Основні поняття у страховій діяльності

Основними суб'єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований. Страховик - юридична особа страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовим інститутом.

Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.

Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування у разі настання страхового випадку, у договорах особистого страхування – це особа, на користь якої укладений договір страхування і яка має право отримати компенсацію при настанні страхового випадку чи викупну суму за дострокового розторгнення договору. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо уклав договір стосовно себе і сплатив страховий внесок. Крім того, може виділятись такий суб'єкт, як отримувач страхового відшкодування, у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Страхові відносини є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим, тристоронні - між страховиком, страхувальником і застрахованим.

В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування - це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків. Звичайно на кожну страхову суму видається окремий поліс. Перестрахування - це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик (перестрахувальник), приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.

Страхові відносини включають:

• страхові платежі;

• виплату страхового відшкодування;

• перестрахування;

• розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

• отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страхові платежі - це переказування коштів страхувальником страховику.Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів - розміру плати з одиниці страхової суми.

Страховий тариф відображає ціну страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення нових клієнтів.

Страхове відшкодування - цевиплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників - страхової суми і страхового збитку. Страховасума - це сума, на яку застрахований об'єкт страхування або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку. Розміри страхової суми визначаються, з одного боку, вартісною оцінкою об'єкта страхування, а з іншого - можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100 %. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Перестрахування супроводжується грошовими потоками в тому випадку, коли передання договору страхування здійснюється після отримання перестрахувальником страхових платежів, які він і передає перестраховику. Якщо передається договір, з якого ще не надійшли страхові платежі, то їх внесення страхувальником буде здійснюватись одразу на адресу перестраховика.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від цього доходів. Отримані доходи розподіляються на дві частини. Одна формує доходи страхових компаній і становить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовується безпосередньо на формування страхових фондів. Вона характеризує здешевлення страхування для страхувальників за рахунок використання їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефективного використання фінансових ресурсів країни в цілому.

Страхові відносини між суб'єктами страхування і грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, що засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказуються об'єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ:

"Страхування" - сукупністъ особливих замкнутих перерозподільних відносин між учасниками даного процесу, пов'язаних з формуванням, за рахунок грошових внесків цілъового страхового фонду, призначеного для покриття можливих збитків або для вирівнювання втрат у прибутках суб'єктів господарювання чи фізичних осіб, у зв'язку з наслідками страховик випадків.

"Страховик» - юридична особа, що займається створенням і використанням фондів страхування на основі отриманої ліцензії. Обов'язок страховика — точне визначення підстав виплати страхувальнику грошових сум і їх невідкладної виплати (перерахування) при настанні страхового випадку.

"Страхувальники" - юридичні або фізичні особи, що беруть участь у створенні фонду страхування шляхом внесення страхових внесків і такі, що при настаннні страхового випадку мають право на страхове відшкодування. Головний обов'язок страхувальника — повна і своєчасна сплата страхових платежів й оперативне повідомлення органам страхування про страховий випадок.

"Зовнішнє страхування" - форма страхування господарсъких ризиків підприємства, здійснюваного страховими компаніями -страховиками.

"Внутрішнє страхування" - система заходів щодо страхування господарських ризиків на самому підприємстві без звернення до послуг страховиків.

"Обов'язкове страхування" - один із видів страхування майна, здійснюваного відповідмо до законодавства в обов'язковому порядку. Об’єктом такого страхування є виробничі фонди підприємства. Платежі по цьому виду зовнішнього страхування відносятъся на виплати обігу.

"Страховий випадок" - передбачена договором страхування і така, що реально сталася. подія (аварія автомобіля, пожежа, повінь, інший нещасний випадок і т.п.). в результаті настання якого виплачується страхове відшкодування.

"Страховий ризик" - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (ймовірність дожиття або смерті, ймовірністъ аварії з транспортним засобом, ймовірність пожежі тощо).

"Страховий фонд" — сукупність зарезервованих страховиками коштів.

''Страхова сума" — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

"Страхове відшкодування'' — фактичио зроблені виплати, що компенсують збиток, який виникає при настанні страхового випадку.

"Страховий платіж" (страхова премія) — ціна страхування: винагорода, яку страхувальник виплачує страховику за взятий на себе ризик.

"Страхова угода" (страховий поліс) — розроблений під визначений вид страхування продукт (товар у вигляді зобов'язання) страховика, який пропонує купити страхувальнику.

"Страховий портфель" — число укладених договорів страхування.

"Страховнй тариф" (страхова премія, платіж) - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

"Нетто-ставка" - показник страхових внесків з однієї грошової одиниці ( із 100, 1000 грошових одиниць) страхової суми, що передбачає рівновагу фінансових зобов'язань страхувальників і страховика в розрахунку на весь період дії договору страхування. Встановлюється на основі середньої багаторічної ймовірності страхового випадку; повинна забезпечити страховику створення фонду, достатнього для виплати відшкодування.

"Брутто-ставка" (тарифна ставка) — нормований стосовно страхової суми терміну виплат розмір платежу. Складається з двох частин: нетто-ставки, що призначаєгься для створення фонду виплат страхових сум (відшкодувань), і навантаження (надбавки), використовуваного для покриття витрат на проведення страхування (витрати на утримання апарата страхових органів тощо).

"Франшиза" – мінімальна,така що не компенсується страховиком частииа збитку, понесеного страхувальником. Розрізняють умовну франшизу (при якій страховик цілком відшкодовує збиток, якщо він перевершує розмір франшизи) і безумовну франшизу (при котрій її сума залишається в страховика в усіх випадках).

"Прибутки від страхових операцій» - надходження страхових платежів і внесків від різних видів страхування.

"Витрати страховика" - здійснюються в процесі розподілу страхового фонду.

"Фінансові результати страхових операцій" — це грошова оцінка результатів господарської діяльності страхової організації.

"Страховий брокер" - суб'єкт страхового ринку, який виступає на стороні страхувальника і відповідає перед ним за надійне розміщення його ризику.

Страховий агент – фізична або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його діяльності за комісійну винагороду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічна суть і призначення страхування. Функції страхування.	\|	Класифікація страхування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.