ІДЕОЛОГІЧНИЙ ДИКТАТ ТОТАЛІТАРИЗМУ

ПОДАЛЬШІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Після війни на Західній Україні тривали соціально-економічні перетворення:

1. Набуло широкого розмаху капітальне будівництво: будувалися нові заводи та реконструювалися старі. Загалом в роки четвертої п’ятирічки в західних областях було відбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Особливість індустріалізації західних областей полягала в тому, що темпи промислового розвитку тут були значно вищими, ніж у східних областях.

2. Збільшилася ресурсна база: почалося освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну, збільшився видобуток нафти.

Однак ця форсована індустріалізація, як і в Східній Україні, супроводжувалась негативними чинниками:

– повільний розвиток харчової та легкої промисловості;

– домінування кількісних показників над якісними;

– залежність від союзного центру.

Ще більш негативні наслідки мала примусова, форсована колективізація сільського господарства, що розпочалася у 1944 р. В 1950 р. колгоспи об’єднували понад 93% селянських господарств. Проводилося вилучення у громадян майна, терор, незаконні арешти, масове виселення заможних селян та їх сімей тощо.

Швидкий розвиток промисловості в Західній Україні продовжувався в 50-60-ті роки, внаслідок чого тут сформувався потужний промисловий район зі спеціалізацією машинобудування, вугільної, нафтової і деревообробної промисловості.

Позитивні наслідки відбудови:

– у 1950 р. валовий обсяг промислового виробництва перевищив рівень 1940 р. на 15%, а у Західній Україні – в 2,5 рази. Україна знову стала однією із провідних індустріальних країн Європи;

– у сільському господарстві довоєнний рівень був досягнутий в 1952 р.

Негативні наслідки відбудови:

– доля республіки у загальносоюзному виробництві суттєво впала: з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 р., а нові індустріальні центри, що виникли за Уралом під час війни, розвивалися значно швидше ніж важка промисловість УРСР, а отже, Україна втратила роль лідера у важкій промисловості та військово-промисловому комплексі;

– наслідки голоду, недостатність коштів на реорганізацію господарств призвели до загального зубожіння колгоспів;

– екстенсивна основа господарства: переважання ручної праці, кількісне збільшення підприємств замість докорінної реконструкції та модернізації, не брались до уваги екологічні аспекти функціонування промислових об’єктів.

Під час війни репресій на ідеологічному ґрунті спостерігалося мало. Надзвичайне становище в країні було фактично ідеальним для тотального панування однієї ідеології, але після війни ідеологічний пресинг відновився.

Наступ ідеології сталінізму розгорнувся перш за все у самій комуністичній партії. У пропаганді переважали культ особи Сталіна, зневага до інакомислення.

ЦК ВКП(б) розгорнув кампанію ідеологічного наступу в галузі літератури, мистецтва, науки. Багатьох митців та літераторів звинувачували у схилянні перед Заходом, занепадництві, космополітизмі.

Агресивність сталінізму в ідеології проявилася і в Україні. В 1947 р. розгорнулася кампанія критики української інтелігенції.

Причинами ідеологічного диктату були:

- існування тоталітаризму, зокрема – однієї політичної партії, яка силоміць насаджувала свою ідеологію за допомогою репресивно-каральних органів;

- відсутність громадянського суспільства та демократії в духовному житі.

Кінець свавіллю настав раптово, коли у березні 1953 р. помер Сталін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА	\|	ХРУЩОВСЬКА ВІДЛИГА. ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ. ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.