• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система контролю виробничих процесів

Рис. 27. Види контролю в організації

Зміст, види та процес контролю

Контроль - це вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу, з допомогою якого керівництво організації (підприємства) визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив.

Основним завданням контролю є забезпечення досягнення цілей і місії організації. Об'єктивність і необхідність контролю як функції менеджменту визначаються дією наступних факторів:

- невизначеністю середовища (зміна законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу працівників організації тощо);

- небезпекою виникнення кризових ситуацій;

- доцільністю підтримки успіху організації;

- тиском з боку конкурентів;

- боротьбою за ринки збуту товарів та т.п.

Ціллю контролю, згідно з позицією Мескона, Альберта та Хедоурі, є сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відпові­дали очікуваним. Тому види контролю відрізняються часом його здійснення в процесі управління організацією (рис. 27). Попередній контроль реалізується через правила, процедури, поведінку тощо. Його основні важелі закладені в процесі реалізації таких функцій менеджменту, як планування, організація взаємодії. Цей вид конт­ролю використовується у відношенні до ресурсів:

- людських (трудових);

- матеріальних;

- фінансових.

Поточний контроль здійснюється через систему зворотного зв'язку, яка відрізняється наступним:

- носить характер управлінської необхідності;

- має ціль;

- використовує зовнішні ресурси, які перетворює в ресурси для внутрішнього споживання організації;

- коректує відхилення, які виникають в процесі управління, з метою забезпечення досягнення цілей організації.

При заключному контролі зворотний зв'язок використовується після виконання роботи. Він необхідний для врахування організацією можливих майбутніх ситуацій, з якими буде мати справу організація, а також для забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці).

Американські спеціалісти зробили висновок, що процес контролю реалізується через наступні етапи:

- встановлення стандартів і критеріїв;

- співставлення реальних результатів з прийнятими стандартами та критеріями;

- здійснення необхідних корегуючих дій.

-встановлення стандартів вимагає:

-обмеження за часом;

-конкретизації критеріїв;

-забезпечення реальності показників;

- забезпечення можливості прогнозування показників і результатів.

Співставлення (порівняння) досягнутих результатів з установленими стандартами здійснюється поетапно:

- установлення масштабу допустимих відхилень і принципів виключення конкретних результатів;

- вимірювання результатів;

- передача і розповсюдження інформації про конкретні результати;

- оцінка інформації про отримані результати;

- обгрунтування висновків на засадах порівняння результатів і стандартів.

Корегуючі дії базуються на виборі наступних рішень:

- не уживати заходів, тобто нічого не здійснювати;

- усувати відхилення;

- переглянути стандарти;

- поєднати кілька попередніх підходів.

Контроль повинен мати такі властивості:

-відображати пріоритети організації у відповідності до стратегічного спрямування і діяльності;

- орієнтуватися на досягнення конкретних результатів;

- відповідати тому виду діяльності, який є основним для організації;

-забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість застосування контрольних операцій;

- відзначатись простотою;

- бути "економічним", тобто базуватись на співставленні витрат на контроль з його досягненнями;

- враховувати міжнародні особливості контрольованих рішень.

Слід пам'ятати про те, що під впливом контролю можливі наступні види поведінки людей:

-поведінка, при якій люди будуть найкраще працювати над тим, що потрапляє під контроль, тобто є предметом контролю;

-поведінка, яка може сприяти передачі працівниками непридатної, неправдивої або неточної інформації;

-поведінка, спрямована на приховування необхідної для контролю інформації.

Для підвищення ефективності контролю потрібно:

-встановлювати стандарти, які об'єктивно відображають результати діяльності людей;

- забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;

-уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;

-застосовувати методи розробки стандартів, які забезпечать жорсткий, але справедливий контроль;

-використовувати методи матеріального стимулювання за досягнення стандартів тощо;

-впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю;

-надавати особливої уваги контролю виробничих процесів, тобто процесів здійснення основних видів діяльності організації.

В організаціях виникає необхідність створення інформаційно-управлінської системи контролю, тобто формальної системи для підготовки керівництву інформації, потрібної для прийняття управ­лінських рішень. Така система повинна видавати інформацію про минуле, дійсне та майбутнє. Вона базується на використанні комп'ютерної техніки та орієнтована на користувача.

При проектуванні інформаційно-управлінської системи необхідно реалізувати такі етапи:

-аналіз системи прийняття управлінських рішень;

-аналіз інформаційних вимог;

-агрегування управлінських рішень, тобто координування та інтегрування конкретних рішень у структурі управління організацією;

-проектування процесу обробки інформації;

-оцінка та аналіз інформації, яку видає інформаційно-управлінська система, з метою виправлення допущених помилок;

-встановлення зворотного зв'язку в межах інформаційно-управлінської системи.

Під системою контролю виробничих процесів слід розуміти механізм контролю за такими елементами виробничо-господарської діяльності, як науковий пошук, проектування, розробка технологій, підготовка виробництва, основне виробництво, реалізація продукції і маркетинговий пошук. Система контролю виробничих процесів призначена оцінювати ефективність виконання всіх етапів циклу створення і реалізації продукції з метою забезпечення її конкурен­тоспроможності на внутрішньому ринку. Основним завданням сис­теми в умовах розвитку ринкових відносин є забезпечення такого рівня якості продукції, який буде задовольняти споживача, вимагатиме мінімальних витрат і дозволить виконувати замовлення у встановлені строки. Незважаючи на відмінності, якими характеризуються різні системи контролю виробничих процесів, всі вони володіють однаковими спільними рисами.

