• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика і забезпечення комунікацій

Рис. 28. Схема організаційної структури системи контролю виробничих процесів

Слід зауважити, що група зрозробки, впровадження і застосування стандартів, а також група із забезпечення конкурентоспроможності продукції на стадії науково-пошукових і конструкторсько-технологічних робіт команду-інформацію одержують безпосередньо від начальника системи контролю виробничих процесів. Результат її застосування спрямовується безпосередньо в зворотному напрямку, обминаючи всі нижчі ступені структури і заступників начальника системи. Крім того, результати діяльності цих груп у вигляді інформації отримує головний інженер заводу. Вона йому необхідна для оперативного впливу на хід виробництва. Генеральний директор інформацію про діяльність груп отримує безпосередньо від начальника системи контролю виробничих процесів, а заходи, які вжиті для її реалізації у виробництво - від головного інженера.

Управління системою контролю виробничих процесів очолює заступник генерального директора з якості - начальник системи контролю виробничих процесів. Він здійснює стратегічне управління системою і, як результат, безпосередньо керує роботою наступних груп: застосування стандартів; атестації виробництва і виробничого персоналу; технологічною; забезпечення конкурентоспроможності продукції на стадії науково-пошукових і конструкторсь­ко-технологічних робіт.

Узгоджені дії з підрозділами приводять до стабільності і ефективності роботи системи контролю виробничих процесів. При цьому слід створити механізм взаємовідносин системи контролю виробничих процесів зі службами і підрозділами підприємства в умовах ринкових відносин, який буде базуватись на відповідальності кожної структурної одиниці за виготовлення якісної продукції.

Система контролю виробничих процесів має багатосторонні зв'язки з цехами і відділами підприємства. З одного боку, відділи і служби забезпечують систему контролю виробничих процесів інформацією, необхідною для успішного управління системою, з другого боку, система контролю виробничих процесів ставить перед підрозділами підприємства конкретні техніко-організаційні вимоги, залучає спеціалістів і керівників до вирішення конкретних питань поліпшення якості продукції. При цьому враховується, що функціо­нальний взаємозв'язок системи контролю виробничих процесів з кожним структурним підрозділом має свої особливості, які визнача­ються і обґрунтовано регулюються.

Питання до самостійної роботи над темою:

Чому вкрай необхідний контроль в сучасному управлінні?

Яка роль попереднього контролю?

У чому полягає значення поточного контролю?

Що дає керівництву організації заключний контроль?

Яку роль відіграють стандарти в функції контролю?

На що повинен орієнтуватись сучасний контроль?

Який вид контролю найбільш досконалий?

Тема 8. КОМУНІКАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Нові терміни та визначення:

- комунікації;

- релевантна інформація;

- комунікаційний процес;

- відправник;

- повідомлення;

- отримувач;

- ступінь розуміння;

- зворотний зв'язок.

Комунікація - це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв'язку працівників, підрозділів, організацій тощо.

Мескон, Альберт та Хедоурі підкреслюють, що комунікації виникають:

1.Між організацією і зовнішнім середовищем. Наприклад, обмін інформацією зі споживачами йде через рекламу, з державою - через звіти, з політичною системою - шляхом створення лобі в парламенті. Під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відео-стрічки, звіти та інше.

2. Між рівнями, підрозділами та працівниками організації. Комунікації можуть здійснюватись:

- від вищих рівнів управління до нижчих, тобто зверху донизу. Наприклад, начальник сповіщає підлеглим про поточні завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та інше;

- від нижчих рівнів до вищих. Найчастіше так надходить інформація про недоліки, порушення, страйкову ситуацію та ін., тобто спрацьовує принцип "знизу до верху";

- між різними підрозділами (відділами, цехами та т.п.);

- між окремими працівниками;

- між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом);

- через неформальні комунікації (здебільшого шляхом розповсюдження чуток).

