Проблема антропосоціогенеза в філософії.

План

Вплив стратегії на динаміку конфлікту.
Фактори та ознаки ескалації.
Моделі загострення конфлікту.

Пригадайте, які є стратегії поведінки у конфлікті? Які є фази розвитку конфлікту? [1, 2] А₁– перемагає Суперництво Арбітраж

1)Сьогодні будемо говорити про те, як обрана стратегія впливає на динаміку, як відбувається загострення конфлікту і що впливає (фактори) на процес ескалації. Предметом уваги буде період відкритого конфлікту, коли сторони здійснюють певні дії з метою задоволення власних цілей. В якій залежності перебуває результат конфлікту і спосіб поведінки у конфлікті? Як поведінка впливає на результат? Проаналізуємо ці залежності на прикладі відомих стратегій поведінки. Зв’язок між результатом конфлікту і варіантом розвитку конфлікту. A₃G₁

[5] Співпраця: діалог [4] Компроміс: переговори [3] Уникнення: відхід

A₂G₂ (А – сторони конфлікту, G – мета конфлікту) [1,2 ] Суперництво, арбітраж 1) Суперництво, як правило, веде до ситуації AG[1, 2] - перемагає одна зі сторін. Мета – перемога, пов’язати свою мету переможеному – стратегія – суперництво. 2) Арбітраж теж веде до ситуації [1, 2] – перемагає одна зі сторін. Арбітраж використовується для вирішення питання про те, хто правий. Мета – виявити того, хто правий. Арбітражне рішення несиметричне. Перемагає одна зі сторін. 3) Уникнення веде до ситуації [3] – відхід від боротьби, ситуація не вирішується, варіантом розвитку є вичікування. 4) Переговори, як правило, ведуть до ситуації [4] – компроміс. Мета досягнення компромісу – варіантом розвитку є переговори. Діалог, проблемний підхід до вирішення конфлікту веде до ситуації [5] – співпраці. Мета - задоволення цілей обох сторін. Варіантом розвитку є співпраця.

Фактори ескалації “А” розглядається, як сторона, що намагається змінити ситуація в напрямку реалізації своїх інтересів. “З” – сторона, що чинить опір таким змінам. Спіраль “відплати”. Спіраль “захисту”. “Агресор - Захисник” Спіральна модель конфлікту. “Я его уничтожу” - домінування колективної перемоги над ворогом; - відданість інтересам групи; - ненависть до зрадників; - поділ на “своїх” та "чужих”; - висування більш радикальних лідерів.