Вивчення досвіду показало, що процес забезпечення ефективності системи контролю виробничих процесів на підприємствах повинен включати п'ять етапів, а саме:

1.Встановлення заданого рівня якості, який відповідає вимогам споживача.

2.Створення умов для досягнення відповідного рівня якості: розробка технології, підготовка обладнання, придбання матеріалів, добір і навчання працівників, організація технічного контролю.

3.Налагодження виробничого процесу з метою якісного виготовлення виробів.

4. Ліквідація виявлених недоліків в якості продукції і виробничого процесу.

5. Забезпечення стабілізації досягнутого рівня якості продукції.

Підприємство, на якому будуть функціонувати наведені етапи, зможе забезпечити ефективне функціонування управління системою контролю виробничих процесів. На всіх етапах життєвого циклу виробу (створення, виготовлення, експлуатація) повинні здійснюватись дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості, що викликає необхідність управління системою контролю виробничих процесів. Вона включає сукупність функцій і методів управління, його апарат, а також відповідне нормативне і матеріальне забезпечення. Управління системою контролю виробничих процесів починається на етапі науково-дослідницьких, проектно-конструкторських і технологічних розробок, а закінчується на етапі маркетингового пошуку.

Система контролю виробничих процесів повинна бути самостійним структурним підрозділом підприємства і очолюватися заступником директора з якості. Функціями системи є аналіз конструктивних, технологічних, виробничих і експлуатаційних дефектів, вияв­лення помилок в кресленнях, схемах, технічних умовах, технологічних картах і іншій технічній документації, контроль якості матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, які надходять на підприємство, перевірка їх відповідності вимогам документації, відслідкування за надходженням на виробництво тільки потрібних матеріалів і деталей, які пройшли контроль і випробування, контроль якості інструментів і оснащення власного виробництва, які надхо­дять в експлуатацію, а також інспектування стану, оснащення і інструментів, які знаходяться в експлуатації.

Застосування системи контролю виробничих процесів дозволяє здійснити надійний контроль за дотриманням технологічної дис­ципліни на робочих місцях, проводити приймання і випробування готової продукції і перевірку правильності оформлення документів на виготовлення і здачу продукції на склад або замовнику, контролювати комплектність і якість упаковки готових виробів, які відвантажуються замовнику, перевіряти стан засобів контролю, вимірювальної техніки - діючої і тієї, що надходить в експлуатацію, виявляти, аналізувати і організовувати облік браку, вивчення рекламацій і разом з іншими підрозділами підприємства розробляти заходи щодо усунення браку і поліпшення якості виробів.

Через систему контролю виробничих процесів надходять до підрозділів пропозиції з впровадження прогресивних засобів контролю, доцільного розміщення контрольних операцій, виконавців контролю з метою підвищення його ефективності і зниження трудомісткості. Вона забезпечує інтереси підприємства на ринку, попереджує збитки, пов'язані з виправленнями і переробками, прихованим браком, усунення дефектів у виробах.

Система контролю виробничих процесів здійснює суттєвий вплив на кінцеві результати діяльності підприємства, за її допомогою організовується забезпечення виготовлення якісної конкурентоспроможної продукції.

Ефективність діяльності системи контролю виробничих процесів залежить від того, наскільки якісно виконуються всі її функції і завдання. Для підвищення ефективності управління системою, збільшення її впливу на кінцеві результати виробництва, слід враховувати наступне: при проектуванні конструкції і технології виробів необхідно конкретно визначити методи і засоби контролю; технічна характеристика і показники виробу повинні відповідати вимогам споживачів; у процесі організації контролю основною ланкою буде вхідний контроль, оскільки саме він визначає одержання конкурентоспроможної продукції. Тісний зв'язок з підприємствами-постачальниками, вивчення технології і організації їх виробництва, надання технічної допомоги буде сприяти отриманню якісної продукції.

Функціонування системи контролю виробничих процесів будується на основі наперед розробленого і затвердженого положення. В ньому визначається структура системи з урахуванням виду, масштабу, типу виробництва, характеру продукції, що виготовляється, а також права, обов'язки і відповідальність всіх підрозділів системи, їх зв'язок з іншими функціональними службами підприємства.

Вдосконалення структури управління системою контролю виробничих процесів є одним із найбільш важливих засобів ефективності функціонування виробництва і виготовлення конкурентоспро­можної продукції. Для забезпечення ефективного функціонування системи можна запропонувати структуру управління зображену на рис. 28. В організаційній структурі управління системою контролю виробничих процесів передбачено створення двох підрозділів, які повинні забезпечити впровадження і застосування міжнародних стандартів, а також забезпечити конкурентоспроможність продукції на стадії науково-пошукових і конструкторсько-технологічних робіт.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. IV. Питання самоконтролю.
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Узагальнення та систематизація знань
11. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
12. Автоматизація виробничих процесів

Переглядів: 1829