• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Телебачення

Радіомовлення

Це ЗМК, що через радіоканали передає необмеженій кількості слухачів мовленнєві, музичні, драматичні та інші передачі з метою інформативно-емотивного впливу.

Види радіомовлення: кабельне («брехунці»), ефірне, державне (внутрішнє, закордонне), комерційне.

Типи радіопередач

За тематикою:

— інформаційні (новинні);

— суспільно-політичні;

— освітні;

— релігійні;

— економічні;

— спортивні;

— музичні;

— літературно-драматичні;

— рекламні;

— інформаційно-розважальні.

За аудиторією: масові, жіночі, дитячі, підліткові, молодіжні, сімейні.

За періодичністю: щогодинні, щоденні, щотижневі, щомісячні, щоквартальні.

За методом відображення: мовленнєві, музичні, змішані, ігрові.

Загальноукраїнські державні («Ера»), комерційні й приватні («Довіра», «Наше радіо», «Мелодія»).

Місцеві («Край», «Радіо-Трек»).

Локальні (підприємства, установи, заклади).

Специфіка радіовпливу

1. Зосередження уваги слухача на одному — слуховому — каналі сприйняття інформації розвиває його образне мислення. Можна уявити себе безпосереднім учасником події, пофантазувати, домислити те, що сказав автор…

2. Всеохоплюваність радіомовлення — слухати в будь-якому місці.

3. Ненав’язливість — можна слухати радіо і займатись своїми справами.

4. Оперативність — прямі трансляції з місць події.

5. Диференційованість передач, кілька програмність радіо, альтернативні радіостанції — для будь-якої категорії слухачів.

6. Часова обмеженість — не можна відкласти слухання радіопрограми на інший час. Це можна зробити в онлайнових версіях радіопрограм.

Офіційно вважається, що електронне телебачення розпочалося у 1911 році, коли російський професор Б.Розінг, створивши електропроменеву трубку (кінескоп), передав зображення в лабораторії на віддаль кількох метрів. Насправді першу в світі передачу зображення людини на відстані 20 м здійснив у Ташкенті син українського поета Павла Грабовського — Борис, який створив перший телеприймач. Але винахід не був зареєстрований на його ім’я.

Публічне телебачення найперше з’явилося в Англії у 1936 році, а в 1939 — у Нью-Йорку в США. Того ж року Московський радіотехнічний вузол почав регулярні телепередачі, які приймали аматори на саморобних приймачах у Ленінграді, Києві, Смоленську та інших великих містах європейської частини СРСР.

Телевізійні станції: програмні (телецентри) та передавальні (ретрансляційні).

Структура телебачення

Супутникове: «WorldNet» («Євронет» (Європа), «Арнет» (Карибський басейн, Південна та Центральна Америка), «Афнет» (Африка), «Іанет» (Південно-Східна Азія), «CNN», «EuroNews».

Внутрішнє: національне (загальнодержавне), обласне, міське, місцеве, локальне.

За фінансуванням: державне та комерційне.

За способом поширення телесигналу: кабельне, ефірне, аналогове, цифрове (кабельне та інтернетне).

За видом доступу: абонентське, умовно безкоштовне, безкоштовне.

Базові принципи телебачення

— серійність — глибока розробка певних тем, та сітка мовлення, регулярність передач;

— оперативність;

— сітка телемовлення;

— трансляційність — збіг події та її сприйняття телеглядачами;

— тривалість інформативного процесу, що не має видимого фіналу;

— дискретність — роздільне, уривчасте повідомлення, що є ніби фрагментом інформаційного випуску, програми.

Типи телепередач аналогічні радіопередачам, додається лише ток-шоу та прямі телеігри (лотереї).

Специфіка телекомунікацій

1. Екранність — дивимось на прямокутну площину.

2. Наочність — розповідь і показ події створюють ефект присутності.

3. Пряма трансляція з місця події.

4. Одночасний вплив на органи зору і слуху.

5. Використання всіх каналів передачі інформації: лінгвістичного, пара лінгвістичного, кінетичного.

6. Примусовість сітки телепрограм націлює телеглядача на перегляд телепередач в один і той самий час, відриваючись від інших проблем і робіт.

Телекомунікацію на рівні телеглядача та медіапродукту можна умовно розподіляється на три групи:

— пасивний тип сприйняття медіапродукції, наприклад, кінофільму, коли глядач очікує від перегляду лише отримання емоційного задоволення, розваги, відпочинку;

— активний тип сприйняття характеризується тим, що глядач очікує отримати інтелектуально-емоційне задоволення від перегляду; він схильний до аналізу застосованих у фільмі/програмі прийомів і технологій, аналізу поведінки героїв/ведучих, розгортання сюжетної лінії, авторського задуму;

— креативний тип сприйняття передбачає здатність телеглядача до переосмислення медіа-тексту, встановлення невидимих смислових, інверсійних зв'язків (що може привести до несподіваних висновків), а також здатність до перетворення несмішного фрагмента відео-, кіносюжету на жарт та інше.

Читайте також:

1. Вплив телебачення на трансформацію свідомості аудиторії
2. Дефектометрія свердловин. Індуктивний дефектомір обсадних труб. Гамма-гамма-товщиномір. Свердловинне акустичне телебачення. Акустичні сканери
3. Загальна характеристика телебачення
4. Поняття про телебачення
5. Радіофікація, телебачення, внутрішній зв’язок (у т. ч. внутрішній зв'язок).
6. Роль телебачення у створенні іміджу
7. Телебачення
8. Телебачення і культура
9. Телебачення як вид мас-медіа
10. Телебачення як комунікація?
11. Циркове мистецтво, кіномистецтво та телебачення.

Переглядів: 2184