• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Періодизація історії первісного суспільства

Археологічна періодизація первісної історії

Археологічна періодизація первісної історії заснована на змі­нах у матеріалі та технології виготовлення знарядь праці. Таким чином виділяються кам’яний, бронзовий та залізний віки, які, у свою чергу, поділя­ються на періоди, етапи тощо. Стародавній кам’яний вік (палеоліт) поділя­ється, як правило, на ранній (нижній, з олдувайським і ашельським етапами), середній (епоха мустьє) та пізній (верхній). Новий кам’яний вік (неоліт) відокрем­люється від палеоліту середньою кам’яною добою (мезолітом), що також називають «післяпалеолітом» (епіпалеолітом) або «переднеолітом» (прото­неолітом), а деякі фахівці взагалі не виділяють в окремий період. Розвину­тий неоліт, в якому почала використовуватися мідь, одержав назву мідно-кам’яного віку (енеоліт або халколіт). Майже усі археологічні епохи і періоди ще поділяються на культури.

Першим періодизацію історії первісного суспільства запропонував Л.Г. Морган. Користуючись традиційним з епохи Просвітництва XVIII ст. поділом історії на стадії дикості, варварства і цивілізації, він розподілив перві­сну історію на ступені дикості та варварства, а в кожному з цих етапів виділив по три ступені (нижчу, середню, вищу), які характеризуються пев­ним рівнем матеріальної культури і господарства. За Морганом, дикість і ниж­чий ступінь варварства були часом збиральницько-мисливсько-рибальсь­кого господарства, а середній і вищій ступені варварства характеризувалися існуванням землеробсько-скотарського господарства.

У 1936 р. британський археолог В.Г. Чайлд сформулював концепцію трьох докорінних поворотів в історії первісності – орудійної, неолітичної (аграрної) та міської революцій. Тим самим він приєднався до наміченого вже Л.Г. Морганом і розвинутого Ф. Енгельсом вчення про членування первісної історії на дві епохи – привласлювального та відтворювального господарства.

Радянський вчений С.П. Толстов у 40-х рр. ХХ ст. вичленив три основ­них етапи первісної історії: первісне стадо (становлення первісного суспільс­тва), первісну общину (розквіт первісного суспільства) та військову демокра­тію (перетворення первісного суспільства на класове).

Ю.І. Семенов виділив основні стадії у розвитку первісної общини щодо власності і розподілу. У ранньопервісній общині, що вела привласнююче господарство та діставала переважно лише життєво необхідний продукт, панували зрівняльний розподіл і спільна власність; кожен общинник мав право на долю виробленого продукту незалежно від того, чи брав він безпосередньо участь у його виробництві. У пізньопервісній общині, яка перейшла до відтворюючого або високоспеціалізованого привласнюючого господарства і здобувала відносно регулярний надлишковий продукт, поруч зі зрівняльним розвинувся трудовий розподіл, а крім спільної власності поширювалася особиста. Враховуючи те, що для первісного суспільства була характерною родова організація, ранню і пізню первісні общини також називають відповідно ранньородовою і пізньородовою. До первісної общини була виділена доба праобщини, а після первісної общини – епоха первісної сусідської (протоселянської, праселянської) общини, якій були притаманні подвірно-трудовий розподіл і дуалізм спільної та відособленої власності.

На думку Ю.І. Семенова, оскільки найважливішим рубежем у розвитку людського суспільства є виникнення суспільних класів і держави або цивілізації, то, на цій основі, період існування й розвитку людського суспільства насамперед підрозділяється на епоху докласового, або первісного, суспільства, епоху палеоісторії та епоху класового, або цивілізованого, суспільства, епоху неоісторії. При загальному підході до історії докласового, або первісного, суспільства виділяються стадії власне первісного суспільства й суспільства, перехідного від власне первісного до класового. Останнім часом за цим перехідним суспільством закріпилася назва передкласового суспільства.

Таким чином, у розвитку первісного (докласового) суспільства можна виділити три основних періоди:

· етап раннього первісного суспільства,

· етап пізнього первісного суспільства,

· етап передкласового суспільства.

Важливою проблемою є з’ясування меж первісної історії, особливо що­до її початку. У науці є поширеною думка про принципову відмінність неоантро­пів від інших го­мінід. Вона полягає у тому, що Homo sapiens – це іс­тота, для якої культура, тобто, максимально узагальнюючи, небіологічні фо­рми адаптації до навколиш­нього середовища, є запорукою виживання. Цим вона принципово відрізняється від тваринного світу.

Відповідно до концепції «двох стрибків» в антропосоціогенезі, тобто процесі становлення людства і людського суспільства, виділяються два поворотних пункти. Першим«стрибком» був початок виготовлення кам’яних зна­рядь праці, що мало наслідком становлення виробничої діяльності та соціаль­них відносин. Через це частина дослідників вважає, що первісна історія почи­на­ється з виникнення людей вмілих (Homo habilis) з Олдувайською куль­ту­рою (П.Й. Борисковський). Проте інші фахівці доводять, що у архантропів і палеоантропів був лише мінімальний культурний прогрес при суттєвих мор­фологічних змінах, тоді як для неоантропів діє протилежна тенденція – замі­щення біологічного розвитку власне соціальним, тому початком пер­вісної іс­то­рії має вважатися тільки пізній палеоліт, коли стався другий «стрибок», тоб­то завершився соціогенез і можна констатувати буття «готового» люд­сь­кого суспільства (Ю.І. Семенов).

В культурній антропології другої половини ХХ ст. поширилося членування первісної історії, в основу якого було покладено ускладнення соціокультурної організації та характер розподілу матеріальних благ. Були виділені рівні соціокультурної інтеграції – локальна гру­па (bend), плем’я (tribe) і вождівство (chiefdom), які відповідають палеоліту, неоліту і переддержавній (передкласовій) добі. На пер­ших двох рівнях діє реципрокація – розподіл продукту по горизонталі, а останньому притаманна редистрибуція – його вер­ти­кальний розподіл. Крім того, поширився поділ додержавних суспільств на три типи – егалітарні, ранжирувані та стратифіковані. Егалітарні суспільства характеризуються тільки реципрокацією і відсутністю будь-якої диференціації, крім статевовікової. У ранжируваних суспільствах реципрокація заміщується редистрибуцією і виникає престижна (рангова) диференціація, яка, однак, не веде ще до нерівного доступу до економічних ресурсів. Стратифіковані суспільства відрізняються тим, що у них рангова диференціація супроводжується вже нерівністю у доступі до цих ресурсів. Інші фахівці виділяють тільки егалітарні та стратифіковані або егалітарні та ієрархічні суспільства. Важливою складовою частиною такого роду схем є теорія «управлінської революції», яка призвела до відокремлення безпосередніх виробників від організаторів.

Отже, поєднавши усі підходи до періодизації первісної історії, маємо такий підсумок:

Читайте також:

1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Актуальність курсу історіософії історії України
5. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
6. АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ В ІСТОРІЇ
7. Антропологічна періодизація первісної історії
8. Атрибути громадянського суспільства
9. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
10. В історії Стародавньої Греції важливу роль відіграли два поліси: Афіни і Спарта.
11. В рамках святкування Всесвітнього Дня Туалету (19 листопада 2013р.) Музей Історії Туалету оголошує конкурс робіт молодих художників та скульпторів
12. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.

Переглядів: 12352