• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Крива сукупного попиту AD

Попит закордону

Попит держави

Державні видатки (G) при макроекономічному моделюванні сукупного попиту (АD) розглядаються як екзогенна наперед задана величина, визначена державним бюджетом країни. Тому функція попиту держави на ринку благ має вигляд:

G = Const

Одним з елементів державних видатків є суспільні блага.

Суспільні блага — це товари та послуги суспільного використання (національна оборона, контроль за навколишнім середовищем, контроль за правопорядком та інші). Ці блага споживаються колективно усіма членами суспільства незалежно від того, платять вони за них чи ні, а витрати фінансуються із бюджету за рахунок податків.

Попит закордону на блага певної країни залежить від співвідношення цін на вітчизняні і закордонні товари і обмінного курсу національних валют.

Графічно сукупний попит зображується кривою AD, яка має від’ємний нахил (графік 3.3).

Графік 3.3. Крива сукупного попиту (AD)

Де, P – рівень цін;

Q – реальний обсяг виробництва.

Основною причиною від’ємного нахилу кривої AD ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші “дорогими” і відповідно низькими сукупні витрати.

Крива AD показує величину реальних витрат ці кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.

Цінові фактори, які впливають на сукупний попит

· Зміна процентної ставки.

· Ефект багатства, або касових залишків.

· Обсяг та структура імпорту.

Ефект багатства, або реальних касових залишків

· При високому рівні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться - це означає, що населення реально стає біднішим, і тому можна очікувати скорочення споживчих витрат, і навпаки.

Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється за кривою AD.

Нецінові фактори, які впливають на сукупний попит

· Зміни в споживчих витратах:

а) добробут населення;

б) очікування споживача;

в) заборгованість споживача;

г) податки.

· Зміни в інвестиційних витратах:

а) процентні ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси в країні, а незміною цін;

б) очікувані прибутки від інвестицій;

в) податки з підприємств;

г) технологія;

д) надлишкові потужності.

· Зміни у витратах на чистий експорт:

а) національний доход у закордонних країнах;

б) валютні курси.

· Зміни в державних витратах.

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту (AD) (графік 3.4) перемішується:

· вправо вгору, коли попит зростає (AD ® AD₁);

· вліво вниз, коли попит зменшується (AD ® AD₂).

Графік 3.4. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту (AD).

3. Сукупна пропозиція (AS).

Сукупна пропозиція (AS) — це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).

Крива сукупної пропозиції

Крива сукупної пропозиції (AS) показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін при незмінних інших умовах. (графік 3.5.)

Графік 3.5. Короткострокова крива сукупної пропозиції (AS).

Де, P – рівень цін;

Q – реальний обсяг виробництва;

AS – крива сукупної пропозиції.

Крива сукупної пропозиції (AS) відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв’язку зі зміною рівня цін.

Для короткострокового періоду (декілька місяців або років) розглядаємо короткострокову криву сукупної пропозиції (графік 3.6).

Для довгострокового періоду (декілька років, десятиліття або більше) розглядається довгострокова крива сукупної пропозиції, яка зображається вертикальною лінією AS. Це означає, що підвищення цін не викликає збільшення обсягу національного виробництва у довгостроковому періоді.

Графік 3.6. Довгострокова крива сукупної пропозиції (AS).

Де, P – рівень цін;

Q;

AS– крива сукупної пропозиції

Q_F– потенційний ВНП.

Сукупна пропозиція в основному залежить від потенційного обсягу виробництва.

Потенційний ВНП - це такий реальний обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості, тобто коли фактична норма безробіття дорівнює природному рівню безробіття. Найновіші дослідження оцінюють природний рівень безробіття приблизно 6% робочої сили.

Сучасна економічна наука розглядає три складові кривої сукупної пропозиції (AS):

1. горизонтальний (кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах повної зайнятості та постійних цін (депресійний стан економіки);

2. проміжний (висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін;

3. вертикальний (класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природньому безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Графік 3.7. Вплив на сукупну пропозицію та сукупний попит.

Цінові фактори, які впливають на сукупну пропозицію

· Зміна процентної ставки.

· Зміна рівня цін.

Нецінові фактори, які впливають на сукупну пропозицію

· Зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

6) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів.

· Зміни економічних правових норм:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

· Зміни в продуктивності праці.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції (AS) переміщується (графік 3.7):

· вправо вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва (AS ® AS₁);

· вліво вниз, коли сукупна пропозиція зростає (AS ® AS₂).

4. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Графік 3.8. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Точка перетину кривої сукупного попиту (AD) кривої сукупної пропозиції (AS) - точка рівноваги, які визначає рівноважний рівень цін (Р_A) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Q_F) (графік 3.8)

Три варіанти макрорівноваги

· Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

· Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

· Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня повної зайнятості.

Мультиплікатор у моделі AS – AD

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва, що і рівновага за AS – AD, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Q_Е (графік 3.9).

Графік 3.9. Взаємозв’язок моделей мультиплікатора та AS – AD.

