ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ

Ключові слова та поняття

Тема 10. УКРАЇНА В ПІСЛЯВОЄННЕ ДВАДЦЯТИЛІТТЯ

(1945 – 1964 рр.)

“Відлига”; тоталітарна держава; авторитаризм; холодна війна; шестидесятники.

10.1. Вхідна інформація для самоконтролю

Успішне засвоєння змісту цієї теми вимагає відновлення і використання наступних знань:

- з курсу історії України у загальноосвітній школі– про соціально-економічні та політичні процеси на Україні, про репресії та тоталітарну систему та помірковану демократизацію.

10.2. Зміст теми:

10.2.1.Структурно-логічна схема змісту теми.

1. Територіальні зміни.

2. Відбудова народного господарства.

3. Подальші соціально-економічні перетворення на Західній Україні.

4. Ідеологічний диктат тоталітаризму.

5. Хрущовська відлига. Демократизація. Десталінізація.

6. Шестидесятники.

7. Економічні та політичні реформи.

10.2.2. Тематичний зміст

Підсумки Другої світової війни суттєво позначилися на політичній карті України.

Світова спільнота погодилася з територіальними змінами, які відбулися під час війни:

1. У лютому 1945 р. на Кримській (Ялтинській) конференції було визнано возз’єднання Східної Галичини і Волині з Україною, яке відбулося в 1939 р.

2. У червні 1945 р. СРСР і Чехословаччина підписали договір про передачу Закарпаття до складу України.

3. У 1947 р. СРСР підписав договори із Румунією і Угорщиною, згідно з якими остаточно утверджувалися в складі України Північна Буковина, придунайські райони й Закарпаття.

Також, 19 лютого 1954 р. згідно з рішенням Верховних Рад СРСР, РРФСР, УРСР із складу Росії до України було передано Крим.

Так за багато віків розмежування територіально сформувалася соборна, єдина Україна та справдилося віковічне бажання українського народу жити в одній державі.

Проте територіальна цілісність не вирішувала всі проблеми єдності України. Соборність передбачає і духовну консолідацію, духовну єдність громадян, коли незалежно від етнічного походження вони відчувають себе часткою одного народу – українського, а цього тоді ще не сталося. Цей процес розтягнувся на десятиріччя.

Територіальні врегулювання потягли за собою депортацію (9.2.). Радянська влада вважала, що поляки, які жили в Західній Україні не благонадійні, а тому вони були виселені у Польщу. Польська влада зробила те саме з українцями. Крім того, багато українців були виселені поляками в північно-західні райони держави, де вони піддавалися асиміляції. Залишали Закарпаття словаки і угорці. Буковину – румуни.

Головна економічна проблема, яка, безумовно, переросла в політичну, для післявоєнної України була проблема відбудови і розвитку народного господарства.

Під час війни Україна зазнала великих матеріальних збитків. Лише прямі збитки, заподіяні господарству УРСР війною, становили 285 млрд. крб., що у п’ять разів перевищувало асигнування України на будівництво нових підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок. Було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, понад 16,5 тис. промислових підприємств.

Державне керівництво СРСР вирішило, що не раціонально повертати евакуйовані у 1941 р. з України підприємства назад, і радило відновити промисловість за 5 років. У 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. Тоді ж подібний закон прийняла Верховна Рада України стосовно України. Було поставлено завдання за п’ять років відбудувати народне господарство та перевищити його довоєнний рівень в значних розмірах. Пріоритети надавалися першочерговій відбудові важкої промисловості і залізничного транспорту. Значно менше, ніж потрібно, виділялося коштів на легку і харчову промисловість. Західні аналітики вважали, що Радянському Союзу буде потрібно 25-40, а то і 100 років, щоб відбудувати господарство, але радянські люди виконали цю задачу значно швидше, – протягом четвертої п’ятирічки.

Проблеми відбудови:

1. Ресурсна: гостро не вистачало електроенергії, палива, транспортних засобів, продовольства, предметів першої необхідності.

2. Недостатність інвестицій: великий обсяг роботи, а також розпочата гонка озброєнь, інвестиції у промисловість інших республік СРСР створили помітний дефіцит коштів.

3. Соціальна: важкі умови, в яких жили й працювали люди, карткова система на продукти та товари, яка була відмінена лише у 1948 р.

4. Кадрова проблема. Під час війни основні втрати населення припадали на працездатну частину населення, особливо чоловіків. Тому, по закінченню війни, широко використовувалася на важких роботах праця жінок і молоді до 19 років. Жінки працювали нарівні з чоловіками, навіть і на шкідливому виробництві. На Україну направлялися тисячі молодих людей, що мобілізувалися або закінчували навчання. За нагальної потреби кваліфіковані кадри готувалися безпосередньо на виробництві методом стажування.

У відбудові народного господарства певною мірою позитивну роль відіграла адміністративно-командна, централізована система керівництва економікою. Одночасно з відбудовою проводилася реконструкція старих підприємств, а також будувалися нові.

Ускладнився процес відбудови в республіці голодом 1946-1947 рр., причинами якого стали посуха. Всього від голоду померло 800 тис. чол.

Намагаючись підвищити обсяги сільгосппродукції, влада практикувала традиційні командні методи:

– посилення тиску на село;

– депортації до Сибіру “осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві”;

– укрупнення колгоспів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерії засвоєння знань	\|	ІДЕОЛОГІЧНИЙ ДИКТАТ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.