МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Вступ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І МЕТА КУРСУ. НАУКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. ІСТОРІОГРАФІЯЗМ 1. ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
План лекції: 1. Курс “Історія України”, його мета і завдання. 2. Методологічні засади курсу “Історія України”. 3. Джерела та історіографія історії України. Наукова періодизація історії України.
Питання для самостійної роботи: 1. Джерела та історіографія історії України. 2. Наукова періодизація історії України.
Методичні вказівки і рекомендації:
Готуючи відповідь на перше питання, студенти повинні звернути увагу, що джерелами з історії України є матеріальні носії історичної інформації, що безпосередньо відображають той чи інший бік діяльності людей (речові, етнографічні, лінгвістичні, усні, писемні). Одне з чільних місць серед історичних джерел належить літописам. Окрему групу джерел з давньої історії України складають юридичні пам’ятки: договори Русі з Візантією, “Руська Правда” та ін. Слід зазначити, що вивчення історичного минулого нашого народу ґрунтується на ознайомленні з працями провідних вітчизняних науковців, що складають величезний доробок української історіографічної традиції. Серед них – комплексні дослідження з історії України М. Грушевського, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, В. Сарбея, В. Смолія, Ю. Зайцева, Б. Лановика та ін. Зусиллями вітчизняних істориків і науковців засновано низку періодичних видань – „Український історичний журнал” (1957 р.), “Київська старовина” (1992 р.), “Пам’ять століть” (1997 р.). Відповідь на друге питання пов‘язана з усвідомленням того факту, що вивчення курсу історії України повинно ґрунтуватися на дотриманні наукової періодизації вітчизняного історичного поступу. В сучасній історичній науці виокремлюють кілька етапів в історії України: І. Праісторичний період ( до ІХ ст. н.е.). ІІ. Княжа доба ( ІХ ст. – 1349 р.). ІІІ. Литовсько-польська доба ( початок XIV ст. – 1648 р.). IV. Доба козацько-гетьманської держави (1648 р. – кінець XVIII ст.). V. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій ( ХІХ – початок ХХ ст.). VI. Українська революція 1917-1920 рр. VII. Україна в 20-30-х роках ХХ ст. VIII. Україна в роки Другої світової війни ( 1939–1945 рр.). ІХ. Україна в 1945-1991 рр. Х. Розбудова Української держави (з 1991р.).
Література: 1. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. – К., 1995. 2. Грушевський М.С. Звичайна схема “русской” історії і справа раціонального укладу східнього слов’янства // Пам’ятки України. – 1991. - № 3. 3. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. – К., 1996. 4. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблема суспільної трансформації. – К., 1998. 5. Реєнт О. Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1999. – № 3-4. 6. Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991. 7. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.
Читайте також:
|
||||||||
|