Фактори ескалації
“А” розглядається, як сторона, що намагається змінити ситуація в напрямку реалізації своїх інтересів.
“З” – сторона, що чинить опір таким змінам.
Спіраль “відплати”.
Спіраль “захисту”.
“Агресор - Захисник”
Спіральна модель конфлікту.
“Я его уничтожу”
- домінування колективної перемоги над ворогом;
- відданість інтересам групи;
- ненависть до зрадників;
- поділ на “своїх” та "чужих”;
- висування більш радикальних лідерів.
| Іншими словами: результат закладений у варіанті розвитку (стратегій), а обраний варіант розвитку залежить від бажаного результату конфлікту.
Далі будемо говорити про те, що буде відбуватися з конфліктом, коли сторони обирають ту чи іншу стратегію.
2)Вибір стратегії поведінки може бути раціональним, усвідомленим, проте в ситуації конфлікту раціональне мислення ускладнене. Домінують емоції, а не розум.
Чому так стається, що конфлікт загострюється? Відбувається ескалація(від лат. Scala - драбина) – це прогресуючий в часі розвиток конфлікту, загострення протиборства, в якому руйнівні дії опонентів один на одного вищі за інтенсивністю від попередніх.
Ескалація конфлікту стосується тієї його частини, яка починається з інциденту і закінчується ослабленням боротьби, переходом до закінчення конфлікту. Як правило конфлікт загострюється тому, що в дію вступають ряд факторів.
Для ілюстрації уявіть себе учасником експерименту. Ви і троє ваших колег берету участь у розіграші банкноти (2 гривні). Правила аукціону трошки відрізняються від традиційних. Переможець отримує не лише банкноту, але й ставку вашого найближчого опонента. Спочатку ця особливість може здатися незначною для вас. Аукціон починається. Ви ставите 10 коп., хтось 15 коп. і т.д. В якийсь момент залишаєтесь ви і хтось з ваших колег. Ви 1.50, він – 1.75. в цей момент ви починаєте розуміти, що якщо зупинитесь тут, то не лише не виграєте, а й втратите свою 1.50. Тому збільшуєте ставку до 1.80 з надією на те, що відмовиться опонент. Але й він усвідомлює те саме і збільшує свою ставку. Т. ч. Ви опиняєтесь у пастці, з якої важко вислизнути.
В таких експериментах було встановлено, що гравці, як правило, проходять рівень визначення початкової вартості банкноти і зупиняється приблизно при ставці 20$. В міру зростання ставок, всі жарти і дружні розмови припиняються. Зростає на пруга і занепокоєння, учасники виявляють ознаки стресу – пульс, піт і т. ін. Учасники експерименту повідомляють про те, що в міру розвитку аукціону, їм було вже не важливо виграти банкноту, а перемогти опонента і уникнути того, щоб виглядати слабким і недалеким.
Ескалація відбувається тоді, коли учасники конфлікту вважають, що інші здобутки у випадку перемоги і втрати, у випадку поразки, більші ніж ціна загострення їх власної поведінки у конфлікті та поведінки опонента.
Іншими словами – ціна перемоги чи поразки здається важливішою ніж ціна загострення конфлікту.
Фактори ескалації:
Загострення конфлікту супроводжується відчуттям кризи. Почуття стурбованості, страху, непевності і обмеження часу не дають можливості прийняти виважене рішення, як у спокійній ситуації.
Зміни у відносинах опонентів:
А) Розширення зони розбіжностей. Початкове питання, що спричинило конфлікт, відходить на другий план, а головним стає бажання перемогти опонента. Крім того додаються нові проблеми, що потрапляють у зону конфлікту. Первинний конфлікт перетворюється на мета-конфлікт, як ракові пухлини перетворюються на метастази.
Б) Поляризація. В міру загострення конфлікту, його учасники стають все більш ізольовані один від одного. Поляризація означає, що сторони мають все менше можливостей використати несуперницькі дії. Комунікація ускладнена: якийсь крок в напрямку вирішення конфлікту може бути розцінений як слабкість опонента, спровокувати нові домагання і т. ін. В умовах загострення конфлікту сторони схильні вважати себе вартими підтримки і вимагати оточуючих зайняти позиції у конфлікті (ситуація Ющенка). Хто не з нами, той проти нас.
С) Залучення інших.Це може призвести до зменшення конфлікту (примирення, посередництво, арбітраж), але й може загострити його. Зовнішня підтримка (матеріальна, моральна) додає сторонам впевненості у своїх силах. Більше того, якщо одна з сторін залучається підтримкою союзника, той опонент теж намагається залучитися такою підтримкою. Це впливає на загострення конфлікту.
Союзники можуть виявитися досить швидко. Вони теж мають свої інтереси у конфлікті. Тут спрацьовує правило: ворог мого ворога – мій друг, і навпаки: друг мого ворога – мій ворог.
3) Моделі загострення конфлікту.Ми розглянули причини та фактори, що ведуть до загострення конфлікту. Зараз спробуємо подивитися на те, як відбувається ескалація.
Дослідники виділяють три моделі ескалації конфлікту: модель агресора-захисника, модель конфліктної спіралі та модель структурної зміни.
