• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види вбивств за КК України

Положення чинного КК дозволяють говорити про таку класифікацію вбивств за КК України:

1) Умисні вбивства:

а) без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК)

б) при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК)

в) при пом’якшуючих обставинах (ст. 116-118 КК)

г) спеціальні різновиди умисного вбивства (див. окремі пояснення нижче)

2) Вбивства через необережність:

а) без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 119 КК)

б) при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 119 КК)

в) спеціальні різновиди вбивства через необережність (див. окремі пояснення нижче)

Спеціальні різновиди умисного вбивства

Цим поняттям умовно можна позначати всі злочини, ЮСЗ яких кореспондують з родовою юридичною конструкцією „умисне вбивство”, окрім злочинів, ЮСЗ яких передбачені ст.ст. 115-118 КК. Таким чином, якщо у відповідному ЮСЗ (окрім ЮСЗ, передбачених ст.ст. 115-118 КК) міститься „набір” ознак, характерних для родової юридичної конструкції „умисне вбивство” (див. „кафедральний” підручник та НПК), відображений у ньому тип суспільно небезпечної поведінки можна назвати спеціальним різновидом умисного вбивства.

1. Можна зробити висновок, що позиція Пленуму Верховного Суду України з даного питання відображена в абз. 5 п. 17 постанови „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” від 7 лютого 2003 року № 2, в якому зазначено, що поняттям „умисне вбивство” в п. 13 ч. 2 ст. 115 КК охоплюються вбивства, відповідальність за які передбачена іншими статтями КК (зокрема, ст.ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК), та в абз. 5 п. 12 цієї ж постанови, в якому сказано, що за загальним правилом умисне вбивство потерпілих, названих у ст.ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК, кваліфікується лише за цими положеннями кримінального закону. Однак такий перелік видається не повною мірою коректним.

Питання для самостійної роботи

У чому особливість ЮСЗ, передбаченого ст. 443 КК, порівняно з іншими ЮСЗ у наведеному переліку?

2. В цілому, можна погодитись з підходом Пленуму, що спеціальними різновидами умисного вбивства є злочини, ЮСЗ яких побудовані на основі юридичної конструкції „посягання на життя (потерпілого) у зв’язку з його діяльністю” (а також ЮСЗ, передбаченого ст. 443 КК). Оскільки одним із альтернативних „компонентів” цієї конструкції в законі прямо називається „вбивство” (очевидно, мова йде виключно про умисне вбивство), можна зробити висновок, що принаймні в цій частині (яка є відносно „самостійною”) ЮСЗ, передбачені ст.ст. 112, 348, 379, 400 КК, кореспондують з характеристиками родової юридичної конструкції „умисне вбивство” (вищесказане стосується й ЮСЗ, передбаченого ст. 443 КК).

3. Разом з тим, неоднозначним виглядає визнання Пленумом спеціальним різновидом умисного вбивства злочину, ЮСЗ якого передбачено ч. 4 ст. 404 КК. Об’єктивна сторона ЮСЗ, передбаченого цим положенням закону, побудована за „схемою” – „опір або примушування + умисне вбивство”. Не вдаючись у дискусії з приводу того, наскільки виправданим є такий підхід законодавця, слід констатувати, що буквальне тлумачення ч. 4 ст. 404 КК приводить до висновку – цей особливо кваліфікований різновид опору начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків за своєю кримінально-правовою природою є складеним злочином, ЮСЗ якого передбачає в якості окремого обов’язкового (але не альтернативного) „фрагменту” умисне вбивство. Таким чином, ЮСЗ, передбачений ч. 4 ст. 404 КК, з характеристиками родової конструкції „умисне вбивство” не „узгоджується”, а отже – опір начальникові (або примушування його до порушення службових обов’язків), пов’язаний з його умисним вбивством, не може розглядатися як спеціальний різновид умисного вбивства. Очевидно, такий самий висновок слід поширити й на злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 2 ст. 438 КК (про який в постанові ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 взагалі немає згадки).

Питання для самостійної роботи

Які правила кваліфікації мають застосовуватись у разі вчинення суб’єктом злочинів, передбачених ч. 4 ст. 404 та ч. 2 ст. 438 КК?

