• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Приклад балансу робочого часу одного середньостатистичного робітника по підприємству за рік

Таблиця 3.1.

Методи визначення планової чисельності робітників –відрядників:

1. Метод коректування базової чисельності

Ч пл = Чб *V / 100 Ч,

де Чб – базова чисельність працівників, чол.;

V – плановий темп зростання обсягів виробництва продукції, %;

ч – сумарне змінення чисельності працівників за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, чол.

Метод використовується для визначення загальної чисельності персоналу підприємства.

2. Метод розрахунку необхідної чисельності робітників на основі виробничої трудомісткості одиниці продукції

Розрахунок необхідної чисельності робітників проводиться на основі виробничої трудомісткості одиниці продукції, яка визначається, виходячи із трудомісткості базисного періоду та зміни обсягу й структури випуску продукції в плановому періоді за формулою

Чпл = / Тр ^р * К вн,

де - повна виробнича трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;

Тр ^р – розрахунковий ефективний фонд робочого часу одного робітника; годин;

Квн – плановий коефіцієнт виконання норм .

Кількість робітників , зайнятих на роботах , які нормуються,

Чпл = (*mi) / Тр ^р * К вн,

де ti- трудомісткість іншого виду продукції , нормо-годин;

mi- кількість продукції іншого виду, одиниць;

n- кількість видів продукції.

.Специфіка розрахунку чисельності робітників-погодинників полягає у відсутності достовірних даних про обсяг робіт на плановий період , недостатньому використанні нормативних документів.

1) У галузях і виробництвах з апаратурними процесами та на роботах, які не підлягають нормуванню, при здійсненні контроля за технологічними процесами , управлінням машинами і механізмами чисельність робітників розраховується за нормами обслуговування

Чпл = О*С / Но * Ксп,

де О –кількість одиниць обладнання;

С – кількість змін;

Но – норма обслуговування (кількість одиниць обладнання, яке повинен обслуговувати один робітник);

Ксп - коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової (в перервних виробництвах ділення номінального часу на явочний , у безперервних – календарного на явочний).

2) Якщо неможливо встановити норми обслуговування і визначити трудомісткість робіт, чисельність робітників визначається за робочими місцями за формулою

Чпл = М * С * Ксп ,

де М – кількість робочих місць;

С - кількість змін;

Ксп – коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової.

3) Коли виробничий об’єкт або обладнання обслуговуються групою робітників і розміщення їх всередині об’єкта не передбачається, використовується метод розрахунку за нормативами чисельності, які визначаються за формулою

Нч = Р / Но * Кссп або Нч = Р * Тно / Ф,

де Р- обсяг роботи;

Но- норма обслуговування;

Ф- фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тно- норма часу обслуговування.

Загальна потреба в спеціалістах і службовцях визначається залежно від трудомісткості закріплених функцій, норм керованості, ступеня механізації управління з урахуванням типових штатних розкладів.

Загальна потреба в спеціалістах (С) являє собою суму:

С = Чс + Д ,

де Чс - чисельність спеціалістів , яка є на підприємстві на початок планового періоду;

Д - додаткова потреба в спеціалістах , яка складається з трьох основних елементів.

Додаткова потреба (Дп) на приріст посад – це різниця між загальною потребою в спеціалістах планових і базисних періодів і визначається за формулою

Дп = Спл – Сб,

де С- загальна потреба в спеціалістах планового і базисного періоду.

Додаткова потреба на часткову заміну практиків визначається з урахуванням можливостей їх навчання в навчальних закладах без відриву від виробництва.

Додаткова потреба на заміщення природного вибуття (Дв) визначається на основі аналізу закономірностей їх вибуття

Дв = Спл * Кв,

де Кв - середньорічний коефіцієнт вибуття спеціалістів.

В останні роки при визначенні чисельності адміністративно управлінського персоналу часто рекомендується використовувати формулу Розенкранца. Її суть полягає в тому, що при визначенні чисельності необхідні дані стосовно робочого часу спеціалістів, трудомісткості одиниці роботи, коефіцієнтів розподілення часу та ін.

Формула слугує для перевірки відповідності фактичної чисельності необхідній, яка задається завантаженням даного підрозділу або підприємства в цілому.

Практика планування виділяє 3 основних напрями використання додаткової потреби робітників:

- розширення обсягів виробництва;

- заміщення планових звільнень (вибуття);

- заміщення вибуття у зв’язку з надлишковим оборотом робочої сили.

Додаткова потреба в керівниках, спеціалістах і службовцях визначається за кількістю вакансій відповідно до затверджених штатів і з урахуванням вибуття, яке передбачається з різних причин. Поповнення їх чисельності здійснюється в основному за рахунок молодих спеціалістів, які закінчили навчальні заклади.

Читайте також:

1. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
5. Алельні гени, знаходячись у гетерозиготному стані, не зливаються, не змінюють один одного і, не втрачаючи своєї індивідуальності, передаються в гамети.
6. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
7. Аналіз використання фонду робочого часу.
8. Аналіз ліквідності балансу
9. Аналіз при наявності одного обмеження
10. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
11. Апаратура методу природного магнітного поля
12. АРХІТЕКТУРА НАРОДНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ.

Переглядів: 941