Казенником називається частина ствола, обладнана гніздом для розміщення затвора і спільно з цим вона призначена для надійного і міцного запирання канала ствола, з'єднання ствола з противідкотними пристроями і участі у напрямі руху при відкоті – накоті по полозах люльки.
Рис. 11. Казенна частина ствола:
1 – казенник; 2 – вертикальний клин
У сучасних гарматах казенники за способом з'єднання з трубою підрозділяються на нагвинчені, вгвинчені і виконані з'єднаними з трубою.
Нагвинчені діляться на 2 групи:
– що надіваються на трубу без обертання і з'єднуються з нею за допомогою муфти. Вони натягаються на кожух ствола, після чого закріплюються спеціальним стволом від подальшого провертання;
– що нагвинчуються безпосередньо на різьбу труби і закріплюються від провертання стопором.
Такі казенники встановлюються на гарматах середнього і крупного калібрів.
Вгвинчені застосовуються на гарматах крупного калібру і з'єднуються з трубою за допомогою різьби.
Виконані з'єднаними з трубою застосовуються у гармат малого калібру. При цьому з'єднання найміцніше, але технологія виготовлення дуже складна.
Довжина казенників для клинових затворів приймається:
– для гармат – ширина гнізда затвора 1,85d та ширина за затворної частини d;
– для гаубиць – ширина гнізда затвора 1,55d і ширина за затворної частини 0,8 d.
Задня опорна поверхня клинового отвору робиться з нахилом » 1:40.
Маса казенника складає 0,15–0,3 маси ствола, що дозволяє наблизити центр тяжіння ствола до казенного зрізу і дещо скоротити габарити гармати.
Сила F, прагнуча відірвати казенник при пострілі, складається з сили інерції та сили, виникаючої внаслідок різниці між діаметром дна комори і каналу.
З¢єднуючі деталі призначені для складання ствола в одне ціле і для з'єднання його з люлькою, в деяких випадках до них відносяться: