Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Суть системи фінансування інноваційної діяльності

ФІНАНСУВАННЯ НОВОВВЕДЕНЬ І РИЗИКИ

ТЕМА 8

Контрольні запитання

Реінжиніринг як інструмент підвищення організаційно-технічного рівня виробництва

Реінжиніринг частково є синонімом виразу "технічне переозброєння" з радянської економіки.

Інжиніринг (від лат. Ingenium – винахідливість) – надання комплексу послуг виробничого, комерційного й науково-технічного характеру для доведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт до стадії виробництва.

Реінжиніринг – процес підвищення організаційно-технічного рівня виробництва організації шляхом застосовування більш тонких інструментів (наукових і технічних засобів) інжиніринга або інжиніринга нового (наступного) покоління. Вирішення крупних стратегічних проблем без застосовування цих інструментів неможливе.

Як відзначає американський вчений М.Хамлер, "реінжиніринг" – це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких (стрибкоподібних) покращень у таких вирішальних показниках діяльності, як вартість, якість, сервіс і темпи.

До цих показників можна додати ще конкурентоспроможність, ефективність, стійкість, перспективність як більш важливі для організації в умовах перехідної економіки. Весь інноваційний менеджмент присвячений вирішенню проблем якраз з цих позицій.

1. Яке відношення затрат на НДДКР і технологічну підготовку виробництва?

2. Які основні риси сучасної технологічної революції?

3. За якими ознаками здійснюють класифікацію технологій?

4. Перерахуйте завдання організаційно-технічної підготовки виробництва (ОТПВ).

5. Із яких стадій складається ОТПВ?

6. Якими параметрами характеризується технічний рівень виробництва?

7. Що таке "інжиніринг", коли він застосовується?

8. Що таке "реінжиніринг"?

8.1. Суть системи фінансування інноваційної діяльності.

8.2. Форми і засоби фінансування нововведень.

8.3. Позабюджетні форми підтримання інноваційної діяльності.

8.4. Інноваційна діяльність і ризики.

8.5. Методи оцінювання ризику.

8.6. Управління ризиками і ризик-тейкери.

Інноваційну діяльність підприємства, як правило, здійснюють на основі розроблених програм чи проектів. Інноваційна програма допускає участь у її реалізації різних юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також держави і міжнародної організації.

Інвестиції можна поділити на інвестиції в "зовнішні умови” та інвестиції у власну діяльність.

Інвестування в "зовнішні умови" здійснюють, як правило, у вигляді пайової участі підприємства в спільних проектах, у формі прямого кредитування (з урахуванням норм діючого законодавства) об’єктів, за рахунок діяльності на ринках цінних паперів, а також в інших формах.

Інвестиції внутрішнього характеру мають на меті розвиток стратегічного потенціалу підприємства за рахунок збільшення тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, просторових і т.п.) і створення необхідних товарно-матеріальних запасів.

Термін "інвестиції" має як фінансове, так і економічне визначення.

За фінансовим визначенням. Інвестиції— це всі види активів (засобів), вкладених у господарську діяльність з метою отримання доходу.

За економічним визначенням. Інвестиції — це витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, що залежать від руху витрат на основний капітал.

Умови фінансування інноваційної програми:

· динаміка інвестиції повинна забезпечувати реалізацію програми відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;

· зниження витрат фінансових засобів і ризику програми слід забезпечувати за рахунок відповідної структури і джерел фінансування та визначених організаційних заходів, у тому числі податкових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.

Основні стадії фінансування програми:

· попереднє вивчення життєздатності інноваційної програми (визначення доцільності програми з витрат і запланованого прибутку);

· розроблення плану реалізації програми (оцінювання ризиків, ресурсне забезпечення й ін.);

· організація фінансування, у тому числі:

· оцінювання можливих форм фінансування і вибір конкретної форми;

· визначення організацій, що фінансують;

· визначення структури джерел фінансування;

· контроль виконання плану й умов фінансування.

Способи фінансування інноваційних програм:

· самофінансування, тобто використання як джерела фінансування власних засобів інвестора (із засобів бюджету і позабюджетних фондів — для держави, із власних засобів — для організації);

· використання позикових і залучених засобів.

Система фінансування інноваційних програм включає:

· джерела фінансування:

· організаційні форми фінансування.

Класифікацію джерел фінансування інноваційних програм виробляють за:

· відносинами власності;

· видами власності;

· рівнями власників.

За відносинами до власності джерела фінансування поділяють на:

· власні;

· залучені;

· позичкові.

За видами власності джерела фінансуванняподіляють на:

· державні інвестиційні ресурси (бюджетні засоби і засоби позабюджетних фондів, державні запозичення, пакети акцій та інші основні й оборотні фонди та майно державної власності таін.);

· інвестиційні, у тому числі фінансові ресурси господарських суб’єктів комерційного і некомерційного характеру, громадських об’єднань, фізичних осіб, у тому числі іноземних інвесторів;

· інвестиційні ресурси іноземних інвесторів (іноземні держави, міжнародні фінансові й інвестиційні інститути, окремі організації, інституціональні інвестори, банки і кредитні установи).

За рівнями власників джерела фінансування поділяють:

· на рівні держави і регіонів джерелами фінансування інноваційних програм є: власні засоби бюджетів і позабюджетних фондів; залучені засоби державної кредитно-банківської і страхової систем; позикові засоби у вигляді державних міжнародних запозичень (зовнішній борг держави), державних облігаційних, боргових, товарних та інших позик (внутрішній борг держави);

· на рівні організації джерелами фінансування інноваційних програм є: власні засоби (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові суми відшкодування збитків, іммобілізовані надлишки основних і оборотних коштів, нематеріальних активів та ін.); залучені засоби, у тому числі внески і пожертвування, засоби, отримані від продажу акцій та ін.; позикові засоби у вигляді бюджетних, банківських і комерційних кредитів;

· на рівні інноваційної програми джерела фінансування поділяють на: засоби бюджетів держави і регіонів, позабюджетних фондів; засоби суб'єктів господарювання — вітчизняних підприємств і організацій, колективних інституціональних інвесторів; іноземні інвестиції в різних формах.

Формування портфеля (у вузькому значенні) реальних інвестиційвідбувається в кілька етапів, виходячи з цілей і обсягу інвестиційних ресурсів. А саме:

· пошук варіантів реальних інвестиційних проектів;

· розгляд і оцінювання бізнес-планів окремих інвестиційних проектів;

· первинний добір інвестиційних проектів за укрупненими критеріями: відповідність інвестиційного проекту економічній стратегії й іміджу підприємства; напрямки галузевої й регіональної диверсифікованості майбутньої інвестиційної діяльності;

· ступінь розробленості інвестиційного проекту і його забезпеченості основними факторами виробництва, необхідний обсяг інвестицій і період їх здійснення до початку експлуатації проекту, проектований період окупності, рівень інвестиційного ризику і т.д.;

· експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності (прибутковості);

· експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ризику;

· експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ліквідності;

· остаточний добір інвестиційних проектів у сформований портфель з урахуванням його оптимізації та забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної діяльності.

У табл. 8.1 представлено структуру джерел фінансування інноваційних програм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз технічного рівня виробництва	\|	Форми і засоби фінансування нововведень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.