Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Перспективи розвитку глобальної освіти

Глобальна освіта є одним з найбільш перспективних напрямів розвитку педагогічної теорії і практики, що дозволяє здійснити підготовку тих, хто навчається, до адаптації в складному, постійно змінному сучасному світі з його численними політичними, економічними, екологічними, соціальними та іншими проблемами.

Глобальна освіта передбачає вирішення ряду глобальних завдань, серед яких:

· розвиток культурної свідомості особистості;

· підвищення міжкультурної компетентності;

· інтернаціоналізація виховного процесу;

· розвиток уявлень про світ як взаємозалежну екосистему;

· створення оптимальних умов для самоідентифікації, соціальної адаптації особистості.

Глобалізація освіти відчутно змінює життя вищої школи. Міжнародна взаємодія стає пріоритетним напрямком її розвитку й здійснюється сьогодні через:

· розширенняконтактів при підготовці фахівців (участь в конференціях, симпозіумах, семінарах, ярмарках, обмін студентами; стажування викладачів, читання лекцій; організація практики та ін.);

· створення інтернаціональних типових освітніх програм, що мають на меті подальший розвиток і вдосконалення підготовки спеціалістів;

· обміннавчально-методичною літературою і нормативною документацією;

· розробкузаходів щодо формування єдиного міждержавного інформаційно-аналітичного центру;

· створення універсальних навчальних планів, що дозволяють здійснювати взаємний обмін студентами, магістрантами, аспірантами;

· організацію бази виробничої практики студентів;

· стажування викладачів та навчання студентів по програмам взаємообміну;

· розробку і реалізаціюпрограм сумісних наукових досліджень.

Реалізація глобальної освіти може здійснитись за умови формування принципово іншої системи освоєння дійсності, сприяючої становленню концептуальної цілісної картини світу в свідомості особистості. При цьому виявлення і сприйняття культурних універсалій, що забезпечують глобальну перспективу процесу викладання, органічно пов’язані з ідеями гуманізації та гуманітаризації освіти. Дієвим каналом реалізації цих завдань виступає інноваційна культура педагога як така, що забезпечує виховання вільної творчої особистості, здатної ухвалювати конструктивні рішення та усвідомлювати відповідальність за долю світу. Її реалізація дозволяє:

· поставити особистість у центр навчально-виховного процесу;

· сформувати в особистості здібність до об’єктивної оцінки явищ дійсності, самостійного аналізу подій і фактів;

· здійснити цілеспрямовану орієнтацію особистості в світі;

· сформувати інтелектуальні властивості особистості на основі ідей розвиваючого навчання.

Отже, глобалізаційні тенденції розвитку суспільства спричинили появу глобальної освіти, яка у свою чергу затребувала для реалізації нових цілей інноваційну культуру як новий педагогічний інструментарій діяльності майбутнього інженера-педагога.

1.5. Синергетика як нове світосприйняття

Синергетика (від гр. synergetikos – спільний, обопільно діючий) – напрям і загальнонаукова програма міждисциплінарних досліджень, що вивчає процес самоорганізації та становлення нових упорядкованих структур у відкритих фізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних, екологічних та інших системах.

Поняття системи, що самоорганізується, вперше використав У.Р.Ешбі у 1947 році. Але часом народження синергетики вважається початок 70-х років ХХ століття, коли з’явилися роботи Германа Хакена, який і ввів термін “синергетика” у наукову літературу. За тих часів вивчення самоорганізації проводилось у зв’язку з пошуком нових принципів побудови технічних пристроїв, здатних моделювати різні сторони інтелектуальної діяльності людини. З того часу до вивчення самоорганізації звернулися й інші дослідники. Їх зусилля були спрямовані на вивчення сутності випадковості та її ролі у з’ясуванні процесу виникнення нового у системі. Твердження синергетики про те, що фактично всі процеси у Всесвіті відбуваються під впливом випадкових факторів і певної міри невизначеності, дає можливість розкрити конструктивну роль випадковості у процесах самоорганізації, дослідити умови, які можуть привести до виникнення порядку чи нової просторово-часової структури.

Серед передумов виникнення систем, що самоорганізуються, визначають:

· по-перше, відкритість системи, тобто її здатність обмінюватися з середовищем енергією, речовиною та інформацією;

· по-друге, достатню віддаленість системи від точки рівноваги;

· по-третє, нелінійність системи.

Процес самоорганізації відбувається у результаті взаємодії випадковості та необхідності і завжди пов’язаний з переходом від нестійкого стану до стійкого. Головною тезою синергетики є те, що у розвитку різноманітних систем провідну роль відіграє не порядок, стабільність та рівновага, а нестабільність і нерівновага. Синергетика доводить, що хаос, нестабільність, випадковість необхідні для народження нового. При цьому вона ґрунтується на наступних тезах:

1. Хаос є конструктивним початком, джерелом, передумовою та основною для процесу розвитку.

2. Руйнуючи, хаос будує, а будуючи – призводить до розрухи.

Із сучасної наукової картини світу випливає, що у розвитку складно організованих систем, до яких відноситься й педагогічна, існує два рівні еволюції. Перший із них характеризується усталеністю, лінійністю та передбачуваністю, другий – навпаки, нестабільністю, нелінійністю та непердбачуваністю.

Сенс концепції нелінійності полягає в тому, що для самоорганізуючої системи існує не один єдиний шлях розвитку, а поле шляхів, яке містить у собі потенційний спектр структур, виникаючих у процесі зміни цієї системи. Іншими словами, відкрита нелінійна система у стані неусталеності є носієм багатоманітних пізніших форм майбутньої організації. У нелінійному середовищі можливий не будь-який набір майбутньої еволюції, а лише певний їх спектр. Останній описує ідеальні форми реально можливих утворень. Шляхи подальшої еволюції системи визначаються атрактором, тобто відносно стабільним станом системи, що притягує все розмаїття її траєкторій розвитку. Якщо система потрапляє у конус атрактора, то обов’язково еволюціонує до відносно усталеного стану. Структури, що можуть виникнути у стані нестабільності, визначаються виключно внутрішніми властивостями системи, а не параметрами зовнішнього впливу.

Розглянемо синергетичні процеси згідно сучасних умов розвитку педагогічної системи. Зовнішні впливи призвели до хаотизації процесів в освітянській системі, що спричинило різке збільшення її ентропії. Це вивело її у точку біфуркації, де почався пошук шляхів подальшого розвитку. Саме тут відбулась взаємодія випадковості та необхідності, яка завдяки самоорганізації забезпечила перехід системи з нестійкого стану до стійкого. Швидкість перебігу цих процесів визначається значною мірою і флуктаційними впливами у точці біфуркації. Відомо, що найбільшого значення мають ті зовнішні флуктації, які співпадають із внутрішніми, тобто такі, що мають резонансний характер. У їх якості сьогодні розглядаються інновації. Для ентропійної системи звичним є пошук атракторів як певних «маяків», до яких вона прямує з метою стабілізації. Одним з таких атракторів для сучасної системи освіти виступає інноваційна парадигма, стрижнем якої стає особистість здатна до інноваційної діяльності у нових суспільних умовах. Ряд дослідників (Л.Єлізарова, О.Ігнатьєва, В.Чернолес, Л.Холодкова) наголошують, що засобом реалізації цих тенденцій стане інноваційна культура, системоутворюючим фактором якої виступає гармонійний розвиток особистості.

 


Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  9. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
  10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
  12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ




Переглядів: 958

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Навчальне заняття у глобалізаційних вимірах | Основи педагогічної синергетики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.06 сек.