Іншими словами: результат закладений у варіанті розвитку (стратегій), а обраний варіант розвитку залежить від бажаного результату конфлікту. Далі будемо говорити про те, що буде відбуватися з конфліктом, коли сторони обирають ту чи іншу стратегію. 2)Вибір стратегії поведінки може бути раціональним, усвідомленим, проте в ситуації конфлікту раціональне мислення ускладнене. Домінують емоції, а не розум. Чому так стається, що конфлікт загострюється? Відбувається ескалація(від лат. Scala - драбина) – це прогресуючий в часі розвиток конфлікту, загострення протиборства, в якому руйнівні дії опонентів один на одного вищі за інтенсивністю від попередніх. Ескалація конфлікту стосується тієї його частини, яка починається з інциденту і закінчується ослабленням боротьби, переходом до закінчення конфлікту. Як правило конфлікт загострюється тому, що в дію вступають ряд факторів. Для ілюстрації уявіть себе учасником експерименту. Ви і троє ваших колег берету участь у розіграші банкноти (2 гривні). Правила аукціону трошки відрізняються від традиційних. Переможець отримує не лише банкноту, але й ставку вашого найближчого опонента. Спочатку ця особливість може здатися незначною для вас. Аукціон починається. Ви ставите 10 коп., хтось 15 коп. і т.д. В якийсь момент залишаєтесь ви і хтось з ваших колег. Ви 1.50, він – 1.75. в цей момент ви починаєте розуміти, що якщо зупинитесь тут, то не лише не виграєте, а й втратите свою 1.50. Тому збільшуєте ставку до 1.80 з надією на те, що відмовиться опонент. Але й він усвідомлює те саме і збільшує свою ставку. Т. ч. Ви опиняєтесь у пастці, з якої важко вислизнути. В таких експериментах було встановлено, що гравці, як правило, проходять рівень визначення початкової вартості банкноти і зупиняється приблизно при ставці 20$. В міру зростання ставок, всі жарти і дружні розмови припиняються. Зростає на пруга і занепокоєння, учасники виявляють ознаки стресу – пульс, піт і т. ін. Учасники експерименту повідомляють про те, що в міру розвитку аукціону, їм було вже не важливо виграти банкноту, а перемогти опонента і уникнути того, щоб виглядати слабким і недалеким. Ескалація відбувається тоді, коли учасники конфлікту вважають, що інші здобутки у випадку перемоги і втрати, у випадку поразки, більші ніж ціна загострення їх власної поведінки у конфлікті та поведінки опонента. Іншими словами – ціна перемоги чи поразки здається важливішою ніж ціна загострення конфлікту. Фактори ескалації: Загострення конфлікту супроводжується відчуттям кризи. Почуття стурбованості, страху, непевності і обмеження часу не дають можливості прийняти виважене рішення, як у спокійній ситуації. Зміни у відносинах опонентів: А) Розширення зони розбіжностей. Початкове питання, що спричинило конфлікт, відходить на другий план, а головним стає бажання перемогти опонента. Крім того додаються нові проблеми, що потрапляють у зону конфлікту. Первинний конфлікт перетворюється на мета-конфлікт, як ракові пухлини перетворюються на метастази. Б) Поляризація. В міру загострення конфлікту, його учасники стають все більш ізольовані один від одного. Поляризація означає, що сторони мають все менше можливостей використати несуперницькі дії. Комунікація ускладнена: якийсь крок в напрямку вирішення конфлікту може бути розцінений як слабкість опонента, спровокувати нові домагання і т. ін. В умовах загострення конфлікту сторони схильні вважати себе вартими підтримки і вимагати оточуючих зайняти позиції у конфлікті (ситуація Ющенка). Хто не з нами, той проти нас. С) Залучення інших.Це може призвести до зменшення конфлікту (примирення, посередництво, арбітраж), але й може загострити його. Зовнішня підтримка (матеріальна, моральна) додає сторонам впевненості у своїх силах. Більше того, якщо одна з сторін залучається підтримкою союзника, той опонент теж намагається залучитися такою підтримкою. Це впливає на загострення конфлікту. Союзники можуть виявитися досить швидко. Вони теж мають свої інтереси у конфлікті. Тут спрацьовує правило: ворог мого ворога – мій друг, і навпаки: друг мого ворога – мій ворог. 3) Моделі загострення конфлікту.Ми розглянули причини та фактори, що ведуть до загострення конфлікту. Зараз спробуємо подивитися на те, як відбувається ескалація. Дослідники виділяють три моделі ескалації конфлікту: модель агресора-захисника, модель конфліктної спіралі та модель структурної зміни. а) Агресор-захисник. Ця модель розглядає учасників конфлікту з точки зору виконання ними певних дій (ролей). “Агресор” – це сторона, що є більш активною і домагається реалізації своєї цілі на противагу “захиснику”. Ці терміни вжиті чисто технічно і не означають того, що чиєсь дії виправдані, а чиїсь – ні. “агресор” починає суперницькі дії, як правило з незначним рівнем домагань, з розрахунку можливого зиску і втрат. Проте, якщо його прагнення не задовольняються, він переходить до більш рішучих дій, загострюючи суперництво доти, доки мета не буде досягнута або ж до моменту, коли відчує, що передбачувані наслідки переважають цінність самої мети. “Захисник” просто реагує на дії “агресора”, загострюючи суперництво у відповідь на його дії. Ескалація триває доти, доки “агресор” не досягне мети або відмовиться від подальших домагань. Ця модель хоч і пояснює деякі суттєві елементи поведінки учасників конфлікту, не дає вичерпної відповіді на багато інших питань ескалації конфлікту. Б) Спіральна модель конфлікту.Ця модель розглядає ескалацію конфлікту як результат кола дій і протидій. Суперницькі дії А стимулюють суперницькі дії Б, що впливає на відповідні дії А. Рух відбувається по спіралі, причому кожен новий виток є гостріший від попереднього. Виділяють два типи конфліктних спіралей. У спіралі “відплати” кожен з учасників конфлікту намагається “віддячити” іншому за дії, що вважає неприйнятними. Наприклад, у суперництві між А і Б спочатку використовуються аргументи, потім окрики, далі кулаки. У “захисній” спіралі кожна сторона реагує на так, щоб захистити себе від загрози, яку вона вбачає у захисних діях іншого. Наприклад: гонка озброєнь в часи холодної війни. Інший приклад: “дилема безпеки” у міжнародних відносинах. Особливістю спіральної моделі конфлікту є те, що вона не галопує на зростаючій інтенсивності конфлікту, де кожен новий виток конфлікту породжує нову проблему – нові образи, що впливає на збільшене відчуття кризи у свідомості учасників. Спіральна модель конфлікту є дещо спрощеною, оскільки зображує дії сторін як негайну реакцію на останні дії іншого. В дійсності, кожна дія є “результатом сумативного враження від усіх попередніх дій іншого”, хоча останнім діям, як правило, надається більша вага, ніж попереднім. Дії в одному напрямку

