• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 13

План

Тема 6. Аналіз фінансових результатів та рентабельності.

Лекція 12

6.5. Аналіз рентабельності

6.6. Аналіз рентабельності підприємства.

Література: Івахненко В.М. ст. 96-106

Лєнь В.С. ст. 644-650,

Пічугіна П.С. ст. 52-72.

6.5. Аналіз рентабельності продукції

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяль­ності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тоб­то відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розрахову­ють як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсівє рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначе­ний як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капі­талу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і май­бутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність ви­трат на її виробництво. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення валового прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції. Рента­бельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за такою формулою

де К₁ — рентабельність і-го виду продукції, %; Ці Сі — відповід­но ціна і собівартість і-го виду продукції.

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рен­табельності виробів слід застосовувати спосіб групувань. На­самперед усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи не­рентабельна продукція. При цьому визначають кількість не­рентабельних видів продукції, розраховують частку у відсотках до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед не­рентабельних виробів такі, що входять до складу найважливі­ших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що вироб­ляється, за рівнем рентабельності:

• вироби з низкою рентабельністю;

• вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близь­кою до середньої рентабельності у галузі);

• вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в за­гальному обсязі реалізації.

Нарешті, здійснюють групування виробів за ознакою ступе­ня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, рента­бельність яких:

• помітно зросла;

• суттєво не змінилась;

• знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба враховувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

• зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

• зміну податку на додану вартість;

• зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які

впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, проте в наступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується, а в кінці виробництва навіть може по­чати падати. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів ви­робництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробницт­ва на рівень рентабельності — цілком самостійне питання ана­лізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичної точки обсягу виробниц­тва (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Графік визначення точки критичного обсягу виробництва

Використаємо дані табл. 11.4 за звітом і додатко­во врахуємо, що постійні витрати, які не залежать від змін обся­гу виробництва, взагалі становлять 200 тис. грн, а змінні витра­ти — 50 грн на одиницю продукції. Наведені дані наносимо на графік, в якому по горизонтальній осі відкладається обсяг ви­пуску продукції у натуральному вираженні, а по вертикальній — вартість випуску в цінах реалізації за винятком ПДВ і загаль­на її собівартість. Лінія ОВ показує вартість продукції, АБ — постійні витрати, АС — змінні витрати. Тоді вертикальна лінія В₁О₁ відображає величину вартості реалізованої кількості про­дукції, яка поділяється на такі складові частини: відрізок О₁Б₁ — постійна частина витрат, Б_ІС₁ — змінні витрати і С₁В₁ — фак­тичний прибуток при випуску 8000 одиниць даної продукції.

Графік дає змогу провести ряд аналітичних розрахунків. Насамперед точка перетину лінії вартості продукції ОВ і лінії собівартості випуску АС являє собою той критичний обсяг ви­робництва, при якому виручка за продукцію дорівнює її собівар­тості. Перпендикуляр з точки С на горизонтальну вісь до точ­ки О_к показує критичний обсяг виробництва — 4000 одиниць. При виробництві продукції нижче цього обсягу підприємство буде працювати зі збитком, при перевищенні одержить прибу­ток. Як було вже встановлено розрахунками, при обсязі вироб­ництва 8000 одиниць прибуток становить 200 тис. грн, який на графіку показаний відрізком С₁В₁.

За допомогою цього графіка можна проаналізувати різні ва­ріанти обсягів виробництва і визначити ступінь їх прибутко­вості. Проте слід мати на увазі, що цей графічний метод перед-оачає ряд допущень та умовностей:

1) незмінність постійної частини витрат для будь-якого об­сягу виробництва;

2) повну пропорційність зміни змінних витрат;

3) стабільні, незмінні ціни;

4) випуск одного виду або однорідної продукції.

В дійсності всі ці умови витримати незмінними не вдається. Проте для початкового аналізу варіантів обсягу виробництва цей графічний метод може бути дуже корисним і наочним.

Розрахунок критичної точки обсягу виробництва можна здійснити, використовуючи таку формулу

де Q — кількість виробленої (проданої) продукції, яка забез­печує беззбитковість (нульовий виріант); З_пост — загальна сума постійних витрат підприємства; Ц_і — ринкова ціна і-го виробу

Сізмін — змінні витрати в складі і-го виробу.

Суму валового прибутку, який одержить підприємство (П_вал) за заданої кількості виробів (Q .), підраховують за формулою

Пвал = (Ці ∙ Q)-(З_пост + Сi_{змін ∙} Q.)

або

Пвал = (Ці -Сі змін) ∙Qs Зпост'

У подальшому аналізі можна застосувати точніші розрахун­ки відносно бажаного варіанта обсягу виробництва.

Рентабельність усієї реалізованої продукції можна ви­значити за даними табл. 6.3. Фактична рентабельність продукції за минулий рік становила:

Аналогічний показник за звітний рік становив:

Отже, загальне зростання цього показника за рік становило 2,3 %. Показник рентабельності продукції в цілому на підприєм­стві може змінитися внаслідок зміни рентабельності окремих видів продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалі­зованій продукції.

6.6. Аналіз рентабельності підприємства

Рентабельність підприємства — найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати. За даними таб­лиць 11.1 і 11.3 виконаємо належні розра­хунки та занесемо їх у табл. 12.1.

Рентабельність підприємства у звітному періоді становила 15,92 % і була більша за аналогічний показник минулого року на 0,92 %. Зміна цього показника є результатом дії двох фак­торів, %:

1) зміни реалізації на 1 грн виробничих фондів:

(1,117 • 20) : 100 = +0,2234;

2) зміни прибутку на 1 грн реалізації продукції:

(0,9171 • 76,117) : 100 = +0,6981.

Разом +0,9215.

Отже, підвищення рентабельності підприємства пояснюється головним чином зростанням рентабельності продукції.

В подальшому аналізі слід порівняти рентабельність нашого підприємства з середньогалузевим показником, а також з дани­ми найбільш рентабельних споріднених підприємств.

Таблиця 12.1

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 712