Філософський роман «Шагренева шкіра».

За Бальзаківським задумом «Шагреневоа шкіра» (1831), яка розпочала цикл «Філософських етюдів», мала «сформулювати сучасне століття, наше життя, наш егоїзм». Головний герой твору Рафаель де Валантен вихований в бідності батьком, представником зубожілого знатного роду. По смерті батька Рафаель зазнає матеріальної скрути, багаті родичі від нього відвертаються. Він стає на важкий шлях вченого-трудівника, наймаючи дешеву кімнату, де працює над трактатом «Теорія волі». Спосіб життя молодої людини має автобіографічні риси. Рафаель спілкується з дочкою хазяйки Поліною, але, як і Бальзак, мріє про кохання аристократки, яку і знаходить в образі графині Теодори. Потерпівши фіаско у графині, герой залишається у розпачі, його втішає Растіньяк. Вигравши значну суму грошей, Рафаель кидається у вихор насолод, але гроші швидко кінчаються і Рафаелю доводиться продати саме дороге – острів Луарі, де знаходиться могила його матері. Настав день, коли у нього залишилась одна золота монета, яку він програє. Тепер йому залишається тільки смерть у водах Сени. Але випадок приводить героя в крамницю антиквара, від якого він отримує талісман – шагреневу шкіру. Магічна шкіра здатна виконувати всі бажання, а розплатою стає життя Рафаеля. Перше його бажання розкішного бенкету виконується, а коли він дізнається, що отримав великий спадок, дістає талісман і бачить, що той зменшився.

В романі Бальзака виявляються дві системи людського буття. Перша вкладена в слова старого антиквара про те, що знання про життя краще самого життя, другу висловлює куртизанка Акіліна про життя, сповнене пристрасті і прагнень. Письменник розкриває силу і слабкість їхніх принципів. Рафаель може все, але "нічого не хоче", хоча, за висловом автора, "увесь світ належить йому". Кожна його примха - це, по суті, самогубство, він повільно помирає. Одного разу він зустрів Поліну, в житті якої сталися зміни – вона стала дуже багатою. Страх смерті відступає перед бажанням любити, але за кілька щасливих тижнів герой розплачується десятками років свого життя. Невдовзі Рафаель став гірше себе почувати, ніякі спроби повернути шкірі її розмір не допомогли, тому залишається тільки втамувати у собі всі бажання. Усамітнившись, Рафаель веде рослинне існування, але стурбовані погляди селян і його вірного слуги виносять йому смертний вирок. Тоді Рафаель їде до Парижа, де помирає в обіймах коханої Поліни.

Шагренева шкіра – метафора сучасної Бальзаку доби: гонитва за матеріальним (грішми, розкошами тощо) – це шлях до загибелі, бо знищує душу людини. Радість від насолоди миттєва, адже услід за нею йде спустошення, яке спонукає до пошуків нових насолод. Рафаель міг усе, але не здійснив нічого, а причина цьому – його егоїзм. Бальзаківська фантастика не вступає в протиріччя з реальним життям: всі події роману вмотивовані збігом обставин, не протирічить вона і актуальності роману, який написаний слідами Липневої революції і вводить читача в політичну і філософську атмосферу нового часу.

З історією Рафаеля в творчості Бальзака утверджується одна з центральних його тем – тема талановитої, але бідної молодої людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні принципи, стуктура та логіка «Людської комедії».	\|	Зв’язки Бальзака з Україною.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.