поведінка “Агресора” поведінка “Захисника”

Дії в обох напрямках

поведінка “А” поведінка “В”

Спіральна модель конфлікту може вдало доповнити модель “Агресор - Захисник”.

Часто буває так, що суперницькі дії “Агресора” спричинені попередніми діями іншими. Цей момент часто не враховується учасниками конфлікту, які вбачають причину конфлікту винного у агресивній поведінці опонента.

Модель структурної зміни пояснює причини ескалації конфлікту тим, що взаємні дії сторін одна проти другої спричиняють зміни в сторонах конфлікту та в спільнотах, до яких вони належать. Ці зміни спричиняють загострення конфлікту і зменшують можливість для регулювання конфлікту. Таким чином, ескалація конфлікту є причиною і наслідком структурних змін.

Що ж це за структурні зміни? Дослідники говорять про три типи змін: психологічні, зміни в групі і зміни в спільнотах, до яких належать учасники конфлікту.

Психологічні зміни досить різноманітні. Частково ми вже про них говорили на цій і попередніх лекціях. Із загостренням конфлікту зростає негативне ставлення і сприйняття опонента. Він уявляється як байдужий чи навіть ворожий до наших проблем. Йому приписуються негативні риси від звичайного егоїзму – до звинувачень в усіх смертних гріхах.

Злість, страх, уражена честь стають домінуючими емоціями. Домінує мислення в категоріях “або-або”. Первинне джерело розбіжностей відходить на задній план, а на перед висувається бажання перемогти, покарати. Дискредитувати чи навіть знищити опонента. ® (Мета конфлікту).

Натомість зменшується здатність до розуміння іншого (емпатія).

Відбуваються зміни у підході до прийняття рішень. Позиції стають жорсткими, місце для компромісу відсутнє, можливості для творчого мислення обмежені. Разом з цим з’являється страх втрати, бажання зберегти свій статус, “обличчя“ перед опонентом. Відбувається також розрив стосунків з опонентом. ® Поляризація.

Ці зміни відбуваються не лише у свідомості індивідів, але й груп.

Структурні зміни можуть відбуватися і в спільнотах, до яких належать сторони конфлікту. ¬ Залучаються союзники, “треті” сторони і т. ін.

Всі ці структурні зміни ведуть до загострення конфлікту. Наприклад, претензії А до В (наїзд) спричинює В сприймати А як неприємну особу (козел ) (структурні зміни), що може спричинити такі ж або більші претензії (наїзд у відповідь), а це може стимулювати А покарати В (інші структурні міни) (взяти “пацанів”).

претензії А структурні зміни в В

структурні зміни в А претензії В

Будь-який конфлікт може бути описаний за допомогою цих трьох моделей, які можуть доповнювати одна одну. Найбільш значні зміни відбуваються в психології учасників конфлікту, тому наступне заняття буде присвячуватись цій темі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Філософські проблеми антропогенезу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.