Французький економіст Бернар Гурней виділяє формальні (офіційні) комунікації, тобто ті, які створюються керівництвом органі­зації, та неформальні, які установлюються на засадах особистих стосунків в організації на відміну від офіційних комунікацій або процедур.

Базою комунікацій є ефективне інформаційне забезпечення. Інформація - це сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Інформацію можна класифікувати за певними ознаками:

- за повнотою охоплення явища: повна; часткова; надлишкова;

- за періодом дії: разова; періодична; довгострокова;

- за змістом: планово-облікова; фінансова; бухгалтерська; технологічна; довідкова; адміністративна та ін.;

- за рівнем достовірності: достовірна; недостовірна.

Носіями інформації є документи, графіки, перфострічки, перфокарти, магнітофонні стрічки, плакати, схеми та т.п. Основним носієм інформації є документ. Інформація може надходити за централізованою, децентралізованою та змішаною схемами. Часто в умовах виробничо-господарської діяльності вирішення управлінських проблем вимагає застосування графіків та відповідно способів графічних зображень.

Документація - це письмове надання інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини, но­сієм якої вона є. Документацію можна класифікувати за різноманітними ознаками.

За змістом: адміністративна, планово-облікова, комерційна, фінансова, зовнішньоекономічна, бухгалтерська, з обліку кадрів, технічна та ін.

За складністю: проста (відображає один процес); складна (відображає кілька процесів).

За призначенням: індивідуальна; типова.

За місцем у менеджменті: -службово-інформаційна (службові листи, «писки, акти тощо); розпорядча (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, постанови, протоколи, циркуляри та ін.); спеціальна (фінансова, бухгалтерська, планова, звітна та ін.).

Процес, пов'язаний зі складанням документів, їх обробкою, проходженням, зберіганням тощо називається діловодством. Його функції наступні:

1) Попередній розгляд і облік документів.

2) Довідково-інформаційне обслуговування.

3) Контроль за виконанням.

4) Вдосконалення (раціоналізація) документообігу.

5) Експедиційна обробка та транспортування документів.

Виділяють такі системи діловодства:

1) Централізовану, коли вся документація прямує в якийсь єдиний центр організації (наприклад, в канцелярію).

2) Децентралізовану, при якій документи надходять за призначенням у відділи, підрозділи тощо.

3) Змішану.

В організаціях є спеціальні служби, які призначені для роботи з документацією. До них належать канцелярія, архів, бібліотека, довідкове бюро та інші.

Графіки - це способи наочного зображення стану і ходу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень (крапок, ліній, фігур тощо).

Графік має два елементи:

- графічний образ або систему накреслень;

- легенду, тобто умовні позначення на графіку.

При застосуванні графіків слід пам'ятати про наступні вимоги:

- наочність;

- змістовність;

- універсальність;

- зручність у користуванні тощо.

Використовуються чотири групи графічних засобів.

Перша група – органіграми, які характеризують структуру і взаємовідносини явища:

- класифікаційні графіки (класифікація підприємств);

- оргсхеми (структура підприємств, цехів);

- оперограми (порядок руху сировини, деталей);

- хроноперограми (порядок руху в часі) тощо.

Друга – топограми, що відображають явища у просторі:

- маршрутні схеми руху предметів праці на робочих місцях;

- планування виробничих дільниць, робочих місць;

- схеми змащування обладнання;

- маршрут руху багатоверстатника тощо.

Третя – хронограми, які характеризують зміну явищу часі:

- циклограми;

- планово-контрольні графіки;

- диспетчерські графіки руху транспорту тощо.

Черверта – діаграми, що відображають кількісні співвідношення (показників, явищ):

- діаграми порівняння показників;

- діаграми зміни показників;

- діаграми розподілу показників;

- хронодіаграми тощо.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. II.1 Програмне забезпечення
6. III. Етапи розробки програмного забезпечення
7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
8. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
10. Автокореляційна характеристика системи
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 531