• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність і структура економічного потенціалу національної економіки

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ТЕМА 4

4.1. Сутність і структура економічного потенціалу національної економіки.

4.2. Трудовий потенціал та його чинники. Оцінка цінності людини для національної економіки.

4.3. Природно-ресурсний потенціал.

4.4. Виробничий і науково-технічний потенціал. Інформаційний потенціал

Сучасний етап розвитку національної економіки передбачає впровадження в усі організаційно-управлінські й виробничо-економічні процеси новітніх інформаційних технологій, сучасних машин, механізмів, знарядь праці, використання величезних обсягів інформації і, відповідно, наявність нових та широких знань. Країна, яка має високий рівень економічного потенціалу, більш самостійна у визначення своїх свобод, стратегії та тактики розвитку, більш вільна у своїх діях на шляху інтеграції у світове господарство і утвердження свого позитивного іміджу на світовому ринку.

В етимологічному значенні термін „потенціал” походить від латинського слова „potential”, що означає „можливість”, „потужність”, „приховані можливості”. При визначенні поняття „економічний потенціал” слід виходити з його трактування, згідно з яким – це засоби, запаси, джерела, які є наявними і можуть бути мобілізовані, приведені до дії, використані для досягнення певної мети.

Соціально-економічний потенціал– це сукупна здатність наявних економічних ресурсів забезпечити виробництво максимально можливого обсягу матеріальних благ і послуг, що відповідають потребам суспільства на даному етапі його розвитку.

Аналіз економічної літератури дозволяє виділити три найбільш розповсюджені підходи до визначення економічного потенціалу окремих територій країни: критеріальний, балансовий і факторний.

Критеріальний і балансовий підходи використовуються в міжнародній практиці порівняння економічного потенціалу держав. Прикладом використання критеріального підходу є проведена в 1991 р. Дойче-банком оцінка економічного потенціалу колишніх радянських республік, яка ґрунтувалася на експертній оцінці наступних 12 критеріїв: ступінь індустріалізації промисловості, можливість отримання вільно конвертованої валюти (ВКВ) за експорт товарів; рівень розвитку сільського господарства; можливість отримання ВКВ за експорт сільськогосподарської продукції; рівень забезпеченості промисловими товарами; наявність мінеральних ресурсів; можливість отримання ВКВ за експорт мінеральних ресурсів; психологічна готовність до підприємництва; географічна наближеність до Європи; рівень освіченості; однорідність населення, розвиток інфраструктури.

На початку 90-х років ХХ ст. експерти Світового банку реконструкції й розвитку (СБРР) запропонували свою методику визначення рейтингу країн за внутрішнім економічним потенціалом. При зіставленні рейтингу експерти виходили не з традиційних показників (розмір ВВП, дохід на душу населення, темпи росту виробництва та ін.), а запропонували новий індикатор – національне багатство на душу населення. Він включає в себе не тільки вартість товарів та послуг, але й потенційний капітал у формі природних ресурсів, інтелектуального потенціалу нації та ін. За цим рейтингом у десятку найбагатших країн світи входять Австралія, Канада, Люксембург, Швейцарія, Японія, Швеція, Ісландія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Данія. Проте така методика викликає сумніви, бо одна з найбагатших країн світу – США – не ввійшла в десятку і займає дванадцяте місце.

За даними Legatum Institute, Україна займає 68 місце у рейтингу розвинутих країн. Оцінка країн проводилась за 44 параметрами, серед яких рівень доходу, економічний розвиток та задоволеність життям людей у країні. Враховувались також показники здоров’я нації, якості освіти і релігійна свобода.

Сьогодні найчастіше використовують для характеристики стану національних економік показник темпів зростання реального ВВП за рік, що розраховуються у відсотках.

Соціально-економічний потенціал складається з багатьох компонентів, які можуть бути названі відповідними потенціалами, число яких залежить від ступеня деталізації, особливостей розвитку економіки й впливу останніх на функціонування, соціально-економічні явища й процеси суспільного господарства. Незалежно від форм господарювання основними компонентами соціально-економічного потенціалу є:

- трудовий;

- природно-ресурсний;

- соціально-демографічний;

- виробничий;

- аграрний;

- рекреаційний;

- інформаційний.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
4. Аграрний комплекс національної економіки.
5. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
6. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
7. Адміністративної економіки.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
10. Алгоритм формування потенціалу Ф2
11. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
12. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.

Переглядів: 486