а) Агресор-захисник. Ця модель розглядає учасників конфлікту з точки зору виконання ними певних дій (ролей). “Агресор” – це сторона, що є більш активною і домагається реалізації своєї цілі на противагу “захиснику”. Ці терміни вжиті чисто технічно і не означають того, що чиєсь дії виправдані, а чиїсь – ні. “агресор” починає суперницькі дії, як правило з незначним рівнем домагань, з розрахунку можливого зиску і втрат. Проте, якщо його прагнення не задовольняються, він переходить до більш рішучих дій, загострюючи суперництво доти, доки мета не буде досягнута або ж до моменту, коли відчує, що передбачувані наслідки переважають цінність самої мети. “Захисник” просто реагує на дії “агресора”, загострюючи суперництво у відповідь на його дії. Ескалація триває доти, доки “агресор” не досягне мети або відмовиться від подальших домагань. Ця модель хоч і пояснює деякі суттєві елементи поведінки учасників конфлікту, не дає вичерпної відповіді на багато інших питань ескалації конфлікту.
Б) Спіральна модель конфлікту.Ця модель розглядає ескалацію конфлікту як результат кола дій і протидій. Суперницькі дії А стимулюють суперницькі дії Б, що впливає на відповідні дії А. Рух відбувається по спіралі, причому кожен новий виток є гостріший від попереднього.
Виділяють два типи конфліктних спіралей. У спіралі “відплати” кожен з учасників конфлікту намагається “віддячити” іншому за дії, що вважає неприйнятними. Наприклад, у суперництві між А і Б спочатку використовуються аргументи, потім окрики, далі кулаки.
У “захисній” спіралі кожна сторона реагує на так, щоб захистити себе від загрози, яку вона вбачає у захисних діях іншого. Наприклад: гонка озброєнь в часи холодної війни. Інший приклад: “дилема безпеки” у міжнародних відносинах.
Особливістю спіральної моделі конфлікту є те, що вона не галопує на зростаючій інтенсивності конфлікту, де кожен новий виток конфлікту породжує нову проблему – нові образи, що впливає на збільшене відчуття кризи у свідомості учасників. Спіральна модель конфлікту є дещо спрощеною, оскільки зображує дії сторін як негайну реакцію на останні дії іншого.
В дійсності, кожна дія є “результатом сумативного враження від усіх попередніх дій іншого”, хоча останнім діям, як правило, надається більша вага, ніж попереднім.
Дії в одному напрямку
поведінка “Агресора” поведінка “Захисника”
Дії в обох напрямках
поведінка “А” поведінка “В”
Спіральна модель конфлікту може вдало доповнити модель “Агресор - Захисник”.
Часто буває так, що суперницькі дії “Агресора” спричинені попередніми діями іншими. Цей момент часто не враховується учасниками конфлікту, які вбачають причину конфлікту винного у агресивній поведінці опонента.
Модель структурної зміни пояснює причини ескалації конфлікту тим, що взаємні дії сторін одна проти другої спричиняють зміни в сторонах конфлікту та в спільнотах, до яких вони належать. Ці зміни спричиняють загострення конфлікту і зменшують можливість для регулювання конфлікту. Таким чином, ескалація конфлікту є причиною і наслідком структурних змін.
Що ж це за структурні зміни? Дослідники говорять про три типи змін: психологічні, зміни в групі і зміни в спільнотах, до яких належать учасники конфлікту.
Психологічні зміни досить різноманітні. Частково ми вже про них говорили на цій і попередніх лекціях. Із загостренням конфлікту зростає негативне ставлення і сприйняття опонента. Він уявляється як байдужий чи навіть ворожий до наших проблем. Йому приписуються негативні риси від звичайного егоїзму – до звинувачень в усіх смертних гріхах.
Злість, страх, уражена честь стають домінуючими емоціями. Домінує мислення в категоріях “або-або”. Первинне джерело розбіжностей відходить на задній план, а на перед висувається бажання перемогти, покарати. Дискредитувати чи навіть знищити опонента. ® (Мета конфлікту).
Натомість зменшується здатність до розуміння іншого (емпатія).
Відбуваються зміни у підході до прийняття рішень. Позиції стають жорсткими, місце для компромісу відсутнє, можливості для творчого мислення обмежені. Разом з цим з’являється страх втрати, бажання зберегти свій статус, “обличчя“ перед опонентом. Відбувається також розрив стосунків з опонентом. ® Поляризація.
Ці зміни відбуваються не лише у свідомості індивідів, але й груп.
Структурні зміни можуть відбуватися і в спільнотах, до яких належать сторони конфлікту. ¬ Залучаються союзники, “треті” сторони і т. ін.
Всі ці структурні зміни ведуть до загострення конфлікту. Наприклад, претензії А до В (наїзд) спричинює В сприймати А як неприємну особу (козел ) (структурні зміни), що може спричинити такі ж або більші претензії (наїзд у відповідь), а це може стимулювати А покарати В (інші структурні міни) (взяти “пацанів”).
претензії А структурні зміни в В
структурні зміни в А претензії В
Будь-який конфлікт може бути описаний за допомогою цих трьох моделей, які можуть доповнювати одна одну. Найбільш значні зміни відбуваються в психології учасників конфлікту, тому наступне заняття буде присвячуватись цій темі.
|