Телебачення як вид мас-медіа

(джерело – http://www.refine.org.ua/pageid-5107-5.html)

Телебачення як засіб масової комунікації – складна система, різні зони якої по-різному освоюють, відображають реальність. Найбільш великими з цих зон можна вважати художнє і позахудожнє телебачення. Під системою художнього ТБ дослідниця О. Ф. Нечай розуміє "всі види телепрограм, створені з використанням екранного мистецтва. Художнє ТБ охоплює репродуктивну і продуктивну підсистеми.

Канал телемовлення – це сукупність технічних засобів, пристосованих для трансляції телепередач на територію, визначену параметрами технічних засобів мовлення. Канали телемовлення залежно від власності на засоби мовлення можуть бути державними, приватними, акціонерними, громадськими. В нашій країні є державні і недержавні канали телемовлення. Створення громадського телебачення тільки передбачається

Залежно від охоплення території канали телемовлення можуть бути: загальнонаціональними (транслюють передачі на більш як половину областей України), регіональними, обласними, місцевими.

В Україні є можливість дивитися від 4-х каналів у сільській місцевості до 10-ти – у великих містах з допомогою звичайних антен (у метровому діапазоні хвиль).

Національна телекомпанія - державна телеорганізація, що веде мовлення на загальнонаціональному каналі мовлення, підзвітна Верховній Раді України, Президентові України і використовує один канал, УТ-1. Цей канал за Законом України "Про телебачення і радіомовлення" повинен здійснювати оперативне інформування про суспільно-політичні та інші події в Україні та за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю та здоров'ю населення, розповсюдження офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади. На УТ-1 можна подивитися також економічні, публіцистичні, культурно-освітні, медико-гігієнічні, художні, навчальні, розважальні, спортивні програми, а також програми для дітей та юнацтва. Цей канал повинен сприяти зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету в світі.

Сьогодні в Україні діють сотні недержавних телемовних організацій, що засновані підприємцями, комерційними структурами, громадськими, науково-технічними товариствами, органами влади, приватними особами і зарубіжними компаніями. За обсягами мовлення недержавне телебачення переважає державне, надаючи йому свої найкращі програми.

Телебачення, як і кожний наступний за виникненням засіб масової комунікації, успадкувало від своїх попередників їхні виражальні засоби, що можна поділити на:

1) текстові;

2) звукові;

3) зображувальні;

4) екранні;

5) комп'ютерні.

Від преси ТБ запозичило: розмір шрифту тексту, колір букв і фону (наприклад, білі букви на синьому фоні), подачу тексту сторінками, поєднання тексту із зображувальними засобами. На телеекрані вербальна письмова мова присутня і як елементи повідомлень (заставки, титри), і як самостійні тексти (телегазета, телетекст), що з'являються на екрані телевізора і їх при потребі можна вивести на папір принтером, якщо матеріал є на сайті.

Екранні виражальні засоби телебачення запозичило в кіно. Йдеться про монтаж, ракурс, план, кадр, синхронність, відповідність звукового ряду і "картинки".

Та головним засобом спілкування на ТБ є мовлення. Виняток становлять телемости, в яких засобом спілкування є і зображення, і мовлення. Телебачення передає усну мову природно. Тому істинне відродження усної мови пов'язане саме з телебаченням. Існує соціальна потреба в спілкуванні за допомогою усної мови і найкраще її задовольняє ТБ. Але мовлення на телебаченні принципово відрізняється від ораторської мови, тому хороший лектор не завжди вдало виступає на телебаченні.

Телебачення потребує від промовця ораторських даних, вміння встановити контакт із глядачем за допомогою очей, інтонації, стилю мовлення. Глядач хоче бачити живі очі людини, яка з кимось спілкується, він хоче бути спостерігачем, учасником.

Тележурналіст має бути фотогенічним, мати приємний тембр голосу, ораторські навички, акторські здібності, вміти розговорити співбесідника, підтримувати діалог, слухати та чути співбесідників, колег.

Телебачення, крім того, використовує як засіб впливу магію зображення. Зображення як певна знакова система частково відтворює якісь риси оригіналу, несе інформацію про нього, впливає на підсвідомість аудиторії.

Перевагою телезображення є те, що глядач може не володіти спеціальним кодом дешифрування інформації, воно передбачає звичне, загальнолюдське сприйняття.

Телезображення різниться від інших знакових систем великою правдивістю інформації, має пізнавальне й оцінювальне значення.

Телезображення - це специфічні знакові системи, особливе телевізійне мовлення, які треба знати, щоб успішно нести додаткову інформацію глядачам. Телепередача розмовляє з глядачем не тільки мовою слів, через зображення, а й через рухи, міміку, жести, дії учасників передачі. Ефект впливу телезображення криється в наочності, незалежно від волі та бажання глядача.

Через подібність відтворюваного до об'єкту телебачення має найбільший ступінь документальності. Однак об'єктивність телезображення - це ілюзія. Адже телеоператор може виражати свою оцінку подій через план, кадрування, ракурс

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кіно (кінофільм) як мас-медіа	\|	Музика як мас-медіа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.