Постійна і змінна частина оборотних засобів.

Валові, чисті і власні оборотні засоби.

Оборотні фонди і фонди обігу.

Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди,) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу).

До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оптимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх використанню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.

2. ЗА ХАРАКТЕРОМ ФІНАНСОВИХ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ:

За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби. Валові оборотні засобихарактеризують загальний їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів.

Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань.

Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства. Очевидно, якщо підприємство не використовує залучені кошти для фінансування оборотних засобів, то сума чистих і власних оборотних засобів співпадає.

3. ЗА ПЕРОДОМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ:

За періодом функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину.

Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції.

Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

4. ЗА РІВНЕМ ОХОПЛЕННЯ НОРМУВАННЯ:

Нормовані і ненормовані оборотні засоби. За рівнем охоплення нормуванням оборотні засоби поділяють на нормовані і ненормовані.

До нормованих належать ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі, витрати майбутніх періодів.

До ненормованих- ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

5. ЗА РІВНЕМ ЛІКВІДНОСТІ:

Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби. За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби:

високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби);

ті, що повільно реалізуються (запаси).

Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов'язаннями підприємства, згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями у визначені терміни.

6.ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ РИЗИКУ:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виробнича потужність підприємства	\|	Визначення потреби в оборотних коштах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.