• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ціна як інструмент економіки. Функції цін у ринковій економіці

Ціни та ціноутворення на гірничих підприємствах.

Ціни в умовах ринкової економіки - найважливіший економічний параметр, що визначає фінансові результати діяльності підприємства. В умовах зростаючої ринкової конкуренції ціна формується переважно під впливом факторів, що об'єктивно складаються незалежно від підприємства, але на які кожний виробник товарної продукції прагне впливати. Тим більше, що вірна оцінка можливостей підприємства у визначенні цін на реалізовану продукцію сприяє підвищенню стійкості його фінансового становища й ефективній виробничо-господарській діяльності в стратегічній перспективі.

Взагалі поняття ціни являє собою єдину синтетичну категорію. Її прийнято, як грошовий вираз вартості товару.

Ринок і ціна – категорії, обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок. Саме ринок є основною формою виявлення товарно-грошових відносин і вартісних категорій.

У ринковому господарстві важливу роль відіграє закон вартості, який реалізується через механізми ціноутворення, збалансованості попиту і пропозиції.

Закон вартості – загальний економічний закон, який виражає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виробництво. Уречевлена праця переноситься у процесі виробництва на новостворений продукт конкретною працею, що водночас бере участь у формуванні вартості завдяки створенню споживчих вартостей високої якості, корисності товару. Змушуючи товаровиробника знижувати індивідуальну вартість товарів унаслідок поліпшення організації виробництва, впровадження нової техніки тощо, закон вартості є рушійною силою розвитку продуктивних сил.

Він є одним із регуляторів суспільного виробництва, який допомагає „переміщенню" ресурсів з одного сектору економіки до іншого і всередині окремих секторів під дією товарно-грошових відносин.

В умовах ринкових відносин трудові, матеріальні і фінансові ресурси підприємства є частиною сукупних ресурсів суспільства і включаються в загальний процес відтворення самим підприємством як господарюючим суб'єктом. Регулювання відтворення здійснюється поряд з іншими економічними законами вартості, які діють через механізм цін і ціноутворення.

Функції цін у ринковій економіці. Механізм вільного ціноутворення забезпечує виконання ціною наступних функцій: інформаційної, розподільної, функції, що врівноважує, стимулює та забезпечує прибутковість.

Інформаційна функція ціни виявляється в поширенні винятково важливих оперативних відомостей про наявність товару, витратах на його виробництво, про товарні ринки, де доцільно активізувати діяльність, про найбільш вигідні напрями розвитку діяльності підприємства.

Розподільна функція ціни виражається в тому, що розмір ціни на ресурси залежить від їхньої рідкості. Чим більше обмежений ресурс, тим вище його ціна. У результаті пропозиції, споживачі прагнуть купувати менше дорогого ресурсу й заміняють його іншими, відносно дешевими ресурсами. Тим самим забезпечується раціональний розподіл і використання ресурсів між споживачами.

Функція ціни, що врівноважує, базується на забезпеченні рівноваги між обсягом попиту і пропозиції на ринку. У результаті ціна сприяє усуненню надлишків і дефіциту товарів на ринку.

Стимулююча функція виявляється у створенні економічної зацікавленості підприємств у розвитку інноваційної діяльності, підвищенні якості продукції, поліпшенні її пакування, зниженні витрат виробництва. В умовах ринку підвищення якості продукції, розробка нових виробів дозволяє підвищити конкурентоспроможність продукції, на основі цього опанувати більшою часткою ринку й збільшити обсяги продажів і прибуток підприємства.

Найважливішою функцією ціни є забезпечення прибутковості підприємства. Підприємство прагне встановити таку ціну на свою продукцію, щоб забезпечити максимальний дохід при оптимальному обсязі випуску продукції й досягнутому рівні витрат виробництва.

Класифікаційні ознаки цін. Ціни обслуговують різні галузі виробництва, призначаються на різні види продукції (робіт, послуг), а також використовуються як продавцями, так і покупцями. Для кожної зазначеної мети використовуються свої види цін. Їх номенклатура в сучасному світовому товаровиробництві є значною, тому їх слід знати у всій різноманітності. З метою всебічного та поглибленого вивчення системи цін їх необхідно класифікувати за певними ознаками. Вирішенню цього завдання сприяє класифікація цін, яка схематично зображена на рис. 5.1.