4. У значній кількості наукових та науково-практичних джерел при тлумаченні змісту положень Особливої частини КК, в яких передбачено ознаки „загибель людей”, „загибель людини”, „особливо тяжкі наслідки”, „тяжкі наслідки”, зазначається, що вказані ознаки можуть охоплювати й смерть людини ставлення до якої є умисним. Такий підхід був підданий критиці С.Д. Шапченком та С.С. Яценком (див. НПК) з тих міркувань, що, при подібному розумінні вказаних ознак, ЮСЗ, в яких ці ознаки „зафіксовано”, фактично слід визнавати ЮСЗ спеціальних різновидів умисного вбивства, але з огляду на відносну м’якість санкцій норм, диспозиції яких включають ознаки „загибель людей”, „загибель людини”, „особливо тяжкі наслідки”, „тяжкі наслідки” (як правило, санкції таких норм не передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі і далеко не завжди передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років), такий висновок виглядав би вельми суперечливим. Таким чином, на думку С.Д. Шапченка та С.С. Яценка, перераховані вище ознаки охоплюють лише випадки необережного заподіяння смерті потерпілому. Цей підхід знайшов підтримку в кількох ряді сучасних наукових досліджень, а також в абз. 5 п. 13 ППВСУ „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4 та п. 14 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7. Таким чином, на нашу думку, злочини, ЮСЗ яких містять ознаки „загибель людей”, „загибель людини”, „особливо тяжкі наслідки”, „тяжкі наслідки”, за загальним правилом не повинні розглядатись як спеціальні різновиди умисного вбивства.

5. Разом з тим, очевидно, існують і винятки з даного правила – зокрема, мова йде про злочини, ЮСЗ яких передбачені ч. 3 ст. 258 та ч. 2 ст. 439 КК. Основним аргументом на користь визнання цих злочинів спеціальними різновидами умисного вбивства є суворість санкцій ч. 3 ст. 258 та ч. 2 ст. 439 КК – зміст цих санкцій є майже тотожним змісту санкції ч. 2 ст. 115 КК.

Питання для самостійної роботи

Який додатковий аргумент можна навести на користь визнання злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 2 ст. 439 КК, спеціальним різновидом умисного вбивства?

6. На думку Л.П. Брич (див. окремі її публікації), ознака „загибель людей” може охоплювати смерть людини, до якої винний ставився умисно, на рівні ЮСЗ, передбачених ч. 3 ст. 265 та ч. 3 ст. 265-1 КК. Свій підхід вона обґрунтовує тим, що вказані ЮСЗ містять у тому числі й ознаку „з метою спричинення загибелі людей”. Видається, що з таким підходом погодитись не можна. Очевидно, в цих ЮСЗ ознаки „загибель людей” та „з метою спричинення загибелі людей” стосуються різних потерпілих – першою ознакою охоплюється смерть не тих людей (людини), яких (яку) потерпілий мав намір позбавити життя, вчиняючи одне з діянь, передбачених у ч. 3 ст. 265 або ч. 3 ст. 265-1 КК. Таким чином, злочини, ЮСЗ яких передбачені ч. 3 ст. 265 та ч. 3 ст. 265-1 КК, не повинні розглядатись як спеціальні різновиди умисного вбивства.

7. На окрему увагу заслуговує такий вид злочину як геноцид. ЮСЗ, передбачений ч. 1 ст. 442 КК, в якості окремої характеристики передбачає формулювання „шляхом позбавлення життя членів такої групи”. На жаль, буквальне тлумачення даного положення закону не дозволяє зробити однозначний висновок про те, який елемент складу злочину характеризують ці слова – діяння чи мету. Видається, що формулювання „шляхом позбавлення життя членів такої групи” все ж є характеристикою мети геноциду, однак, видається, що умисне завдання смерті хоча б одному члену відповідної національної, расової, етнічної чи релігійної групи в межах єдиного наміру суб’єкта знищити членів такої групи шляхом позбавлення їх життя охоплюється ЮСЗ геноциду, оскільки підпадає під поняття „діяння, вчиненого з метою...”.

Питання для самостійної роботи

Чи потребує умисне спричинення смерті іншій людині як „елемент” геноциду додаткової кваліфікації за ст. 115 КК?

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. Аграрні закони України
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
7. Адміністрація Президента України
8. Адреси бібліотек України
9. Акти Верховної Ради України
10. Акти Кабінету Міністрів України
11. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
12. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 3032