Тема 3. Психологія творчих здібностей

1. Поняття творчості.

2. Концепції креативності.

3. Природа творчості.

4. Психологічні механізми творчості.

5. Психофізіологічні основи творчості.

6. Структура творчого процесу.

1. З-поміж проблем філософських та психологічнихв усі віки вирізняли такі, що заслуговують на статус вершинних, еталонних, взірцевих. Проблема творчості, проблема людини як творця, проблема людського життя як творчого сходження до власного «Я» - безумовно серед них.

Закон України „Про освіту”, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ сторіччя) зосереджують увагу освітян на необхідності принципової перебудови системи освіти, починаючи з цілей, економічного фундаменту і закінчуючи системою підготовки та перепідготовки спеціалістів, структурою школи, змістом та технологіями навчання. В умовах демократичного і національного відродження України виникла потреба узгодження цілей, стратегії, тактики педагогічного процесу з демократичною реальністю. Це зумовило спрямування педагогічного процесу на розвиток та формування творчої особистості.

Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ сторіччя):

Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

Система освіти має забезпечувати:

· формування особистості, професіонала-патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, чітко орієнтується в сучасних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у XXI столітті;

· збереження і продовження української культурно-історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови і культури, історії і культури народів, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних відносин;

· виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистнісних відносин;

· формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання;

· розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримку обдарованих дітей і молоді, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості;

· виховання здорового способу життя, розвиток дитячого і юнацького спорту;

· формування трудової і моральної життєтворчої мотивації, активної громадянської та професійної позицій; навчання основним принципам побудови професійної кар'єри і навичкам поведінки у сім'ї, колективі й суспільстві, системі соціальних відносин і, особливо, на ринку праці;

· підготовку людей високої освіченості й культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних то творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні та впровадженні новітніх наукомістких і інформаційних технологій;

· екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, здатності протидіяти проявам бездуховності.

· організацію навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних досягнень науки, педагогічної теорії, соціальної практики, техніки і технології; наступність рівнів освіти і неперервність навчання; створення та впровадження інформаційних технологій навчання;

· різноманітність типів і видів закладів освіти, варіативність навчальних програм, індивідуалізацію навчання й виховання; академічну мобільність вчителів і викладачів, учнів і студентів;

· підтримку професійного зростання педагогічних та науково-педагогічних кадрів.

Творчість людини — це вияв духовних можливостей особистості, демонстрація безмежних людських якостей.

Творчість – це діяльність, що породжує щось нове, незвичне, оригінальне на основі реорганізації попереднього досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів.

Мета творчої діяльності – створення нового, прогресивного, що сприяє розвитку людства. Сутність творчості несумісна з діяльністю, яка є ворожою для людини. Істина творчість гуманна, тому що з необхідністю веде до розвитку і саморозвитку особистості і, відповідно, суспільства.

Серед сучасних позицій науковців щодо природи творчості виділяють дві основні точки зору. Перша розглядає творчість якдіяльність, в результаті якої створюються нові суспільно значущі цінності, а основна увага приділяється критеріям об’єктивної новизни та оригінальності створених продуктів творчої діяльності. Друга пов’язує творчість з самореалізацією людини, з розвитком мотивації творчої діяльності. Критерієм творчості в такому розумінні, її цінністю виступає особистість самої людини, а не тільки створені нею продукти діяльності. Такий більш суб’єктивний особистісний критерій творчості особливого значення набуває в педагогічному процесі. Головною метою такого розуміння творчості є розвиток, самоактуалізація та самореалізація людини.

Різноманітні теорії та концепції про природу творчого процесу, його психологічних та фізіологічних механізмів акцентують увагу на певних сторонах феномену творчості. Звичайно, існуючі концепції складного феномену творчості відбивають позицію світогляду їх авторів. Найбільш сталі та цілісні позиції в розумінні природи творчості містять такі наукові напрямки як екзистенціалізм, біхевіоризм, психоаналіз.

Вагомий внесок у теорію творчості як психологічного типу зробили західні науковці: Т.Рібо, К.Роджерс, А.Маслоу, Е.Фромм, Д.Гілфорд, Е.Торренс, З.Фрейд, К.Юнг, та вітчизняні: О.Потебня, П.Енгельмейер, Б.Ананьєв, Л.Виготський, Б.Теплов, А.Лук, В.Моляко, В.Роменець, В.Клименко.

Зокрема, психологічна теорія творчості В. А. Роменця постає як єдність трьох складових:

- загальної психології творчості;

- генетичної психології творчості;

- прикладної психології творчості.

Осередком побудови системи психології і психологічного знання як такого, стверджував В.А.Роменець, має бути вчинок. Вчинок являє собою, за В.А. Роменецем, єдність внутрішнього і зовнішнього, тілесного і духовного, біологічного й соціального, індивідуальногота суспільного, свідомого, несвідомого й надсвідомого. Вчинок поєднує в собі ствердження і заперечення, творення і репродукування, свободу й необхідність. Отже, феномен учинку задовольняє критерії визначення осередку психічного, бо здатний «зняти» в собі і «породити» із себе основні суперечності, що утворюють рушійну силу розвитку системи психіки. У цьому світлі В. А. Роменець приділяв велику увагу дослідженню проблем творчості, оскільки вважав, що саме у творчості відбувається формування людини і саме через творчість стає можливим вияв її неповторної індивідуальності.

Говорячи про загальну психологію творчості, В.А.Роменець зазначав, що в сучасній вітчизняній психології, помітно відчувається інтелектуалізація проблем творчості. Більше того, з самого інтелекту обирається одним з його моментів, а саме мислительний, навколо якого й вибудовуються різноманітні моделі тлумачення як природи творчого процесу, так і його провідних психологічних механізмів.

Деякі автори ототожнюють творчі здібності з креативністю. Термін „креативність” був введений в психологічну науку в 60 роках і означав здібність швидко і нестандартно вирішувати інтелектуальні навчальні задачі. Аналіз досліджень вітчизняних (Богоявленська, Гільбух, Пономарьов) та зарубіжних вчених (Д.Гетцельс, Д.Гілфорд, Е.Торренс, І.Фостер) приводить до висновку, що креативність – це системна якість інтелекту, основними характеристиками якого є:

· висока міра чутливості до дисгармонії елементів в структурі проблеми, яка може проявлятися в браку елементів, в порушенні їх порядку, наявності зайвої інформації;

· прагнення до корекції дисгармонії;

· можливості корекції, яка базується на відповідній інтелектуальній компетентності.

Отже, креативність виступає як сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості. Деякі автори вважають творчою ту особистість, яка характеризується креативністю. Є.С.Громов та В.О.Моляко називають сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, розвинена фантазія, активність, сконцентрованість, чіткість, чуттєвість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Здібності як індивідуально-психологічні особливості людини	\|	Концепції креативності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.