Де, С - функція споживання;

С+І - зростання сукупного политу під дією автономні інвестицій;

Q_Е - рівноважний ВНП;

Е - точка рівноваги;

Q_F - ВНП в умовах повної зайнятості.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може застосовуватися для опису депресії або рецесії, однак не може застосовуватися для періоду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.

Тема 4.

Національний ринок та його рівновага

1. Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку.

2. Ринок товарів та платних послуг.

3. Ринок грошей та цінних паперів.

4. Ринок робочої сили та його рівновага.

1. Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку.

Національний ринок — це сукупність соціально економічних відносин у сфері обміну, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів і послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили.

Структура національного ринку

Основними складовими частинами національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили.

Суб’єктами національного ринку виступають всі макроекономічні суб’єкти: держава, підприємства, домашні господарства, закордон.

2. Ринок товарів та платних послуг.

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу руху товарів та послуг, які задовольняють споживний та інвестиційний попит макроономічних суб’єктів.

Споживчий попит – платоспроможний попит домогосподарств на:

· товари тривалого користування (транспортні засоби, предмети побуту та інше);

· товари поточного споживання (продукти харчування, одяг, енергія та інше);

· послуги (житло, охорона здоров’я, особисті слуги, освіта та інше).

Інвестиційний попит — попит підприємців на блага для:

· відновлення зношеного капіталу;

· збільшення реального капіталу.

Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход (Y) розподіляється на споживання (С) та заощадження (S):

Y=C+S

Споживання представляє собою індивідуальне та сумісне використання споживчих благ, яке направлене на задоволення матеріальних та духовних потреб людей.

Заощадження — економічний процес пов’язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається невикористаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств на споживчі потреби.

Рівновага на ринку товарів та платних послуг у відкритій економіці досягається, коли пропозиція заощаджень дорівнює інвестиційному попиту.

Пропозиція заощаджень (S) є функцією від доходу (Y):

S=S(Y)

Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави:

I=S-ΔZB-G

Де, I – інвестиції;

S – заощадження;

ΔZB – зовнішньоторговельне сальдо;

G – державні витрати.

3. Ринок грошей та цінних паперів.

Грошовий ринок– це ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей).

Ринок грошей утворюється в результаті взаємодії Національного банку з комерційними, а також у результаті взаємодії комерційних банків.

Попит на гроші пред’являють комерційні банки, підприємства, домашні господарства, держава.

Пропозицію грошейнадає Національний банк.

Попит на гроші визначається бажанням економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів (касу).

Виділяють два основних мотиви попиту на гроші:

1. операційний;

2. спекулятивний.

Операційний попитна гроші, основою якого є операції купівлі-продажу, залежить від інтервалу часу між моментами отримання і використання грошових коштів. Чим цей інтервал коротший, тим менший попит на гроші, і навпаки.

M1=r·P·Q

Де, M1 – операційний попит на гроші;

r – запізнення між отриманням і використанням грошових коштів;

P – рівень цін;

Q – обсяг виробництва.

Спекулятивний попит на гроші визначається нормою процента (і):

M2 = M2(і)

Якщо норма процента низька, спостерігається високий курс цінних паперів, що послаблює стимули до вкладання в них ліквідних коштів через ризик, пов’язаний з падінням курсу цінних паперів у зв’язку із зростанням норми процента (і), і навпаки.

Курс акції = Дивіденди / Норма процента 100%

Існує така процентна ставка, за якої економічні об’єкти перестають вкладати ліквідні кошти в цінні папери. Спекулятивний попит на гроші необмежено зростає (ліквідна пастка і’) (графік 4.1).

Графік 4.1 Залежність спекулятивного попиту від норми процента.

4. Ринок робочої сили та його рівновага.

Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб’єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

Суб’єктамиринку робочої сили є працедавці та наймані працівники.

Об’єктамиринку робочої сили є умови найму на роботу та якість трудових послуг.

Під попитом на робочу силу (L^D) розуміють платоспроможну потребу працедавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікації.

Під пропозицієюробочої сили (L^S) розуміють різноманітність і якість трудових послуг, які пропонуються для реалізації.

Ціна попиту на робочу силу виступає у вигляді максимально допустимої з точки зору підприємця ставки заробітної плати для найманих працівників.

Ціна пропозиції виступає у вигляді мінімальної заробітної плати, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.

Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює пропозиції робочої сили (L^D = L^S) і рівень заробітної плати задовольняє як працедавців, так і найманих працівників.

Графік 4.2. Рівновага ринку робочої сили.

Читайте також:

1. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
2. Аналіз попиту
3. Аналіз попиту
4. Аналіз часткової рівноваги Крива виробничих можливостей
5. Вдавані виключення із закону попиту
6. Взаємодія важелів. Оцінка сукупного ризику, зв'язаного з підприємством.
7. Взаємодія попиту і пропозиції
8. Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції.
9. Взаємодія попиту і пропозиції та ринкова рівновага.
10. Взаємодія попиту і пропозиції.
11. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
12. Взаємодія попиту й пропозиції. Ринкова рівновага

Переглядів: 3545