Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ

ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ. БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ

У незалежній Україні відбуваються жваві політичні процеси.

Після проголошення незалежності Верховна Рада України заборонила, а потім відновила діяльність КПУ. Між тим в Україні вже діяли інші політичні партії, тобто відбувався процес створення багатопартійної системи. Сьогодні Мінюстом України зареєстровано 135 політичних партій. Деякі з них з кожним роком все помітніше проявляють себе в політичному житті країни. Це яскраво проявилося під час виборів до Верховної Ради в 1994, 1998, 2002 та 2006 рр.

У 1991 – 1993 рр. між законодавчою та виконавчою гілками влади точилася політична боротьба за перерозподіл влади. Компромісом стало прийняття положення пропрезидентсько-парламентську республіку.

У січні 2005 р. була проведена політична реформа, внаслідок якої Президент втратив багато повноважень, зокрема, призначати голову Кабінету Міністрів (прем’єр-міністра), тобто Україна стала парламентсько-президентською республікою, а в січні 2007 р. Верховна Рада прийняла Закон про Кабінет міністрів згідно з яким Україна фактично стала парламентською республікою.

 

У сфері зовнішньої політики спостерігається залежність зовнішньої політики від внутрішньої.

Після хвилі міжнародного визнання незалежності України, Верховна Рада ухвалила юридичну основу зовнішньополітичного курсу – “Основні напрями зовнішньої політики України” (1993 р.).

У документі вказувалося, що Україна:

здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма країнами та народами;

не висуває жодних територіальних претензій до сусідніх держав і, водночас, відстоює цілісність своєї держави;

– пріоритетними сферами зовнішньополітичної діяльності визначено розширення участі в європейському регіональному співробітництві разом із співпрацею з країнами СНД;

дієва співпраця з державами ЄС та НАТО.

Сьогодні Україна лишається у рамках тих завдань, які були окреслені в цьому документі, але урядові керманичі ще не можуть визначитися з бажанням ввійти до ЄС і НАТО або приєднатися до ЄЕП у рамках СНД.

Політична незалежність держави базується перш за все на незалежному, сильному народному господарстві.

З проголошенням незалежності України особливого значення набув вибір оптимальної моделі економічного зростання. Абсолютна більшість населення, яка підтримала на референдумі Акт проголошення незалежності, розраховувала на можливість відносно швидкого і якісного підвищення рівня життя в нових умовах. Передбачалося раціональне використання природних багатств і людського потенціалу. Але, всупереч очікуванням, в Україні виникла значна економічна криза.

 

Причини економічної кризи:

наслідки мілітаризації економіки: багато великих підприємств, які працювали на військово-промисловий комплекс, а отже, централізовано фінансувалися, отримували матеріально-технічне забезпечення, втратили як кошти, так і ринки збуту продукції;

не замкнутість виробничого циклу: лише п’ята частина обсягу промислової продукції мала завершений вигляд, тобто набувала форми кінцевого продукту безпосередньо на території республіки, а понад 72% її господарських зв’язків замикалися на Росії;

відсталість від технічного прогресу та зношеність оснащення підприємств: існуючі потужності у всіх галузях української промисловості десятиліттями майже не оновлювалися, що спричиняло виробництво низькоякісної, метало- та енергозатратної продукції, ускладнювало екологічну ситуацію;

значна нерівність в соціально-економічному розвитку регіонів: територіальний розподіл праці та міжрайонна інтеграція були малоефективними, а місцеві ресурси використовувались обмежено й однобічно;

занедбана екологія: на території республіки, перевантаженій гірничо-металургійними й хімічними комплексами, які самі по собі являли джерело періодичних економіко-екологічних криз, відзначався високий вміст шкідливих викидів в атмосферу. Значних коштів потребувала ліквідація Чорнобильської аварії, яка поглинала майже 20% державного бюджету.

 

Напрямки економічного розвитку незалежної України у 1991-2000 рр.:

1. Відмова від колишньої налагодженої системи господарських зв’язків в рамках СРСР і переорієнтація економіки на підприємства Заходу:

– припинення або скорочення традиційних господарських зв’язків залишило сотні підприємств без споживача, а відповідно – без фінансування;

– продукція українських підприємств не відповідала світовим стандартам, виявилася неконкурентоспроможною, а отже, на Заході вона могла використовуватися здебільшого як напівфабрикат.

2. Ліквідація цінових диспропорцій (розрахунки у світових, ринкових цінах), що значно ускладнювало ситуацію в промисловому виробництві. Найбільш вражаючий розрив зі світовими цінами відбувався у паливному комплексі, коли Росія і Туркменістан встановили для України реальну споживчу ціну за нафту і газ. За 1992 р. ціни на газ зросли в 100, а на нафту – в 300 разів. Така ж тенденція знову повторилася у 2005 р., але подорожчання мало вже не економічні чинники, а переважно політичні (геополітичні претензії Росії). Зростання цін на енергоносії стимулювало та прискорювало інфляцію.

3. Приватизація.