Як саме класифікуються ціни, коли використовуються кожні їх різновиди, як вони формуються, розглянемо далі.

Види цін за ступенем урахування в них витрат і прибутку. Залежно від каналів руху (канал товароруху - це сукупність підприємств чи окремих осіб, які виконують усі посередницькі функції з фізичного переміщення товарів і передачі будь-кому права власності на товари в процесі їхнього просування від виробника до споживача) товарів від виробника до споживача і врахування в ціні виробничих і збутових витрат, а також прибутку, ціни поділяються на оптові та роздрібні.

Рис. 5.1. Ознаки класифікації цін

Оптова ціна - це ціна, за якою торговельне підприємство здійснює розрахунок з постачальником товару.

Використання оптових та роздрібних цін при проходженні товаром шляху від виробника до споживача (в каналах руху товарів) показано на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Формування оптових та роздрібних цін

Оптова ціна підприємства (відпускна ціна) являє собою ціну виробника продукції, за якою підприємство реалізує вироблену продукцію оптово-збутовим організаціям, за державним контрактом, посередницьким та іншим підприємствам і організаціям.

Оптова ціна підприємства визначається при виході товару на ринок і дає обґрунтування доцільності такого виходу. Ринкові ж ціни можуть суттєво відрізнятися від цієї ціни залежно від ситуації на ринку та умов споживання товару. Інформацію про оптові ціни підприємства містять каталоги, проспекти, прейскуранти фірм. Забезпечення достовірної інформації про оптову ціну підприємства є однією з передумов запровадження ринкових відносин в Україні.

За оптовими цінами виробника підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі. Ці ціни використовуються на підприємстві при плануванні, обліку й аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку та інших вартісних показників діяльності підприємств, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переозброєння, доцільності одержаних кредитів та ін.

Оптова ціна підприємства включає витрати виробництва й реалізації та прибуток підприємства, а також податок на додану вартість і акциз з підакцизних товарів.

Різновидом оптової ціни підприємства-виробника є трансфертна (внутрішньофірмова) ціна.Вона являє собою ціну, за якою підприємство реалізує продукцію, роботи й послуги своїм підрозділам (філіалам, дочірнім підприємствам). За цією ціною здійснюється обмін комплектуючими, матеріалами, напівфабрикатами тощо.

Використання трансфертних цін дає змогу істотно підвищити конкурентоспроможність підприємства. Це може бути здійснено за рахунок зниження цін на сировину й матеріали, послуги, які надаються дочірніми підприємствами, що помітно підвищує конкурентоспроможність кінцевої продукції. Понижені трансфертні ціни інколи використовуються також для зменшення митних зборів та в інших цілях. Однак це суперечить антимонопольному законодавству України. Різновидом трансфертних цін виступають розрахункові ціни, що використовуються в окремих галузях української економіки (вугільній, цементній, скляній).

Іншим різновидом оптових цін виробника є закупівельні ціни. Закупівельні ціни являють собою ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним та приватним заготівельним, переробним і торговельним фірмам. За своїм складом закупівельна ціна включає витрати, прибуток і ПДВ.

Оптова ціна промисловості (торгівлі)являє собою ціну, за якою підприємства та організації-споживачі закуповують продукцію у постачальницько-збутових (оптових) організацій. Вона, крім оптової ціни підприємства, включає постачальницько-збутову (оптову) націнку або знижку та податок на додану вартість збутових і транспортних організацій .

Постачальницько-збутова (оптова) націнка (знижка) - це ціна за послугу з постачання та збуту. Як і будь-яка інша ціна, вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових (оптових) організацій та забезпечити прибуток. До витрат таких організацій належать: вантажно-розвантажувальні роботи, складування, зберігання, підсортування, доведення продукції до вимог споживачів, амортизація основних засобів, витрати на опалення, освітлення, енергетичні витрати на технологічні потреби й інше.

Роздрібні ціни- це ціни, за якими населення купує товари у приватній, кооперативній та державній торгівлі. Роздрібні ціни є, як правило, кінцевими цінами. Вони складаються з оптових цін, витрат і прибутку торговельних організацій. Якщо товар надходить до торговельних організацій безпосередньо від виробника, то у такому випадку роздрібна ціна складається з оптової ціни виробника і торговельної націнки. Якщо канал руху товару від виробника до кінцевого споживача проходить через постачальницько-збутову організацію, то вона складається з ціни оптової торгівлі і роздрібної торговельної націнки. За роздрібними цінами організації роздрібної торгівлі і продавці на вільному ринку реалізують товари кінцевому споживачеві - населенню.

