Програмно – цільове бюджетування та його різновиди.

Програмне бюджетування охоплює такі етапи: планування (визначення цілей і напрямів державної діяльності та їх конкретизацію за окремими відомствами), програмування (аналіз альтернативних програм досягнення цілей за методом витрати-вигоди), бюджетування (формування бюджету з врахуванням комплексу чинників та результатів попередніх етапів); оцінка виконання (контроль реалізації цілей, результатів та бюджетний контроль).

На першому етапі прогнозуються довго- і середньострокові цілі діяльності бюджетної організації чи програми, розробляється стратегія їх досягнення, визначаються обсяги бюджетних коштів та їх ефективне використання, плануються окремі завдання, визначаються стратегічні та проміжні цілі та способи їх досягнення.

Підготовка програм (другий етап) включає аналіз і відбір планів, проектів, видів діяльності на певний період, а також визначення величини фінансових ресурсів, необхідних для їх реалізації. Формуються комплексні й локальні програми, збалансовані за методом витрати-вигоди, проводиться розподіл обов'язків між суб'єктами та виконавцями тощо.

Бюджетування (третій етап) передбачає складання бюджету, розподіл матеріальних, грошових і трудових ресурсів, необхідних для виконання затвердженої програми. Ресурсне забезпечення формується в залежності від очікуваних результатів.

Запровадження програмно-цільових методів забезпечує:

- комплексність і системність бюджетного планування;

- прийняття обґрунтованих рішень із питань бюджетної політики;

- розроблення програм на основі реалістичних оцінок;

- інтегрування бюджетного менеджменту в систему державного управління;

- формування кращого бюджету.

Найважливішим орієнтиром у всіх процедурах бюджетного планування і менеджменту стає результат, який вимірюється кількістю кінцевих благ чи послуг, вироблених (наданих) завдяки реалізації даної програми. Для досягнення заданого результату інколи необхідно оперативно коригувати програму, реагуючи на економічні, політичні чи соціальні зміни.

До остаточного вибору програми вона оцінюється з точки зору завдань бюджету. Визначаються очікувані результати і вигоди, затрати ресурсів і бюджетних коштів; встановлюється, яка програма найкраще відповідає своєму призначенню, є найбільш ефективною тощо. Для повної, логічної, ретельної оцінки застосовують системний аналіз, у процесі якого з'ясовуються цілі і завдання, визначаються критерії оцінки ефективності досягнутих результатів, ведеться пошук

«альтернативних варіантів, кожний з яких також оцінюється. Системний аналіз застосовується і на стадії підготовки програми або вибору альтернативних видів діяльності під неї і на всіх інших етапах бюджетної роботи.

На основі програмно-цільового бюджетування розроблені і запроваджені в практику методи оптимізації бюджетів та кошторисів. До них належать:

- бюджет на збалансованій основі (США, 1985 p.) передбачає стратегічний контроль за розробкою бюджетів, поліпшення менеджменту та посилення фінансового контролю, лімітування й адресне використання коштів за критеріями національних або регіональних пріоритетів.

За обґрунтованими заявками бюджетних установ проектується розподіл доходів з урахуванням обмежень. Керівництво кожної установи планує обсяг видатків у відповідності з установленими обмеженнями. У збалансованому бюджеті загальний обсяг видатків має відповідати обсягу очікуваних доходів, тому збільшення асигнувань за однією статтею веде до скорочення іншої статті видатків. Керівництво установи самостійно розподіляє виділені кошти між конкретними програмами (статтями).

Об'єктивний і справедливий розподіл бюджетних призначень за відомими критеріями, як і самостійність установ у визначенні пріоритетності програм, посилює відповідальність менеджерів і забезпечує ефективний контроль за витратами, сприяє своєчасному виявленню проблем;

- зменшене бюджетування передбачає скорочення фінансування нижче певного рівня, що забезпечує проведення урядової політики в поточний момент. Для зменшення витрат та приведення їх у відповідність із наявними ресурсами проводиться реорганізація діяльності державних установ; .

