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки, установлені у відповідних місцях. Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім того, заносять результати виконання ними вимірів до наряд-путівок. дані наряд-путівок протягом доби повинні бути перенесені до Книги вимірів метану та обліків загазувань та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряд-путівки повинні зберігатися не менш як 12 місяців.

Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) повинні розслідуватися.

Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків повинні розслідуватися і оформлятися актами.

На шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильні до самозапалювання, повинен проводитися контроль вмісту оксиду вуглецю (СО) у рудниковому повітрі.

На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП, повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю кількості повітря.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рудникова атмосфера. Способи провітрювання гірничих виробок	\|	Охорона праці і техніка безпеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.