Роздрібні ціни тісно пов'язані з іншими видами цін. На рівень, співвідношення, динаміку роздрібної ціни впливають споживчий попит, рух грошових доходів, інфляція, мода, національні особливості. Підприємці мають справу з роздрібними цінами при визначенні ціни кінцевої реалізації товару, проведенні маркетингових досліджень, установленні рівня оплати праці, соціальних трансфертів, а також при оцінці граничного рівня оптових і закупівельних цін. Роздрібні ціни можуть відрізнятися за поясами та регіонами країни, бути постійними, тимчасовими, сезонними. На товари-новинки і товари підвищеного попиту можуть встановлюватись підвищені роздрібні ціни.

Розглянуті види цін можуть бути базовими (базисними) та лімітними.

Базові ціни встановлюються на попередні види продукції визначеного призначення з фіксованими параметрами якості. При постачанні товару з параметрами, що відрізняються від базових, рівні цін визначаються за допомогою надбавок і знижок базової ціни, які враховують зміни в якості товару.

Товаровиробник може встановлювати на нові види продукції лімітну, тобто максимально допустиму ціну, яка забезпечить зацікавленість споживачів у використанні нової продукції. Отже, лімітна ціна — це гранично допустимий (верхній) рівень ціни нової продукції. Визначається вона на підставі вартісної оцінки поліпшення споживчих властивостей продукції, що забезпечує відносне здешевлення її для споживача. Лімітна ціна визначається на початкових етапах розроблення (проектування) нової продукції і використовується для техніко-економічних розрахунків, обґрунтування доцільності її виробництва, встановлення договірних або прейскурантних цін.

Види цін і тарифів залежно від ступеня самостійності підприємств. За ступенем самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними, договірними (контрактними), регульованими та фіксованими.

Вільні цінив ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно у відповідності до прийнятої на підприємстві цінової політики; вони формуються на підприємстві та затверджуються його керівником. Такі ціни встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих і регульованих цін. Регулятором вільних цін є лише попит і пропозиція на товари визначеної якості. Механізм установлення таких цін орієнтований на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товару та запобігання ажіотажного попиту й спекуляції. У відпускних вільних цінах враховуються собівартість продукції, податок на додану вартість та прибуток від реалізації товарів.

Держава може лише опосередковано впливати на механізм формування вільних цін шляхом зміни кон'юнктури ринку. Наприклад, установлення певних «правил гри» на ринку за допомогою заходів, які обмежують недобросовісну конкуренцію і монополізацію ринку. Для цього впроваджуються заборони на горизонтальне й вертикальне фіксування цін, цінову дискримінацію, демпінг, недобросовісну цінову рекламу.

Договірні цінивстановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. Головна їх відмінність від твердої прейскурантної ціни полягає в тому, що вони можуть змінюватися за взаємною згодою сторін. За умов монополізованого ринку договірні ціни можуть бути формою диктату продавця, способом завищення цін з метою отримання надприбутку. Для уникнення таких ситуацій держава повинна здійснювати прямий вплив на формування договірних цін шляхом проведення ефективної антимонопольної політики, а також і побічний вплив — через прогресивне оподаткування прибутку, захист прав споживачів тощо.

Якщо договір укладається між суб'єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, вказані в ньому, — контрактними.Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами),вони визначаються умовами постачання товару.

Регульовані ціни встановлюються регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є неприпустимим. Регулювання їх здійснюють органи ціноутворення в установлених верхніх та нижніх межах ціни на основі коефіцієнтів зміни цін шляхом прямого обмеження їх зростання або зниження, встановлення граничних рівнів цін, граничних відхилень від фіксованих цін, установлення граничного рівня рентабельності, залежно від граничного розміру торговельних та постачальницько-збутових надбавок (націнок) у ціні кінцевої реалізації деяких товарів, установлення граничних значень елементів ціни.

