Проблема формування індивідуального стилю трудової діяльності

Суб’єктивна установка, продуктивність праці й задоволеність працею

Особистісні особливості передумови професійної компетентності

Центральним у процесі життєвої активності людини у сучасному суспільстві є фактор професійної компетентності. Його наявність чи відсутність спричинює відмінності в особистісному самовизначенні та стилях життя. в багатьох дослідженнях показано зв’язок між професійно незайнятими жінками (домогосподарками) та частотою проявів психосоматичних розладів, особистісних деформацій і порушення у сфері міжособистісного спілкування.

Детермінація зв’язку професійної компетентності й особистісних, індивідуальних особливостей подвійна. З одного боку, вона заснована на властивостях зворотного зв’язку – вищий професіоналізм спричинює більшу інтегративність особистості, що, зокрема, проявляється в якості викладацької та керівної діяльності. З іншого боку, дослідження творчості та обдарованості демонструють неоднозначність зв’язку професійних досягнень з особистісної компетентністю.

Здається очевидним, що для визначених типів особистості відповідають певні види професій. Так, незалежність, настійливість і самодостатність виявляються важливими якостями для дослідника, а схильність до порядку і надійність важливі для бухгалтера. Проте всередині кожної професії спеціаліст прагне до виконання певних функцій, обумовлених особистісною схильністю до вибору поведінкової ролі – організатор чи виконавець, ініціатор чи послідовник, формальний чи неформальний лідер. Несумісність обраної професії з особистісними якостями (керівник з симбіотичним характером) призводить до незадоволеності життям.

Робота – один з найбільш важливих видів активності людини. Пошук підходящого заняття супроводжує нас з дитинства до старості. Наявність чи брак роботи як професійного виду діяльності позначається на самооцінці, психологічному та психічному здоров’ї.

Найважливіше у цій проблемі криється в установці, робочій мотивації, професійному відборі, в оптимальності роботи (співвідношення об’єктивних показників продуктивності і суб’єктивної задоволеності). Дослідження переконливо показують, що задоволеність – це причина, а продуктивність – наслідок. З ростом продуктивності праці зростає і задоволеність зовнішніми сторонами роботи – заробітком, умовами. Хоча зв’язок між задоволеністю та продуктивністю праці є різноплановим.

В основі формування індивідуального стилю праці часто лежить розвиток психологічної системи професійної діяльності суб’єкта праці. В.О.Шадріков аналізує формування різних психологічних систем професійної діяльності:

1. Формування мотивів професійної діяльності передбачає: а) зсув мотивів на ціль трудової діяльності, в результаті чого працівник знаходить „свій” предмет діяльності; б) «прийняття» людиною професії і знаходження особистого смислу діяльності, що є важливим для формування професійної мотивації; в) утворення цілісної поведінки працівника в результаті формування професійної мотивації.

2. Формування мети професійної діяльності передбачає виділення і врахування наступних моментів: а) центральний компонент – мета; б) мета розглядається як ідеальний образ результату, до якого варто прагнути; в) мета як образ результату, що задається у певних умовах; г) виділяється поле допустимих результатів і уточнюється мета як найбільш оптимальна.

3. Формування уявлення про програму діяльності передбачає: а) уявлення про структуру діяльності; б) про способи виконання діяльності; в) про послідовність адекватних дій.

4. Формування інформаційної основи діяльності передбачає: а) рівень сприйняття інформації; б) оцінка значимості інформації; в) «бачення» інформації в ідеальному та матеріальному полі.

5. Формування блоку прийняття рішень: а) рішення розглядається як вибір альтернативи; б) складається загальна схема прийняття рішень; в) виділяються два основних типи рішень: детерміновані та імовірнісні.

6. Формування підсистеми професійно важливих якостей виходить з таких посилок: а) у людини вже наявні певні якості і при засвоєнні професії відбувається їхня перебудова відповідно до вимог професії; б) загальна логіка перебудови такої діяльності, поява нових якостей і здібностей, що закінчується формування індивідуального стилю діяльності.

Загалом індивідуальний стиль відображає взаємовідносини об’єктивних вимог та властивостей особистості. В одних і тих самих об’єктивних умовах різні особистості виражаються в різних стилях, які є цілеспрямованими, які забезпечують потрібний результат.

Узагальнена схема засвоєння професійної діяльності:

1. Засвоєння нормативно-схвалюваної, «правильної» діяльності:

– побудова образу цілісної діяльності;

– засвоєння окремих дій;

– засвоєння багатоманітності дій і діяльності в цілому.

2. Засвоєння діяльності по новому зразку (формування індивідуального стилю діяльності):

1. засвоєння окремих дій на основі нових, власних уявленнях працівника;

2. засвоюється нова діяльність в цілому на основі вже нормативно-схвалюваного зразка як індивідуально адаптований до себе в результаті поступового формування індивідуального стилю діяльності.

Парадокс полягає в тому, що повноцінне засвоєння професії досягається лише тоді, коли суб’єкт починає виконувати дії не так як потрібно (по зразку), а приносить у цю діяльність свої власні, творчі елементи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регулятивні процеси в структурі професійної діяльності	\|	Проблема суб’єктивної значимості, задоволеності працею і трудової мотивації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.