- інкрементальне бюджетування - фінансування програм збільшується вищими темпами, ніж темпи інфляції, забезпечуючи поступове і послідовне нарощування державних видатків, хоча і порівняно невеликими сумами;

- декрементальне бюджетування - фінансування програм здійснюється меншими темпами, ніж темпи інфляції, що дозволяє досягти значної економії. Скорочення, як правило, зачіпає тільки обсяги фінансування без зменшення кількості програм;

- метод послідовно-постатейних бюджетів відображає структуру бюджету у вигляді статей видатків і видів доходів відповідно до чинної бюджетної класифікації та правил бюджетного обліку. Метод зручний в інформаційному плані, але він не дає цілісного уявлення про порівняльну вартість утримання окремих структур чи ефективність фінансованих програм;

- функціональне бюджетування - зосереджується на вартості одиниці послуг у межах фінансованих програм чи певних бюджетів (США, 1939 p.). Координація функцій державних установ із метою економного витрачання асигнованих коштів, запобігання паралелізму й дублюванню їх діяльності дає змогу перерозподілити ресурси від менш ефективних до тих, що діють із максимальною ефективністю. Проте вартість одиниці благ (послуг) може коливатися незалежно від зусиль окремої установи, а отже вона несе відповідальність за результати діяльності, усі параметри якої нею не контролюються;

- система "планування - програмування - бюджетування" (США, 1961-71 pp.) - обґрунтовує бюджетні рішення, виходячи більше з поставлених цілей і кінцевих результатів, ніж ресурсних обмежень. Незалежно від витрат планується певна мета, для досягнення якої методами системного аналізу підбирається оптимальний варіант фінансування. Реалізація програм вимагає раціональних і ефективних методів менеджменту, відсутність яких зумовила згортання експерименту? і оцінюється за кінцевими результатами, що вимірюються в показниках ефективності та затрат часу;

- система "раціоналізація бюджетного вибору" (Франція, 1968 р.) - забезпечує якісний процес прийняття рішень і контроль адміністрації. Аналіз проблеми формує мету конкретного відомства, розробляються варіанти її досягнення і вибирається оптимальна програма.

- система політичного й витратного менеджменту (Канада) - дозволяє інтегрувати витратні параметри фінансованих програм із рішеннями щодо їх виконання. Приймання рішень на макрорівні (кабінет міністрів) комбінується з децентралізованим витрачанням коштів на мікрорівні (окремі структурні одиниці відомчих міністерств). Розпорядники бюджетних асигнувань можуть вносити в кошториси лише незначні зміни і тільки такі, що відповідають цілям уряду та перебувають під його контролем;

- метод програмного бюджетування - спосіб розробки бюджетів, який забезпечує оптимальний розподіл коштів між окремими програмами одночасного фінансування і дозволяє кількісно виміряти вплив видатків на кінцеві результати реалізації програм. Метод програмного бюджетування дає змогу на основі запропонованих програм виявити таку їх комбінацію, яка забезпечить задані економічні та соціальні стандарти при оптимальних витратах.

- програмно-цільовий менеджмент (версія програмного бюджету вання) - забезпечує досягнення певної мети державної діяльності з відповідним цільовим фінансуванням. Державна установа, що включена в програму, ототожнюється з фірмою, яка випускає певну продукцію;

- припинення фінансування установи чи програми, якщо ЇЇ діяльність не поновлюється на новий термін. Режим фінансування, встановлений законодавчо, діє протягом обмеженого часу, після чого автоматично припиняється, "а непотрібні програми та неефективні установи ліквідовуються. Посилюється контроль за діями виконавчої влади з питань ефективності та економічності виконання завдань, блоків завдань і термінів їх виконання. За рік до закінчення програми перевіряється стан справ, складаються і направляються до парламенту звіти з відповідними оцінками, висновками і пропозиціями. За цими звітами в порядку після відкритих слухань вирішується питання про подальше функціонування програм і установ або про їх ліквідацію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місцеві бюджети як складова бюджетної системи.	\|	Формування бюджетів за методом «затрати - вигоди».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.