В Україні, починаючи з травня 1996 р., державне регулювання цін на промислову продукцію й послуги здійснювалося за допомогою граничних цін і тарифів та побічно регульованої ціни.Перший вид цін установлюється державою на продукцію, ресурси і послуги, які справляють істотний вплив на загальний рівень і динаміку цін в економіці, виробництво яких зосереджено в монопольних структурах. Такі ціни встановлювалися насамперед на вугілля, електроенергію, газ. Побічне регулювання цін здійснюється державою централізовано за допомогою впровадження граничного рівня рентабельності на такі соціально значимі види продукції, як хліб і хлібобулочні вироби, дитяче харчування.

Види цін у контрактах купівлі-продажу.Контракт — це офіційний документ, що являє собою договір постачання товарів, надання послуг тощо. Розрізняють контракти купівлі-продажу товарів у їх матеріально-уречевленій формі, послуг, а також результатів творчої діяльності. Ціна, яка вказується у контракті, може бути трьох видів: тверда, із наступною фіксацією, ковзаюча (плинна).

Тверда цінане змінюється з моменту підписання контракту до моменту надходження товару до покупця. В довгострокових контрактах обидві сторони, намагаючись зменшити втрати у випадку зміни ринкових цін, як правило, уникають фіксування твердих цін. Установлення твердої ціни вигідно продавцю за умови майбутнього зниження цін, а покупцю — за умови їх підвищення.

Ціна з наступною фіксацієювказується в контракті на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше вказаної дати, проставлена в контракті ціна не змінюється. В іншому випадку до постачальника товару застосовуються санкції, які обов'язково повинні бути обумовлені в контракті. Ціна з наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту, наприклад, перед або після чергової поставки товарів. У такому випадку в контракті повинні бути визначені правила фіксації ціни, якими передбачається зазначення періоду фіксації, право вибору часу фіксації ціни покупцем на підставі певного джерела інформації (поточного біржового котирування цін, довідкової ціни з бюлетенів тощо) та умови узгодження ціни сторонами за взаємною домовленістю.

Плинна ціназмінюється впродовж дії контракту, узгодженим між його сторонами способом. У такому випадку в контракті не зазначається кінцевий рівень ціни, а передбачаються правила й порядок її встановлення. При встановленні таких цін до контракту вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, залежно від підвищення або зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди.

Ціни зовнішнього та внутрішнього ринків.Ціни, які обслуговують зовнішній ринок, відображають зовнішньоекономічні зв'язки держави з іншими країнами. Другою особливою характеристикою цих цін є те, що вони перебувають під впливом цін на світових ринках, що відображають умови виробництва та реалізації у цілому для світового господарства.

Зовнішньоекономічні ціни являють собою ціни,за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів або при продажу їх усередині країни іноземним покупцям за валюту. При формуванні таких цін враховуються світові ціни, курси валют, особливості кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, умови здійснення угоди, методи державного регулювання цін у країнах-партнерах, рівень митних тарифів. Тому зовнішньоекономічні ціни можуть відрізнятися від світових. Середні зовнішньоекономічні ціни публікуються у статистичних матеріалах ООН та статистичних довідниках. За конкретними угодами рівень таких цін нерідко становить комерційну таємницю.

В Україні з кінця 1994 року запроваджено так звані індикативні ціни. Вони встановлюються на товари щодо експорту та імпорту яких визначено режим ліцензування й квотування або інший спеціальний режим. Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися на ринку експорту або імпорту на момент здійснення зовнішньоторговельної операції. Такі ціни обов'язкові для всіх підприємницьких структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. При визначенні індикативних цін беруться до уваги чинні в Україні стандарти якості продукції, стан кон'юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін та інші чинники й умови. Індикативні ціни переглядаються щомісячно, їхнє використання спрямоване на впорядкування ціноутворення у сфері зовнішньої торгівлі, запобігає демпінгу і сприяє збільшенню валютних надходжень від експорту українських підприємств.

Зовнішньоекономічні угоди укладаються, як правило, на базі світових цін. Світові ціниявляють собою ціни або тарифи, за якими здійснюються операції на світовому ринку. Такі ціни є основою зовнішньоторговельних цін. Довгострокові тенденції руху світових цін пов'язані з науково-технічним прогресом, структурними зрушеннями на світовому ринку, ресурсозабезпеченням країн та інших чинників.

У практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу — продажу товарів за демпінговими цінами. Демпінгова ціна — це ціна на товар, суттєво більш низька, ніж при звичайних комерційних операціях. Використання демпінгових цін обмежується антимонопольним законодавством - Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18.02.1992 року.