4. Лібералізація цін:

– здійснене в січні 1992 р. запровадження українських купонів багаторазового використання (квазігроші);

– підвищення заробітної плати, стипендій та пенсій, яке не компенсувало втрат при стрибку цін на різні товари в 3-50 разів.

Причини поганого економічного становища на початку незалежності:

1. Недостатність енергоносіїв, перш за все нафти і газу.

2. Відсутність виваженої економічної політики, яку державне керівництво не могло або не бажало виробити та яка б була налаштована на розвиток економіки заради інтересів народу: всі уряди, яких на січень 2007 р. було вже 15-ть розробляли гучні, але не дієві економічні програми.

3. Законодавчий вакуум та законодавчий нігілізм: відсутність або недосконалість необхідних законів (наприклад, з проблем податкової політики) сприяли розкраданню народного майна, а нехтування вже існуючими законами владними структурами, фірмами та іншими структурами і юридичними особами призводило до безкарності, фінансово-економічної анархії.

4. Не продумана зовнішня політика: багато економічних зв’язків було розірвано, у той час як альтернативні зв’язки зі світовими споживачами не були встановлені, а тому українська промисловість втратила джерела сировини, комплектуючих і ринки збуту, що спричинило зупинку сотень підприємств.

 

Урядове керівництво у 1991 – 1998 рр. не визнавало в дійсності ринкових відносин і намагалося використовувати державне регулювання (12.7.) економіки.

 

12.7. Державне регулювання – форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення і підтримання її функціонування у заданому режимі. Регулювання здійснюється за допомогою системи норм і засобів, які регламентують поведінку суб’єктів господарювання як через адміністративні засоби впливу (закони, накази, інструкції), так і через систему економічних методів і регуляторів (ціни, податки, банківські відсотки, пільги, санкції тощо).

 

Проголошена керівництвом країни структурна перебудова промисловості залишалася поза діями урядовців. Іноземні кредити використовувалися на “латання дірок” у бюджеті, наприклад, для погашення заборгованості по зарплатні, а не на поліпшення стану економіки та промисловості. Тому в 1999 р. уряду було відмовлено в наданні кредитів.

У 1999-2001 р. проводилися економічні реформи:

– відбулася рішуча відмова від системи натурального обміну (бартеру);

– заборонялися не грошові форми розрахунку підприємств за використану електроенергію;

– вимагалося виплатити заборгованості по зарплатні.

Наслідки економічних реформ:

– за один рік бюджет держави за поставлену виробниками промислову продукцію отримав збільшення на третину податкових надходжень, що привело до розширення кредитної бази та збільшенню відрахувань на соціальні потреби і до Пенсійного фонду;

повернена заборгованість по пенсіям і заробітній платні відразу перетворювалася в придбані населенням товари. Промислове виробництво після багаторічного застою почало розвиватися і за рік валовий приріст продукції перевищив 13 %.

 

У 2001 – 2007 рр. керівництво України продовжувало основні напрямки економічного розвитку України попередніх часів:

курс на приватизацію: у 2001 р. запроваджено нові правила приватизації, спрямовані на продаж підприємств власникам, які б виконували інвестиційні зобов’язування;

побудова ринкової економіки без втручання виконавчої влади (на практиці від цього фактору відійшов уряд Ю.Тимошенко, який намагався встановити тверді ціни на м’ясо, цукор, паливо і зробити ці товари більш доступними для пересічних громадян);

економічна інтеграція з західноєвропейськими та світовими економічними організаціями.

Інтеграційні бажання України через вступ до СОТ та ЄС є закономірними. Але вступ України до цих авторитетних організацій має свої “плюси” та “мінуси”.

Економічна інтеграція:

позитив негатив
входження до цивілізованого співтовариства, де можливо розраховувати на захист економічних інтересів втрати від напливу більш якісних товарів, з якими вітчизняні виробники не в змозі конкурувати

 

До негативних явищ сучасного економічного життя можна віднести:

рейдерство: захоплення підприємств конкуруючими структурами на підставі судових рішень та владної підтримки;

високий рівень монополізації економіки: залізничний транспорт, металургійна, хімічна, нафтохімічна, машинобудівна промисловості, сфера комунальних послуг знаходяться або під керівництвом однієї стуктури, або у руках олігархів, що домовляються про спільні дії на ринку;

відкритість внутрішнього ринку більш якісним або більш дешевим іноземним товарам;

тіньова економіка.

 


Читайте також:

  1. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  2. V. Економічні цикли.
  3. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  4. Акціонерна власність в економічній системі
  5. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
  6. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
  7. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
  8. Блага поділяють на економічні та неекономічні.
  9. Блок 1. Соціально-демографічні та міграційні процеси.
  10. Важелі впливу на процеси розвитку ринку капіталу.
  11. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади
  12. Визначення поняття «Економіка підприємства» у сучасній економічній літературі




Переглядів: 1833

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ДЕРЖАВНЕ БУДІВНИЦТВО | Аграрна політика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.