Час відпочинку.

Кожен працюючий, відповідно до ст.45 Конституції України, має право на відпочинок. Законодавство визначає такі види відпочинку: перерви протягом робочого дня; міжденні (міжзмінні) перерви; щотижневі вихідні; щорічні неробочі (святкові) дні; відпустки.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається до робочого часу. Вона надається, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд (на цей час вони можуть відлучатися з місця роботи). На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Тривалість міжденної (міжзмінної) перерви разом з обідньою перервою не може бути меншою від подвійної тривалості роботи у попередній день (зміну).

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.

За загальним правилом робота у вихідні дні заборонена. В ст.71 КЗпП передбачені виняткові випадки, в яких допускається залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні (наприклад, для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та ін.). Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святковими і неробочими днями визнано: 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день), 1 і 2 травня (День міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День Перемоги), 28 червня (День Конституції), 24 серпня (День незалежності України), а також Великдень і Трійця та понеділки, що йдуть за ними.

Згідно ЗУ “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року, встановлені такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, а працівникам молодше 18 років – тривалістю 31 календарний день);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (до 35 календарних днів);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням тощо – до 35 календарних днів);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (наприклад, для працівників з ненормованим робочим днем – до 7 календарних днів);

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (наприклад, відпустки на період настановчих занять, складання заліків та іспитів у вищих закладах освіти надаються від 10 до 40 календарних днів щорічно залежно від рівня акредитації вузу і курсу навчання працівника, а на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) – до 4 місяців);

3) творча відпустка (для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників тощо);

4) соціальні відпустки:

- відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами (70 календарних днів до пологів і 56 – після пологів);

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження зарплати:

- обов’язкові за бажанням працівника (інваліда, ветерана праці чи війни, для догляду за хворим, для складання вступних іспитів у навчальних закладах тощо);

- відпустки за згодою сторін (за сімейними обставинами тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робочий час.	\|	Матеріальна відповідальність працівників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.037 сек.