Для експортних та імпортних товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку країни, використовують ціни внутрішнього ринку.Базою для встановлення рівня таких цін виступає рівень цін на національному ринку. Внаслідок цього вони можуть суттєво відрізнятися від світових та зовнішньоторговельних цін. Різниця між цінами внутрішнього ринку та зовнішньоторговельними цінами слугує підставою для встановлення митних тарифів, експортних премій та визначає величину прибутку або збитку від зовнішньоекономічної діяльності.

Види цін залежно від регіону реалізації. Залежно від територіальної диференціації ціни поділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні та поясні.

Єдині цінивстановлюються державними органами влади на окремі товари і послуги на всій території держави. До них, наприклад, належать тарифи на залізничні перевезення, тарифи на електроенергію та ін.

Регіональні цінивстановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги. Це, наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.

Зональні цінивстановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із урахуванням різного рівня собівартості добування в тих чи інших природно-географічних умовах. Це, наприклад, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту й ін.

Поясні цінивстановлюються за районами (поясами) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва та затрат на транспортування в інші райони.

Види цін залежно від урахування в них транспортних витрат. Крім витрат виробництва істотну частку в ціні складають витрати обігу, зокрема, витрати, пов'язані із транспортуванням товарів до покупців. Взаємовідносини продавців і покупців не обмежуються лише визначенням ціни товару. Необхідно ще узгодити базові умови постачання, які визначають основні права й обов'язки учасників угоди при транспортуванні, пакуванні і маркуванні товарів, щодо страхування вантажів і оформлення комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару. При цьому необхідно пам'ятати, що всі додаткові витрати можуть взагалі не включатися в ціну чи включатися в неї частково або повністю. Усе сказане складає поняття «франкування», тобто економічні і правові умови, які визначають порядок включення в ціну тих чи інших витрат, пов'язаних із транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, зберіганням і страхуванням вантажів. Таким чином, можна сказати, що франкування регламентує правові обов'язки сторін у зв'язку з постачанням товарів у внутрішній та зовнішній торгівлі.

Ціни «франко».У внутрішній торгівлі ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються за видами франко. Франко - це комерційний термін, який означає, що визначена частина витрат з транспортування або вантаження товару включається в ціну виробника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові затрати включаються в ціну за угодою купівлі-продажу. Існує шість видів франко:

- ціна франко-склад постачальника - не включає ніяких витрат із пересування товару від продавця до покупця. Усі ці витрати покупець сплачує понад ціну товару;

- ціна франко - станція відправлення - враховує ціну товару і затрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Усі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, сплачуються окремо;

- ціна франко - вагон станції відправлення - відрізняється від попередньої умови тим, що включає додаткові витрати на подачу вагона на під'їзні колії і навантаження товару у вагони на станції відправлення;

- ціна франко - вагон станції призначення - крім ціни товару включає витрати на перевезення зі складу продавця до станції призначення без відвантаження товару із вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець сплачує понад ціну окремо;

- ціна франко - станція призначення - включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення із урахуванням витрат на відвантаження продукції з вагонів. Необхідно врахувати, що більшість вантажів не перевантажуються на залізничних станціях відправлення і призначення (руда, вугілля, нафта, металопрокат та ін.). Для таких товарів використовуються ціни франко - вагон станції призначення (відправлення), а не франко - станція відправлення (призначення);.

- ціна франко - склад покупця - враховує ціну товару і всі витрати з його пересування зі складу продавця до складу покупця.

Ринкові умови господарювання вимагають впорядкування системи ціноутворення, бо цивілізований ринок – це регульований ринок, де найважливішим об'єктом регулювання є саме ціни. Держава повинна брати участь у процесах ціноутворення, регулювати ціни на стратегічно важливі товари, підтримувати виробників через систему державних дотацій і субсидій, контролювати ціни на продукцію підприємств – монополістів, запобігати встановленню демпінгових цін як засобу витіснення конкурентів з ринку.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. PR-ІНСТРУМЕНТАРІЙ І МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
3. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
4. Аграрний комплекс національної економіки.
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. Адміністративної економіки.
9. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
10. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
11. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
12. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності

Переглядів: 1841